Законопроєкт №13533 від 24 липня 2025 року обіцяють ухвалити 31 липня, і він нібито поверне повну незалежність НАБУ.

Закон Президента: невже автономія НАБУ буде відновлена, і там немає жодних сумнівних лазівок?

Законопроєкт №13533, поданий Президентом України Володимиром Зеленським 24 липня 2025 року, став відповіддю на скандальний закон 4555-ІХ від 22.07.2025 (№12414), який обмежив незалежність Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Ми про це в загальних рисах писали: і про №12414, і про президентський законопроєкт.

Декларативно №13533 має на меті відновити автономію цих ключових антикорупційних органів, однак детальний аналіз тексту документа та його контексту розкриває низку лазівок, нечітких формулювань і потенційних механізмів для маніпуляцій.

Контекст: закон 4555-ІХ (12414) та його наслідки

22 липня 2025 року Верховна Рада ухвалила законопроєкт №12414, який посилив контроль Генерального прокурора над НАБУ і САП. Зокрема, була обмежена процесуальна автономія Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Це визвало обурення серед громадськості та занепокоєння міжнародних партнерів, адже незалежність НАБУ і САП є ключовою умовою євроінтеграції України. В Україні були організовані акції протесту, які отримали назву «картонної революції».

У відповідь на критику Президент Зеленський подав законопроєкт №13533, який мав би повернути втрачену автономію. Документ позиціонується як крок до зміцнення антикорупційної системи та захисту від зовнішнього впливу.

Однак, попри гучні заяви, аналіз тексту законопроєкту показує, що повної незалежності НАБУ і САП він не забезпечує, а низка положень залишають простір для маніпуляцій.

Основні положення закону №13533: чи є лазівки?

Документ частково повертає норми, що існували до прийняття закону №12414.

1. Законопроєкт декларує, що керівником САП є її очільник, а не Генеральний прокурор, що має зменшити прямий контроль з боку Офісу Генпрокурора. Проте керівник САП залишається заступником Генпрокурора, що зберігає ієрархічну залежність. Генпрокурор, хоч і не втручається безпосередньо, може давати вказівки своєму підлеглому, і це вже виглядає не як повна автономія. Крім цього, Генпрокурор якраз і призначає керівника САП після конкурсу, а конкурс найчастіше проводять «як треба».
2. Обурення у громадськості та західних партнерів викликав той факт, що «драконівський закон» 12414 надавав можливість Генеральному прокурору самому визначати, хто буде займатися справою. Це надавало можливість брати провадження, які ведуть в НАБУ, і скеровувати їх іншій структурі, наприклад БЕБ (економічна безпека). У цьому побачили механізм зловживань: «ручний прокурор» буде таким чином прикривати топпосадовців від відповідальності та кримінального переслідування.

І що, президентський законопроєкт змінює це?

Ні. Він змінює лише формулювання, щоб здавалося, що Генпрокурор не зможе забирати справи. Але зможе – у разі «неефективності» або «неможливості виконання». Термін «неефективність» не має чіткого визначення, що створює простір для суб’єктивних інтерпретацій. Під це формулювання можна підвести будь-яку справу, що дає Генпрокурору інструмент для вибіркового втручання в роботу антикорупційних органів.

3. Тепер щодо обшуків. Громадськість обурена нормою, яка дозволяю без рішення суду проводити обшуки «у разі загрози знищення доказів». Може, це змінив президентський законопроєкт? Ні, помякшили лише формулювання, щоб воно не кидалося в очі: його варіант дозволяє правоохоронцям проводити обшуки без судового рішення у випадках, пов’язаних із «врятуванням життя, майна чи переслідуванням підозрюваних».

Більше того, документ запроваджує нову норму: слідчий суддя може визнати обшук, проведений до його рішення, «неправильним», що призводить до знищення вилучених доказів. Це створює механізм, який дозволяє виправдовувати корупціонерів або інших злочинців: якщо суддя визнає обшук «нелегальним» (наприклад, через корупційний вплив), справа розвалюється, навіть якщо докази вини очевидні. Ця норма фактично легалізує схему для закриття кримінальних проваджень.

Як? Провели обшук, докази залізні, вас посадять? Не біда, даєте хабаря слідчому судді, він визнає обшук «нелегітимним», докази, навіть залізні, знищують, ви на свободі!

Поліграф: маніпуляція чи формальність?

У ЗМІ активно обговорювалося положення про обов’язкову перевірку співробітників НАБУ на поліграфі для виявлення «агентів Кремля». Деякі коментатори, як-от Олександр Магера, стверджували, що «НАБУ тепер підпорядковується СБУ замість Офісу Генпрокурора, читайте уважно прикінцеві положення». Думається, він мав на увазі якраз те, що там вказано: правоохоронців будуть перевіряти на детекторі брехні. Магера, можна припустити, просто зробив «вкид» – адже люди «ведуться» на гучні заяви. Бо перевірка на поліграфі вже була передбачена раніше і є радше формальністю, ніж реальним механізмом виявлення шпигунів. Законопроєкт №13533 лише уточнює цю норму, додаючи питання про зовнішній вплив (тепер будуть питати: «Чи є ти агентом Кремля?»), але не змінює її суті. І перевірка стосуватиметься всіх правоохоронних органів, а не лише НАБУ і САП. Додамо, що поліграф не визнається офіційним доказом вини.

Це приклад того, як у медіапросторі створюються міфи для маніпуляції громадською думкою, відволікаючи увагу від реальних проблем документа. Ну чи «експерти» настільки освічені.

Ситуація навколо законопроєктів №12414 і №13533 демонструє, як брак розуміння механізмів законодавства серед громадськості використовується для політичних маніпуляцій. Заяви про «ліквідацію антикорупційних органів» чи «повне відновлення їхньої автономії» часто є спрощеними і не відображають реальності. Наприклад:

• Закон №12414 викликав протести через обмеження незалежності НАБУ і САП, але мало хто аналізував конкретні норми, які це забезпечували.
• Законопроєкт №13533 позиціонується як виправлення помилок, але його неоднозначні формулювання залишають простір для зловживань.

Законопроєкт №13533 є спробою зам’яти скандал, викликаний законом №12414, але він не усуває всіх проблем, пов’язаних із незалежністю НАБУ і САП. Декларативно документ повертає частину втрачених повноважень, однак зберігає залежність від Генпрокурора, містить нечіткі формулювання (як-от «неефективність») і створює нові ризики, зокрема через механізм визнання доказів «нелегальними». Положення про поліграф, хоч і гучно обговорювалося, є радше формальністю, ніж реальним інструментом впливу.

Для громадянського суспільства та міжнародних партнерів України важливо не лише реагувати на гучні заяви, але й аналізувати тексти законопроєктів, щоб уникнути маніпуляцій. Закон №13533 є лакмусовим папірцем для української влади: чи здатна вона забезпечити реальну незалежність антикорупційних органів, чи обмежиться деклараціями? Відповідь залежить від того, як парламент доопрацює документ і чи будуть усунуті його лазівки.

_____________________

Читай нас далі

Події в Дніпрі та Дніпропетровській області.

Журналістські розслідування: корупція, кримінал, розкрадання бюджету, рейдерство (захоплення землі та нерухомості), фіктивні тендери та порушення законодавства про публічні закупівлі.

Статті: аналітика, аналіз законодавства, поради громадянам, посібники для юридичного захисту.