Суддя Авраменко визнав мільйони дітей безпритульними

Суддя АНД суду Дніпра Андрій Авраменко в рамках цивільного процесу прийняв рішення на користь колишнього працівника Апеляційного суду Дніпропетровської області Євгена Старовойтова, фактично визнав мільйони дітей, які залишили Україну на час війни, безпритульними.

Під час війни сотні тисяч українських чоловіків боронять нашу незалежність, ризикуючи здоров’ям та життям, інші працюють заради перемоги. Тим часом їхні жінки з маленькими дітьми виїхали на території інших держав заради безпеки своєї та своїх дітей… Водночас на території Дніпропетровщини іменем України здійснюється «театр абсурду». Суддя АНД суду м. Дніпра Андрій Авраменко визнав малолітню дитину, яка зі своєю матір’ю отримала тимчасовий прихисток на території однієї з Європейських країн, та мільйони інших дітей,  фактично, безпритульними.

Така судова практика може вплинути на багатьох дітей та їх матерів, які на даний час, внаслідок ризиків війни, вимушено проживають на території  інших держав. За даними інституту демографії, кількість жінок та дітей, що виїхали з України рахується мільйонами.

Історія почалася, коли у червні 2022 року до АНД суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява від матері малолітньої дитини. Вони разом із донькою в наслідок виникнення небезпеки, у зв’язку із початком війни, були вимушені тимчасово переїхати до Австрії.

У заяві мати просила визначити місця проживання своєї малолітньої дитини, якій на той час виповнилося два з половиною роки, з нею. Заявниця припинила стосунки із батьком дитини, колишнім співробітником Апеляційного суду Дніпропетровської області Євгеном Старовойтовим. Вона вказала, що стосунки обірвалися власне через скандальну, нестриману та аб’юзивну поведінку чоловіка. Скандали за ініціативою батька дитини розпочалися ще під час її вагітності та тривали до фактичного розриву стосунків. Суду були надані підтвердження агресивної поведінки чоловіка у вигляді офіційного листа голови ОСББ. У листі зазначалися неодноразові випадки неврівноваженої поведінки чоловіка, проявів агресії, погроз та нецензурної лайки щодо оточуючих та матері своєї доньки, вчинення бійок в присутності малолітньої дитини.

В той же час мати дівчинки ж навпаки характеризується як порядна, ввічлива, спокійна та неконфліктна людина, котру поважають сусіди та співробітники. ОСББ підтверджує, що саме вона займалася вихованням доньки, піклувалась про неї, гралась із нею на дитячих майданчиках та водила на розвиваючі заняття. «Була  ніжною та турботливою матінкою для своєї маленької донечки». Зафіксовано випадки звернення до правоохоронних органів за захистом матері та доньки від агресивної поведінки батька дитини.  Коли дівчинці виповнився один рік, мати прийняла рішення припинити стосунки та фактичне проживання з чоловіком. Цьому передував черговий скандал, вчинений Євгеном у день народження дитини.

Жінка відчувала загрозу для життя та здоров’я своєї  малолітньої дитини а також для себе особисто.

Але Євген Старовойтов не погодився з рішенням цивільної дружини. Він погрожував їй забрати дитину назавжди, хизувався, що він, як колишній співробітник суду, має дружні стосунки з високопосадовцями, з працівниками правоохоронних органів. Ці зв’язки нібито дають йому можливість перешкоджати проживанню дитини разом із матір’ю та уникнути законної відповідальності за такі дії. Саме через це жінка вимушена була звернутися до суду.

Дізнавшись про судову заяву про визначення місця проживання дитини, Євген пообіцяв створити неугодній жінці, яка усмілилася піти проти нього, край негативну репутацію в органах опіки та піклування. Розповсюдити недостовірну та образливу інформацію про неї.

Що фактично і сталося. Євген написав до органів поліції заяву на матір своєї дитини. Інформація, що значилась у заяві, має ознаки недостовірної, компрометує жінку. При подальшому розслідуванні відповідно до копій листів слідчого СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 02 серпня 2022 року, від 29 серпня 2022 року, за наслідками проведеного комплексу слідчих (розшукових) дій викладена у заяві інформація не підтвердилася. З витягу з ЄРДР слідує, що 02 серпня 2022 року було внесені відомості по факту направлення Старовойтовим неправдивого повідомлення про вчинення кримінального правопорушення з боку, начебто, матері дитини. Варто зазначити, що чоловік на засіданні органу опіки та у відзиві на позовну заяву надану суду озвучив начебто вчинене матір’ю доньки правопорушення як підтверджений факт.

Слід зазначити, що колишній працівник Апеляційного суду Дніпропетровської області Євген Старовойтов на сьогодні займає провідну посаду в ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» (ЄДРПОУ: 40696815). Досить цікава компанія, яка, зокрема, займається викупом та подальшим витребуванням боргових зобов’язань. Фактично, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» – колекторське підприємство. За даними аналітичної системи YouControl зазначене ТОВ приймає участь в десятках судових справ, щодо стягнення грошових коштів, витребування житлової та нежитлової нерухомості. На рахунку компанії безліч судових рішень, прийнятих в її користь. Також ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» являється фігурантом чисельних кримінальних проваджень. Але це вже інша історія та інше журналістське розслідування.

Що ж вирішив суддя АНД суду міста Дніпро Андрій Авраменко?

