Не треба вигадувати сатиру, бо сатирою наповнені новини про корупцію в Україні

І дійсно – навіщо вигадувати стендапи, наймати авторів для гумористичних шоу, коли є корупційні реалії в Україні, тендери на презервативи та віслюки мера?

У своїх мріях, у своїх фантазіях корупціонер бачить себе в джипі, більш схожому на танк. В кишені – тисячі доларів, на картці – сотні тисяч, поряд дівчина з роздутими частинами тіла, на руці – модне татуювання, цією рукою він крутить кермо, а сам прямує до вілли.

У своїх мріях, у своїх фантазіях корупціонер бачить нерухомість, що коштує мільйони, та відпочинок на Мальдівах.

Сам же він думає: «А що? Не ми такі, життя таке. Якщо не ти, то тебе».

І краде.

Краде навіть під час воєнного стану.

Заробляє на дітях, на школах.

І це в країні, де за статистикою міжнародних організації чверть населення живе на 1,5 долари.

Але всі ці мрії та фантазії – лише мрії та фантазії. Оскільки реальна корупція виглядає зовсім не такою романтичною. Тут є своя сатира, таке враження, що життя нібито мітить корупціонерів – їх знаходять в сміших та незручнх ситуаціях. Для таких вигадали в інтернеті жаргон: крінж, іспанський стид.

Життя – великий сатирик, а наші корупційні реалії – сатиричний твір, який воно написало.

У даному нарисі піде мова, звісно, НЕ про корупціонерів, оскільки про них без нас вже «написало» життя, світобудова. Нагадуємо, назвати без відповідного рішення суду когось винним ми не можемо.

Цей нарис – своєрідний огляд безвинних та кумедних ситуацій, в які потрапляють поважні люди, «руки яких нічого не крали», як казав класик. Він не є сатиричним, а лише оглядом інформаційного простору, новин, якими живе інтернет-суспільство. Нарис має розважальний характер, при цьому людей, про яких йдеться в ньому, поважать всі: громадяни, журналісти, зайчики, кошенятка, пестики та тичинки. Тендери на презервативи та віслюки мера – це ж несерйозна тема, і якщо ви хочете побути трохи несерйозними, можете прочитати даний нарис.

Віслюки мера Новомосковська

Віслюки – це дуже добре. Є віслюки серед віслюків, а є віслюки серед людей. Але мова піде про віслюків з міста Везель, які дуже сподобались меру Новомосковська Сергію Рєзніку.

Місто Новомосковськ в поле зору журналістів потрапляє все частіше через гучні скандали. Так, ми писали про те, що керівник та співробітники соціального терцентру Новомосковської міськради, ймовірно, організували злочинне угрупування разом з іншими посадовцями, яке займається захопленням нерухомості самотніх людей похилого віку, інвалідів, людей із залежністю. Жертвам «допомагають» піти на той світ, а згодом виявляється, що їхні квартири оформлені на медсестер терцентру.

Також ми писали про те, що мер Рєзнік передав 18 га землі в межі міста на підставах… вагончика. Так, на вказаній земельній ділянці розмістили вагончик – такі використовують, наприклад, як тимчасові приміщення на будівництвах. Зробили документи, що вагончик є нерухомістю. Та звернулись до Рєзніка, щоб він віддав землю власникам вагончика, бо чий вагончик, того й земля. І мер пішов назустріч, бо він найкращий в світі мер. Тепер 18 га землі в межі міста отримали у користування щасливці з вагончиком.

А ще в Новомосковську будували школу, вже звели її конструкцію, але згодом мер вирішив віддати цю недобудовану школу в приватні руки. Нехай демонтують, забирають матеріали, а на місці школи зводять розважальний сквер. Аргументували це в Новомосковській міській раді, що начебто відсутні гроші в бюджеті на те, щоб добудувати школу. Та й навіщо її добудовувати, адже в районі є інші школи. І нехай будівлям цих шкіл більше 100 років, що з того?

А паралельно Новомосковська міськрада виділила майже 2,6 млн грн на ремонт громадського туалету (це вартість двох-трьох квартир в центрі міста).

Отже, що ми маємо? В Новомосковську лише за останні місяці на тлі діяльності «ОПГ», яка «віджимає» квартири у соціально незахищених людей та, ймовірно, складається з посадовців міськради, мер віддає 18 га землі людям із сумнівними документами на перевізний вагончик. При цьому школу та матеріали, з яких вона побудована, а також землю намагається передати якійсь фірмі (якій – ми-то розуміємо), щоб вона все це прибрала до рук та побудувала там розважальний центр. А паралельно оголошує тендер на ремонт туалету, що коштує стільки ж, скільки дві-три квартири в місті.

І ЦЕ ВСЕ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ, КОЛИ МАЙЖЕ ЩОДНЯ обстрілюють Дніпропетровську область, а військові гинуть на фронті. І фронт цей знаходиться неподалеку – декілька годин на транспорті.

