Дніпро як «столиця офісів»: кримінальні конфлікти, справа Кропиви та нові законопроєкти проти міжнародних шахраїв.

Усе про шахрайські кол-центри в Україні та Дніпрі у 2027 році: невже з нелегальним бізнесом насправді почали боротьбу?

Шахрайські кол-центри давно перестали бути для Дніпра прихованим явищем. Про їхню роботу свідчать кримінальні провадження, журналістські розслідування, численні вакансії для молоді та резонансні історії, що виходять далеко за межі України. Дніпро називають одним із головних осередків цього кримінального бізнесу, а боротьбу за контроль над «офісами» пов’язують із впливовими угрупованнями, великими грошима та можливим заступництвом окремих правоохоронців.

У вересні 2027 року тема отримала продовження одразу на двох рівнях. Президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроєкти, які мають установити окрему відповідальність за організацію шахрайських кол-центрів та обіг платіжних інструментів для злочинних операцій. Майже одночасно НАБУ і САП оголосили про операцію «Карфаген» у справі щодо ймовірного прикриття «офісів» посадовцем Офісу генерального прокурора.

Про можливе сприяння діяльності шахрайських кол-центрів з боку окремих правоохоронців журналісти та громадські організації повідомляли й раніше, зокрема ІА ГО «Антикорупційна правозахисна рада» зібрало щодо цього низку матеріалів. Оприлюднені НАБУ і САП дані операції «Карфаген» знову актуалізували це питання, оскільки слідство заявляє про ймовірну причетність до прикриття «офісів» окремих посадовців, зокрема керівників певних напрямів в Офісі генерального прокурора. Водночас ці підозри стосуються конкретних осіб і не можуть автоматично сприйматися як характеристика всієї системи прокуратури чи кожного її працівника. Записи розмов, заяви сторони обвинувачення та обрання запобіжних заходів не є вироком: відповідно до презумпції невинуватості остаточні висновки щодо вини фігурантів може зробити лише суд.

Разом із тим масштаби діяльності шахрайських кол-центрів і неодноразові повідомлення про їхнє можливе прикриття свідчать про необхідність системних змін у роботі правоохоронних органів, відповідальних за протидію кіберзлочинності. Йдеться, зокрема, про посилення внутрішнього контролю, прозорий розподіл кримінальних проваджень, перевірку можливих конфліктів інтересів та мінімізацію корупційних ризиків, які можуть дозволяти окремим посадовцям впливати на розслідування або попереджати фігурантів про заплановані слідчі дії.

Це змушує говорити не лише про суворість майбутніх покарань, але й про здатність держави застосувати їх до справжніх організаторів, фінансистів та можливих покровителів кол-центрів.

Чому саме Дніпро

У матеріалі про українську індустрію телефонного шахрайства Texty.org.ua переказує висновки дослідження Глобальної ініціативи проти транснаціональної організованої злочинності. За оцінкою організації, в українських шахрайських кол-центрах можуть працювати близько 60 тисяч людей, а загальний оборот індустрії оцінюється у суму до мільярда доларів на місяць.

Дві третини працівників таких «офісів», за наведеними даними, залучені до махінацій, пов’язаних із банками та платіжними інструментами. Більшу частину доходів отримують не оператори, а власники й керівники мереж.

Окреме місце в дослідженні посідає Дніпро. Texty.org.ua пише про угруповання «Дев’ятки», яке пов’язують із місцевими шахрайськими кол-центрами. У матеріалі також згадуються кримінальний авторитет Лаша Сван, Сергій Олійник, відомий як «Умка», та бізнесмен Олександр Петровський. Це саме переказ висновків дослідників та інформації їхніх джерел, а не судове рішення щодо названих осіб.

За свідченням колишньої працівниці одного з дніпровських «офісів», яке наводить дослідження, всередині таких структур може діяти жорстка дисципліна, а перехід працівника до конкурентів – спричиняти погрози й насильство. «Дев’ятки», за даними авторів, забезпечували функціонування одного з найбільших шахрайських центрів Дніпра до проведеного у 2024 році рейду.

Місцеві оцінки також свідчать про значний масштаб. За матеріалами Суспільного, у дніпровських кол-центрах можуть бути задіяні від 10 до 30 тисяч людей. Точної офіційної статистики саме щодо міста немає, тому ці цифри варто сприймати як орієнтовні.

Інформаційне агентство ГО «Антикорупційна правозахисна рада» досліджує діяльність шахрайських кол-центрів у Дніпрі ще з часу їх активного поширення. Керівник організації, адвокат і правозахисник Олександр Снісар розповідав, що у 2020 році протягом лише трьох-чотирьох місяців моніторингу вдалося нарахувати в місті близько 80 таких «офісів». За його словами, в центрі Дніпра вони могли працювати майже поруч: один великий кол-центр на 200 операторів розташовувався за 15 метрів від офісу організації, ще два – на відстані 200 та 400 метрів.

