Аналіз проблем охорони довкілля під час війни та 7 кроків до реформ.

Війна та екологія: невже $56 млрд втрат – це не загроза для майбутнього?

У межах нашого співробітництва з вишами, особливо ДНУ ім. Олеся Гончара та Університету митної справи та фінансів, Інформаційне агентство Антикорупційна правозахисна рада публікує позицію дослідників (нещодавно ми провели бесіду щодо юридичних аспектів журналістських розслідувань). Проблемами екології та корупції ми займалися неодноразово, навіть нами був зроблений звіт для уряду Німеччини щодо екологічних проблем у Дніпропетровській області. І тепер знову порушуємо цю тему.

У серці Європи, де природа століттями формувалася як крихкий баланс між людиною та довкіллям, розгортається війна, що не лише руйнує міста й життя, а й завдає невимовної шкоди екосистемам. За оцінками експертів, у 2022 році Україна втратила понад $56,4 мільярда на екологічні збитки: забруднені ґрунти й води від вибухів на промислових об’єктах, заміновані ліси, що блокують 30% території, та Чорне море, отруєне хімікатами й мінними пастками. Ці рани не загоюються самі – вони загрожують здоров’ю мільйонів українців, біорізноманіттям і самій основі сталого розвитку.

У часи воєнного стану охорона навколишнього середовища стикається з парадоксальним викликом: з одного боку, скорочення промисловості зменшило викиди парникових газів, а з іншого – мораторій на державні перевірки, запроваджений для підтримки бізнесу, призвів до “сірої зони” безконтрольного забруднення. Державна екологічна інспекція не проводить планових інспекцій, а громадський моніторинг паралізований через ризики та закриті реєстри.

У цій статті ми розберемо ключові проблеми, проаналізовані доктором юридичних наук Тетяною Мінкою з Університету митної справи та фінансів у Дніпрі, та розглянемо її пропозиції – сім стратегічних кроків до реформ, натхненних європейськими стандартами. Відновлення природи в Україні – це не лише екологічна, але й національна місія, яка потребує негайної координації зусиль держави, бізнесу та суспільства.

Війна, екологія і правове рулювання

Війна спричинила серйозні екологічні наслідки, які ускладнюють і без того напружену ситуацію з охороною природи.

Підкреслюємо: за оцінками, війна завдала довкіллю шкоди на $56,4 мільярда станом на початок 2024 року, забруднивши ґрунти, воду та повітря через бомбардування промислових об’єктів і пошкодження дамб.

Близько 30% території країни заміноване, що блокує доступ до природних зон і ускладнює моніторинг.

У Чорному морі фіксують хімічне забруднення та загрозу від мін, які шкодять морській фауні. Війна також знизила викиди парникових газів через скорочення промисловості, але збільшила ризики токсичного забруднення та втрати біорізноманіття, зруйнувавши екосистеми та фауну. Ці фактори роблять екологічний контроль ще більш критичним, бо відновлення природи потребує негайних і скоординованих дій.

Охорона навколишнього середовища в Україні стикається з серйозними викликами, такими як забруднення повітря, води та ґрунтів, а також втрата біорізноманіття.

Ці проблеми впливають на здоров’я населення та економіку. Державний нагляд і контроль за дотриманням екологічних норм часто неефективні через брак координації між органами влади та неповний моніторинг. Дослідження доктора юридичних наук Тетяни Мінки з Університету митної справи та фінансів Дніпра аналізує шляхи вдосконалення адміністративно-правового регулювання в цій сфері. Нижче наведено ключові проблеми та пропозиції щодо їх вирішення, адаптовані для загального розуміння.

У 2022 році, з початком війни, в Україні запровадили мораторій на планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) з боку Державної екологічної інспекції (Держекоінспекції). Цей мораторій, закріплений Постановою Кабінету Міністрів України №303 від 13 березня 2022 року, мав на меті полегшити роботу бізнесу в умовах воєнного стану, але водночас послабив екологічний моніторинг. Унаслідок цього підприємства уникали планових перевірок на дотримання норм щодо забруднення повітря, води чи ґрунтів, що призвело до зростання екологічних ризиків, особливо в регіонах з інтенсивною промисловістю.

На початок жовтня 2025 року мораторій продовжує діяти на весь період воєнного стану, тому планові перевірки Держекоінспекції не проводяться. Водночас позапланові заходи дозволені у виняткових випадках: якщо є загроза життю чи здоров’ю людей, довкіллю або державній безпеці, а також для виконання міжнародних зобов’язань.

З початку 2025 року видано вже 57 наказів про такі перевірки, які найчастіше стосуються забруднення об’єктів, незаконної вирубки лісів чи порушень на заповідних територіях.

Держекоінспекція активно лобіює зміни: у червні 2025 року подано проєкт оновлення постанови №303 для відновлення планових перевірок у безпечних регіонах, з акцентом на ризик-орієнтований підхід і пропорційність. Цю ініціативу підтримує Міністерство захисту довкілля та РНБО, а також розробляється Стратегія реформування екологічного контролю за європейськими стандартами.