Як прийнято зараз казати в інтернеті: справжній треш.

Так до чого ж тут віслюки, спитаєте ви?

Справа в тому, що на тлі цього мер Рєзнік відправився, як він пише, у службове відрядження до німецького міста Везель.

Де зробив багато фото з віслюками та розмістив їх на своїй сторінці в Facebook.

Віслюки, як стверджує мер, це добре. Можна й нам щось таке в місті вигадати, щоб воно було його «фішкою» (натякає).

І ми не проти віслюків. Ми не проти, щоб в кожному місті була своя «фішка». Така фішка скоро буде й в місті Новомосковськ – туалет із ремонтом за 2,6 млн грн. Ми не проти віслюків…

Але віслюки, поїздка за кордон, щасливе обличчя мера Рєзніка – все це виникає на тлі, коли в країні війна, коли відбувається загальна мобілізація, і чоловіків не випускають з України, відпускають лише мера Рєзніка до віслюків, коли в Новомосковську відбувається суцільний треш, і це лише при поверховому погляді, а якщо розібратись, то там не тільки «ОПГ» із посадовців виявиться, які бабусь заради квартир на той світ відправляють…

Це все нагадує суцільну шизофренію на сторінках соцмереж деяких українців та українок, які можуть розміщувати пости про жахи війни, а потім писати про свій відпочинок у дорогому ресторані, позуючи на фото та відео з вип’яченими губами.

Це все нагадує гучні вечірки на курортах Карпат, у Києві чи Одесі, де грає російськомовна музика, танцюють оголені жінки, при цьому десь поряд йде мобілізація, а через двісті кілометрів гинуть захисники…

Музей голодомору за 600 млн грн під час воєнного стану

Нещодавно нардепи вирішили виділити майже 600 млн грн на добудівництво музею голодомору.

Так, голодомор – це страшна трагедія 20 століття, про яку потрібно пам’ятати.

Так, музей голодомору потрібен.

Але представники громадськості задали питання про доцільність таких витрат під час воєнного стану, коли звичайні громадяни збирають кошти на одяг та їжу для військових. На це нардеп Потураєв заявив, що добудувати музей потрібно саме для перемоги, мовляв, як ще ідеологічно пояснити військовим, за що вони воюють, якщо не буде музею? Кошти, як сказав Потураєв, дали також міжнародні організації, але вони нібито проти, щоб їх витратили на армію. Тому музей.

Так, музей. Ні, не за 100 млн грн, не за 150. А за 600!

Бо цей музей повинен пояснити військовим, за що вони воюють. І економити тут не можна!

Але чи не стоїть за цим банальне розкрадання коштів?

І знову «сатира»: директорка музею голодомору потрапила в скандал, який пов’язаний з її зовнішністю, і навіть прямо вказує, що буде судитись з хейтерами. Ми проти того, щоб критикувати зовнішність людини, але чи не є така критика лише відголоском невдоволення, що більше півмільярда виділяють на музей під час воєнного стану?

А паралельно зі словами Потураєва, що музей повинен пояснити українцям, за що вони воюють, виступив посол Німеччини, який заявив, що «Україна захищає кольори ЛГБТ», мовляв, за це й воюють українці.

Голик став звичайним водієм

В Дніпропетровській області будівництвом доріг завідував Юрій Голик. Він займався «Великим будівництвом» ще до того, коли це стало мейнстрімом. У випадку з Голиком його нерідко звинувачували, що займається він не будівництвом, а «крадівництвом».

Десь за півроку до виборів президента Голик на свій сторінці був обурений тим, що в одному інтернет-виданні (це був портал «Люди и события», який припинив свою діяльність) опублікували інформацію про закупівлю за державні кошти «Кобзаря» Шевченка, при цьому вартість одного екземпляра становила в перерахунку приблизно 150 доларів. Та публікація не збереглась, а пост зі своїм обуренням Голик видалив через добу. У самій публікації на порталі «ЛиС» не було критики щодо цього розпорядження бюджетники коштами, це була нейтральна новина, мовляв, стільки-то виділили на книжки. Проте Голик виступив із жорсткою критикою з емоційними епітетами. Його повідомлення мало такий зміст: Шевченко, його «Козбар» – це святиня, на яку ми всі молимося, і вартість «Кобзаря» – не 150 доларів за екземпляр, він взагалі безцінний. А ці жалюгідні журналісти опублікували, що з бюджету витратили великі кошти на придбання декількох десятків примірників! Як посміли вони?! У коментарях Голику написали, що журналісти взагалі не виступали з критикою. А ще написали, що своїм постом він лише піарить їх. Тому Голик на наступний день видалив те, що написав.

Здавалося б: яка патріотична людина, він любить Шевченка, готовий померти заради України з екземпляром «Кобзаря» в руках!