Снісар вважає, що загальноукраїнська оцінка у 1500-2000 кол-центрів могла бути навіть заниженою. Водночас він наголошував, що необхідно відрізняти шахрайські структури від легальних контактних центрів банків, мобільних операторів та інтернет-магазинів. Наведені показники не є офіційною статистикою правоохоронних органів, однак демонструють, наскільки відкрито й масово ця індустрія могла розвиватися у Дніпрі вже на початку десятиліття.

Від кількох телефонів до кримінальної корпорації

Шахрайський кол-центр зовні часто не відрізняється від звичайного офісу: орендоване приміщення, комп’ютери, гарнітури, керівники груп, відділ кадрів і графіки змін. Проте за цією оболонкою може діяти структура з чітким розподілом функцій.

Оператори телефонують потерпілим за підготовленими сценаріями. Досвідченіші працівники підключаються до розмови як «керівники банку», «представники поліції» або «фінансові консультанти». ІТ-фахівці забезпечують підміну номерів, фальшиві сайти, VPN, сервери й програми віддаленого доступу. Інші учасники купують бази даних, шукають нових працівників, контролюють підставні банківські рахунки та переводять гроші у криптовалюту.

В опублікованому Інформаційним агентством Антикорупційна правозахисна рада інтерв’ю з анонімним співрозмовником, який представився організатором кол-центрів у Дніпрі, той назвав місто «хабом» таких операцій. За його словами, окремі осередки також працюють в Кам’янському, Самарі, Павлограді та Кривому Розі.

Перевірити особу співрозмовника і незалежно підтвердити всі його заяви неможливо, що визнає й сама редакція. Однак описана ним структура збігається з відомостями з багатьох кримінальних проваджень: ІТ-відділ, оператори, рекрутери, люди для фінансових операцій і керівники, які координують роботу.

Анонім також назвав «патріотизм» маркетинговим прийомом для залучення працівників. За його словами, частина офісів справді орієнтувалася на Росію, однак інші працювали проти європейців та українців. Співрозмовник описав фейкові інвестиційні платформи, криптовалютні схеми, повідомлення про «підозрілу активність» на рахунку та фішингові посилання.

Ці слова узгоджуються з дослідженням GI-TOC: у 2022-2023 роках дзвінки до Росії становили лише близько 10-15% схем українських «офісів». Потерпілих виявили щонайменше у 29 країнах, а серед основних цілей називають громадян Чехії, Латвії, Польщі, Румунії, Канади та США. Отже, твердження, нібито кол-центри ошукують винятково росіян, не відповідає реальній географії їхньої роботи.

Як у Дніпрі набирають операторів

Кол-центри не лише працюють у місті – вони відкрито шукають тут персонал. ІА Антикорупційна правозахисна рада звертала увагу на оголошення в неофіційних Telegram-каналах, які повідомляють про графіки відключення світла. Саме через велику аудиторію такі пабліки стали зручним місцем для пошуку молоді.

Згодом агентство знову зафіксувало подібну рекламу. В оголошеннях не називали компанію та конкретну сферу роботи, але обіцяли високі зарплати, швидке навчання, бонуси за «депозити», житло для іногородніх і роботу без досвіду. Під виглядом «менеджерів з інвестицій», «консультантів» або «операторів чату» могли набирати працівників до сумнівних структур.

Серед ознак ризикованої вакансії – відсутність офіційної назви роботодавця, розмита «IT-сфера», надзвичайно високий заробіток для новачків, вимога працювати з «депозитами» та акцент на кандидатах до 35 років. Ще один тривожний сигнал – пояснення, що робота нібито спрямована лише проти росіян, а тому є «допомогою Україні».

Керівник ІА АПР Снісар описував багаторівневу обробку жертви: спочатку телефонує звичайний оператор, а якщо людина зацікавилася, розмову передають досвідченому «старшому менеджеру». Великі центри застосовують підміну номера та копії банківських сайтів, через які отримують реквізити й паролі. Водночас наведені громадською організацією оцінки масштабів і можливого прикриття залишаються твердженнями її представників та мають перевірятися правоохоронними органами.

Комаров, Петровський і кримінальні «розбірки»

Найрезонанснішим епізодом 2026 року стало викрадення на Балі 28-річного українця Ігоря Комарова. Після зникнення у мережі поширили відео, на якому побитий чоловік, схожий на Комарова, говорив про дніпровські кол-центри та вимагав зібрати викуп. Згодом поліція Індонезії підтвердила, що знайдені на острові людські рештки належать Комарову.

На відео, записаному під примусом і в умовах полону, Комаров заявляв про начебто причетність до дніпровських «офісів». Він також називав представників силових структур. Ці твердження не можна вважати доведеними: вони прозвучали від викраденої та, ймовірно, катованої людини, а судових рішень щодо згаданих нею осіб немає.