Експерти інспекції підкреслюють, що відсутність нагляду сприяє системним порушенням, і закликають бізнес до добровільного дотримання норм, аби уникнути майбутніх штрафів після скасування мораторію

Основні проблеми поточного стану

Як наголошує доктор юридичних наук Тетяна Мінка, Конституція України (стаття 16) покладає на державу обов’язок забезпечувати охорону довкілля. Однак на практиці існують такі недоліки:

• Моніторинг стану природних об’єктів не охоплює всі території та не завжди дає точні дані.
• Органи влади, як-от Міністерство захисту довкілля та місцеві інспекції, часто дублюють функції через нечіткий розподіл повноважень.
• Кошти від екологічних зборів надходять до бюджетів, але не завжди використовуються на цільові заходи, як-от відновлення ресурсів.
• Відповідальність за порушення розмита, що знижує ефективність перевірок.
• Обмеження на громадський моніторинг, спричинені війною: державні реєстри закриті для доступу, пересування в природних зонах ускладнене через замінування, а громадські ініціативи ослаблені. Ця “неформальна заборона” на незалежний контроль перешкоджає своєчасному виявленню екологічних загроз і робить систему залежною від державних структур. Експерт Тетяна Мінка прискіпливо критикує ці обмеження, наголошуючи, що вони суперечать принципам прозорості та громадської участі, закріпленим у законодавстві, і призводять до втрати об’єктивності в оцінці стану довкілля.

Ці фактори призводять до зростання екологічних ризиків, таких як промислові викиди чи накопичення відходів.

Шляхи вдосконалення

Експерт пропонує сім напрямів для покращення нагляду та контролю. Кожен з них можна реалізувати поступово, з урахуванням ресурсів.

1. Вдосконалення законодавства. Адаптувати українські норми до стандартів ЄС, зокрема щодо промислових викидів, управління відходами та захисту водних ресурсів. Деталізувати процедури перевірок, щоб уникнути неоднозначностей.
2. Посилення ролі державних органів. Надати Міністерству захисту довкілля та інспекціям більше ресурсів, провести навчання для працівників і чітко розмежувати повноваження. Це зменшить дублювання та підвищить ефективність.
3. Впровадження технологій. Використовувати геоінформаційні системи (ГІС), дистанційне зондування та автоматизовані датчики для моніторингу в реальному часі. Це дозволить швидше виявляти порушення та аналізувати дані.
4. Збільшення прозорості та громадської участі. Забезпечити відкритий доступ до екологічної інформації через онлайн-платформи. Підтримати громадські ініціативи, щоб громадяни могли повідомляти про проблеми та брати участь у перевірках.
5. Економічні стимули. Ввести екологічні податки на забруднення, штрафи за порушення та пільги для підприємств, які впроваджують чисті технології. Це заохотить бізнес до відповідальної поведінки.
6. Підвищення відповідальності. Посилити санкції за екологічні правопорушення, зробити покарання невідворотним для юридичних осіб. Ввести жорсткіші вимоги до компаній щодо екологічних стандартів.
7. Інтеграція в державну політику та міжнародна співпраця. Включити екологічні норми в усі сектори політики – від енергетики до транспорту. Співпрацювати з ЄС та ООН для обміну досвідом і фінансування проектів.

Вдосконалення системи нагляду та контролю потребує комплексного підходу: від змін у законах до залучення суспільства. Держава, бізнес і громадяни повинні координувати зусилля, щоб забезпечити збереження природних ресурсів. Це створить умови для сталого розвитку та зменшить ризики для здоров’я та економіки.

Проте криза – це й можливість для трансформації. Сім стратегічних кроків, запропонованих експертом, – від адаптації законодавства до ЄС-стандартів і впровадження технологій моніторингу до економічних стимулів та міжнародної співпраці – прокладають чіткий шлях до реформ. Ці кроки не абстрактні: вони вимагають негайної реалізації, починаючи з оновлення постанови №303 для ризик-орієнтованих перевірок у безпечних регіонах і відновлення прозорості реєстрів.

Відновлення екології – це не лише зелена місія, а стратегічна перемога. Воно забезпечить стале майбутнє, де природа стане союзником, а не жертвою. Держава, бізнес і суспільство мусять об’єднатися: інвестувати в технології, підтримувати громадські ініціативи та використовувати екологічні збори на цільові проєкти. Лише так Україна перетворить рани війни на ґрунт для відродження – здорового, зеленого й незламного. Час діяти зараз, бо природа не чекає перемир’я.

_____________________

Читай нас далі

Події в Дніпрі та Дніпропетровській області.

Журналістські розслідування: корупція, кримінал, розкрадання бюджету, рейдерство (захоплення землі та нерухомості), фіктивні тендери та порушення законодавства про публічні закупівлі.

Статті: аналітика, аналіз законодавства, поради громадянам, посібники для юридичного захисту.