Законність і демократія

Законність і демократія – співвідношення суспільства та держави, не можлево існування одного поняття без іншого. 

Правопорядок – це стійкий і злагоджений зв’язок правовідносин, який грунтується на законності. Правопорядок припускає правомірну поведінку суб’єктів. За своєю суттю правопорядок – це реалізована законність, так як правова упорядкованність суспільних відносин вважається реалізацією правових норм. Правопорядок є результатом законності.

До особливостей правопорядку відносять також наступне:

• правопорядок строго запланован в нормах права;
• правопорядок забезпечується державою;
• правопорядок виникає в результаті реалізації норм права;

правопорядок робить людину більш вільною, організовує суспільні відносини, значно полегшує життя.

Співвідношення понять «правопорядок» і «громадський порядок»

Громадський порядок, на відміну від правопорядку, є системою упорядкованих стійких суспільних відносин, які склалися під впливом соціальних норм, норм права, моралі і звичаїв.

Співвідношення законності, правопорядку і демократії полягає в наступному:

істинна демократія буде неможлива без законності і правопорядку, так як вона перетвориться на хаос, зловживання;

законність і правопорядок не несуть людям користь без демократичних інститутів, механізмів та норм, за допомогою яких можна буде врегулювати нормативну основу законності та правопорядку.

Вважається, що зміцнення правопорядку в суспільстві не може відбутися без здійснення законності в роботі самого державного апарату, без усунення корупції. Основною умовою зміцнення законності та правопорядку буде служити всебічний розвиток демократичних засад у всіх сферах суспільного життя.

Співвідношення суспільства і держави.

Товариство є історично сформованою, розвинутою системою відносин між людьми, продуктом взаємодії людей в процесі їх спільної життєдіяльності.

Держава є особливим чином організованим розрядом людей, який регулярно займається управлінням суспільства. Це також особливий вид управління даним суспільством, який забезпечує територіальне, юридичне, політичне і духовне єднання населення. Держава відіграє роль офіційного уповноваженого, є представником всього суспільства. Тому держава – це всього лише частина суспільства, його політичний елемент.

По характеру держави можливо судити про суспільство:

• розвинене;
• відстале;
• демократичне;
• вільне і т. п.

Держава по відношенню до суспільства виступає як засіб управління, ведення загальних справ, забезпечує порядок і безпеку;

по відношенню до ворогів суспільства зовнішніх, і внутрішніх – як знаряддя придушення насильства.

Законність і демократія – основа державності, співвідношення суспільства та держави, не можлеве існування одного поняття без іншого.

Суспільство з’явилося раніше держави і в результаті має більш розвинену історію свого розвитку. Держава, яка народжена суспільством, в ході свого розвитку стає самостійною, хоча лише в певній мірі, так як кордони цієї самостійності постійно змінюються і залежать від умов взаємодії суспільства і держави. Таким чином, в різних суспільствах ступінь самостійності держави від суспільства відрізняється.