На початку історії медіа також повідомляли про нібито викрадення Єрмака Петровського, якого називали сином Олександра Петровського. Однак частина обставин цього епізоду залишилася суперечливою, а офіційного підтвердження багатьох оприлюднених деталей не було.

Українські слідчі перевіряють можливий зв’язок убивства Комарова з діяльністю дніпровських кол-центрів. Водночас у справі ветерана підрозділу «Кракен» Гліба Новостройного, якого слідство пов’язувало з такими «офісами», станом на серпень не було офіційної підозри у викраденні чи вбивстві Комарова. Остаточні висновки щодо мотиву злочину та причетних осіб можуть зробити лише слідство і суд.

Замах на Єрмолаєва та версія про кол-центри

Ще одна гучна історія сталася 29 червня у Монако, де вибухнув пристрій біля будинку бізнесмена Вадима Єрмолаєва. Поранення отримали він, його партнерка та неповнолітній син.

У медіа однією з версій замаху називали конфлікти навколо шахрайських кол-центрів. Підставою для таких припущень була, зокрема, справа старшого сина бізнесмена Артура Єрмолаєва, якого затримували за запитом Естонії у провадженні щодо міжнародного шахрайства. Водночас Вадим Єрмолаєв відкидає зв’язок замаху з кол-центрами, подіями на Балі та Олександром Петровським.

Тому юридично коректно говорити не про встановлену «війну за офіси», а про одну з версій, яка з’явилася на тлі кількох резонансних кримінальних справ. Хто організував замах і яким був його справжній мотив, має встановити розслідування.

Операція «Карфаген»: Кропива, «Канцлер» і «Муза»

На початку вересня НАБУ і САП повідомили про операцію «Карфаген». За версією слідства, злочинна організація, яку очолював посадовець Офісу генерального прокурора, систематично отримувала неправомірну вигоду від шахрайських кол-центрів та легалізовувала незаконно набуте майно.

За даними медіа та матеріалами, озвученими у Вищому антикорупційному суді, під псевдонімом «Канцлер» слідство має на увазі заступника начальника Департаменту міжнародного співробітництва ОГП Сергія Кропиву. НАБУ стверджує, що він прагнув контролювати кримінальні провадження щодо кол-центрів, допомагав одним мережам та створював проблеми для інших.

ВАКС обрав Кропиві запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 2 листопада з можливістю внести 120 млн грн застави. Обрання запобіжного заходу не є вироком і не доводить вини людини. Кропива має статус підозрюваного, а остаточну оцінку висунутим проти нього твердженням може дати лише суд.

У записах НАБУ також фігурує особа з псевдонімом «Муза». Як повідомило «Слідство.Інфо», під цим ім’ям у матеріалах справи згадується Єлизавета Івахненко, яку слідство вважає близькою до Кропиви людиною. За версією слідства, частину майна та доходів могли оформлювати на наближених осіб і їхніх родичів. Свою роль у викладеній НАБУ схемі Івахненко на час оприлюднення матеріалів публічно не коментувала.

Що відповів Руслан Кравченко

Під час судового розгляду прокурор САП заявив, що Кропива був наближеною людиною генерального прокурора Руслана Кравченка, координував ремонт у будинку, де проживає його родина, та виконував інші особисті доручення. САП також висловила версію, що Кропива мав підтримку керівника ОГП. Сам Кравченко відкинув твердження про свою участь у можливій схемі.

«Я не маю жодного стосунку до прикриття незаконних колцентрів, не давав вказівок сприяти такій діяльності й не використовував для цього повноваження Генерального прокурора», – заявив він.

В іншому коментарі Кравченко також заперечив причетність до отримання або легалізації коштів від незаконних кол-центрів і наголосив, що звинувачення мають підтверджуватися доказами.

За його словами, працівника ОГП, який фігурує у розслідуванні, відсторонили від виконання обов’язків, а також розпочали процедуру підготовки кадрового рішення. Кравченко доручив перевірити роботу департаменту міжнародного співробітництва та підрозділу протидії кіберзлочинності, а працівникам, пов’язаним із відповідними провадженнями, – пройти поліграф.

Генеральний прокурор навів і результати боротьби з «офісами»: за останні 12 місяців правоохоронці провели понад 1050 обшуків, припинили діяльність близько 340 кол-центрів та понад п’яти тисяч операторських місць. Розслідуються 147 кримінальних проваджень, підозри отримали понад 183 особи, а обвинувальні акти щодо 93 людей передали до суду.

Ці показники не визначають винуватості чи невинуватості будь-кого у справі «Карфаген». Роль Кропиви, Івахненко, інших фігурантів, а також достовірність тверджень щодо керівництва ОГП мають бути перевірені у кримінальному провадженні. Відповідно до презумпції невинуватості винною людину може визнати лише суд.