І раптом – скандал у владі, Тимошенка, що курирував «Велике будівництво», відсторонили. І раптом вітер подув в іншу сторону. Так, посадовці в нашій країні є флюгерами, але якщо їм це дадуть інші флюгери серед владних осіб.

І раптом – війна.

І раптом знаходимо повідомлення, що Голик виїхав за кордон.

І раптом у документах, за допомогою яких Голик виїхав, він фігурує як водій благодійного фонду «Пісні, народжені в АТО».

А чому водій? Чому не баяніст чи кобзар?

Віслюки мера та тендери на презервативи

Якщо в «Prozorro» набрати в пошуку презервативи, то виявиться що немедичні державні органи постійно здійснюють багатомільйонні закупівлі за класифікатором «Парфуми, презервативи».

Так, на «презервативи» виділяє кошти державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства «Дніпро-Західний Донбас» (ми писали про корупційний скандал на цьому підприємстві, якій був пов’язаний з незаконним підвищенням тарифів). Так, там пояснюють, що під цим визначенням насправді здійснюють закупівлю мила.

«Презервативи» закупають театри, ліцеї, «Укрзалізниця», органи місцевого самоврядування.

Іноді на «презервативи» з бюджету виділяють чималі кошти, й це викликає питання: невже в милі посадовці хочуть втопити всі свої приміщення разом із співробітниками?

Також незрозуміло, хто вигадав класифікатор «парфуми, презервативи», коли мова йде про мило?

Так виникає «сатира»: в інтернеті безліч тендерів оголошується посадовцями на закупку «презервативів», а суми, які виділяються, викликають сумніви в тому, що вони підуть саме на мило.

Тендери на презервативи та віслюки мера: коментарі в соціальних мережах

Під нашими новинами в соціальних мережах іноді з’являються коментарі, які носять сатиричний характер.

Так, ми писали про те, що в лікарні №6 Дніпровської міськради наняли юриста за півмільйона (2000 грн/год). Один із користувачів так прокоментував це: «Є дівчина на мільйон, кіно таке, а в нас – дівчина на півмільйона».

Також є веселим (ймовірно) коментар про ремонт громадського туалету за 2,6 млн грн:

«Треба було дописати в статті:

«Наш спеціальний кореспондент терміново виїхав на місце визначної події.

Він здійснив опитування містян щодо нового туалету в Новомосковську.

Пенсіонер Василь так прокоментував це зі сльозами на очах: «Мені 80 років, я народився в Новомосковську, бачив Літвіщенка, бачив Рєзніка, пожив, Леніна тільки не бачив… Але коли я почув, що в нашому місті відремонтують туалет, та ще й з італійською плиткою, то зрозумів: Європа настала. Дожив я до цього щасливого дня, тепер можна й помирати. Ось побачу своїми очима цей туалет, та й буду місце через онлайн-бронювання на кладовищі замовляти».

А ось думка Стелли, це її робочий псевдонім: «Буде куди водити клієнтів. А то я орендую квартиру на Паланочній, приймаю там клієнтів, але сусіди чомусь обурені, профурсеткою кличуть. Але я не профурсетка, я публічна людина, жінка, така ж професія, як столяр або депутат. Я роблю людей щасливими! А тепер про квартиру забуду, бо клієнтів пристойно буде привести до нового туалету, там «дорага і багато». Таке місце для роботи підходить, адже так давно роблять в найкращих нічних клубах Києва та Монако».

А місцеві блогери вже проголосили нову еру: «Тепер буде, де фоткатись для інсти, бо в новому туалеті обіцяють дивовижне дзеркало, – каже Олька. – Це неймовірний крок вперед. Ми плануємо укласти угоду з «Благоустроєм», щоб орендувати частину туалету під тік-ток-хаус».

Як вдалося з’ясувати нашому спецкору, посадовці мають далекосяжні плани. Ремонт туалету в Новомосковську за 2,6 млн грн повинен стимулювати туризм у місті, оскільки туалет претендує на те, щоб стати визначною пам’яткою. «ЮНЕСКО – це наступний крок, – кажуть у виконкомі Новомосковська. – Нас визнають, як визнали петриківський розпис. Це буде наша перемога!»

Корбан – геній, на якому тримається економіка міста

А ось коментар, який пояснює, чому орендувати в Корбана комунальному підприємству приміщення за вартістю, що вище ринкової, не тільки можна, але й корисно для економіки.

Отже, можемо зробити висновок, що корупція, розкрадання бюджету, рейдерство, захоплення нерухомості, позитивно впливає на економіку. Люди нагодовані, діти одягнені, кофейні працюють. Геніально?

Писати про «сатиричні» випадки можна безкінечно, життя для цього щоденно надає багато.

Доки є корупція – доки й буде ось така сумна сатира.

Доки будуть тендери на презервативи та віслюки мера – доки й буде сатира.

Нагадуємо, раніше ми писали про те, що Інспекція благоустрою Дніпровської міськради орендує офіс у Корбана.