Що змінюють президентські законопроєкти

За кілька днів до оприлюднення даних операції «Карфаген» Володимир Зеленський подав до Верховної Ради два законопроєкти.

Їх зареєстрували 2 вересня, а пояснювальні записки підписав заступник керівника Офісу Президента Олег Татаров.

Станом на 7 вересня обидва документи перебувають на опрацюванні у парламентському комітеті, тобто законами ще не стали.

Законопроєкт №16014 пропонує ввести до Кримінального кодексу статтю 255⁴ та вперше окремо визначити електронно-комунікаційну шахрайську організацію. Нею вважатиметься стійке об’єднання щонайменше трьох осіб, створене для систематичного заволодіння майном через обман із використанням електронних комунікацій.

Проєкт передбачає:

• за створення такої організації або керівництво нею – від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією;
• за свідому участь – від 5 до 10 років;
• за надання засобів, послуг, інформації або інше усвідомлене сприяння – від 5 до 10 років;
• за вербування працівників чи поширення відповідних вакансій – від 3 до 5 років, а за повторне залучення – від 5 до 10 років;
• за прикриття кол-центру службовою особою або допомогу його учасникам уникнути відповідальності – від 8 до 12 років із конфіскацією майна.

Рядовий учасник або пособник зможе уникнути кримінальної відповідальності, якщо до повідомлення про підозру добровільно звернеться до правоохоронців і активно допоможе викрити організаторів або припинити діяльність структури. Для засновників і керівників така можливість не передбачена.

Законопроєкт №16013 спрямований на фінансову частину шахрайства: банківські картки, електронні гаманці, платіжні дані та доступ до рахунків.

Документ пропонує:

• розширити відповідальність за підроблення платіжних інструментів, викрадення карток і даних та незаконний доступ до рахунків;
• запровадити окрему статтю за передавання власної картки чи доступу до рахунку для вчинення злочину;
• карати за купівлю, накопичення, перевезення та продаж чужих карток і реквізитів;
• установити до восьми років позбавлення волі за повторні дії або роботу організованої групи;
• дозволити застосовувати заходи кримінально-правового характеру до юридичних осіб, в інтересах яких діяли їхні уповноважені представники.

Таким чином, №16014 має охопити людей та організаційну структуру «офісу», а №16013 – мережу рахунків і платіжних інструментів, через які проходять викрадені кошти.

Усе про кол-центри в Україні та Дніпрі: чи достатньо нового закону проти них

Нові склади кримінальних правопорушень можуть закрити очевидну прогалину. Нині слідству часто доводиться доводити кожен конкретний епізод шахрайства: знайти потерпілого, отримати його заяву, простежити рух грошей і пов’язати окремого оператора, адміністратора або організатора саме з цим злочином. Якщо жертва перебуває за кордоном, збирання доказів залежить від міжнародної правової допомоги.

Спеціальна стаття дозволить окремо оцінювати сам факт створення стійкої шахрайської структури, свідомої участі в ній, рекрутингу, технічного забезпечення та службового прикриття. Проте навіть найбільш сувора норма не працює автоматично.

Справа «Карфаген» порушує незручне, але необхідне питання: що буде, якщо окремі кол-центри справді отримують захист не лише від кримінальних угруповань, а й від людей усередині правоохоронної системи? Чи зможуть слідчі виходити на організаторів, якщо інформація про майбутній обшук витікатиме заздалегідь? Чи не обмежиться боротьба черговим вилученням комп’ютерів і затриманням операторів, тоді як власники мереж залишаться поза провадженнями?

Відповіді залежатимуть від практики: незалежності слідства, контролю за рухом коштів, міжнародної співпраці та готовності перевіряти можливу причетність посадовців незалежно від їхнього статусу. Водночас підозри не можуть підміняти докази, а гучні записи й заяви – вирок суду.

Для Дніпра це особливо важливо. Місто не повинно залишатися «столицею офісів», де шахрайські вакансії відкрито рекламують молоді, а міжнародні кримінальні мережі стають частиною місцевої економіки. Нові статті Кримінального кодексу можуть дати правоохоронцям сильніші інструменти. Але справжнім показником їхньої ефективності буде не кількість проведених обшуків, а припинення роботи мереж, повернення коштів потерпілим і вироки тим, хто створює, фінансує та свідомо прикриває цей бізнес.

Олег Ланалін

_____________________

Читай нас далі

Події у Дніпрі та Дніпропетровській області.

Журналістські розслідування: корупція, кримінал, розкрадання бюджету, рейдерство (захоплення землі та нерухомості), фіктивні тендери та порушення законодавства про публічні закупівлі.

Статті: аналітика, аналіз законодавства, поради громадянам, посібники для юридичного захисту.