Незважаючи на наявність у матері малолітної дитини:

– власного житла, визнаного органом опіки та піклування повністю задовільним      для проживання дитини;

– постійного місця роботи із щомісячним окладом вище середнього (без врахування премій та заохочень);

– договору ЦПУ (виконання перекладів та ведення листування з іноземними організаціями);

– соціальних виплат, отримуваних в Австрії на період тимчасового захисту;

– позитивних характеристик з місця роботи;

– позитивних характеристик з місця проживання, де вказано, що саме мати займалася вихованням та доглядам за дитиною;

– довідок з дитячих закладів, де вказано, що саме мати приводила дитину на розвиваючі заняття і займалася разом з нею, а також сплачувала самостійно за заняття;

– довідки від сімейного лікаря, в який затверджено, що саме мати регулярно приходила з дитиною на прийоми;

– довідки від лікуючого педіатра, що дитина потребує домашнього догляду за   станом здоров’я (копії відповідних аналізів, діагнозів і заключень лікарів надано);

– рекомендаційний висновок органу опіки та піклування залишити дитину із матір’ю;

– довідка про успішне проходження психіатричного огляду (психологічні протипоказання до встановлення  опіки (піклування) над неповнолітніми дітьми відсутні);

– наявність дипломів ВНЗ, які надають матері дитини можливість надавати    оплачувані послуги фізичним, юридичним особам, в тому числі працюючи віддалено, знаходячись фактично в житловому приміщенні разом із донькою –

… суддя АНД суду м. Дніпропетровська Андрій Авраменко в своєму рішенні  відмовив у визначенні місця проживання малолітньої дитини разом із матір’ю…

Якою ж є мотивація судді Авраменка щодо прийняття рішення, яке може в подальшому вплинути на багатьох інших малолітніх дітей та їхніх матерів, що на даний час, внаслідок ризиків війни, вимушено проживають на території  інших держав?

1. В своєму рішенні суддя, зокрема, стверджує: що дата деяких поданих документів «…варіюється від шести до одинадцяти місяців,.. що не дозволяє суду оцінити викладену в таких документах інформацію як актуальну». Чомусь судом не враховано, що позивач разом із донькою, як і мільйони українок зі своїми дітьми, була вимушена залишити територію нашої держави. У зв’язку з цим вона попросту не мала змоги поновити зібрані раніше документи. Переживання, страх, стрес позивача за себе та за свою дитину під час скандалів до початку війни та труднощі й клопоти матері з виховання, потрібність бути цілодобово з маленькою дитиною він не бере до уваги взагалі.

Чи могло за цей час змінитися ставлення матері до трирічної дитини? Чи викладені у довідках факти перестали бути фактами? Подовження строку дій документів у зв’язку з воєнним станом має місце у державних установах, банках, але чомусь не в судді Авраменка. Можливо, воєнний стан для нього – не воєнний стан?

2. Також суддя стверджує, що у цій справі начебто відсутня суть спору. Батько дитини позов на визначення місця проживання дитини із ним, не подав. Тому, мовляв, розсуджувати тут нічого. Тобто:

• лист голови ОСББ, що підтверджує скандали, лайку, погрози батька дитини у бік матері;
• заява в поліцію подана жінкою з проханням захистити її та малолітню дочку, у який вказано, що батько відібрав дитину і повіз у невідомому напрямку;
• заява відповідача до органів поліції після факту подачі матір’ю дитини позову до суду. Викладення у заяві недостовірної, образливої інформації про неї та намагання створити негативну репутацію в органах опіки та піклування, суді;
• заперечення, щодо задоволення рішення органу опіки та заперечення у суді в питаннях визначення місця проживання дитини разом із матір’ю.

Всі ці дії та обставини суд не вважає підтвердженням наявності спору. Зазначає, що звернення за судовим захистом прав, інтересів, безпеки дитини… є передчасним… Схоже, на думку судді Авраменко,  це нормальні комфортні взаємовідносини, які сприятимуть розвитку та вихованню малолітньої дитини…

3.Крім того суддя Андрій Авраменко у своєму рішенні виказує сумніви, що європейська країна Австрія здатна забезпечити наявність мінімальних умов проживання та матеріального забезпечення позивача та її дитини під час воєнних дій на території України… Міжнародні домовленості о наданні тимчасового притулку для нього, напевно, не є вірними, і визнаний для цього рівень необхідного фінансування суддя достатнім не вважає. Суд становить, що «…підтвердженим доходом  позивача є мінімальні виплати з боку уряду іноземної країни теперішнього перебування позивача, яких, вочевидь, без додаткових джерел заробітку, не вистачатиме для належного утримання дитини». З цього твердження слід розуміти, що мінімальний рівень для утримання дитини в Австрії нижчий за встановлений мінімальний рівень  на утримання дитини в Україні і взагалі для утримання дітей недостатній. Жодним чинним законодавством та рішенням верховного суду таких висновків не наведено!

4.Суд критично оцінює факт, знаходження позивача у відпустці для догляду за дитиною, яка потребує домашнього догляду за станом здоров’я без збереження заробітної плати. Тобто, хворіти дитині не можна, а піклування за здоров’ям доньки, ще й на території іншої держави, – це  егоїстичні забаганки матері?! Так само суд сумнівається у дійсності договору ЦПУ про чинність якого йому було повідомлено в судовому засіданні безпосередньо особою (замовником) – стороною договору .

5. Але найбільш цікавий наступний висновок судді Авраменко:

• «…оскільки позивач із дитиною за адресою своєї реєстрації в Україні не проживають вже тривалий час, підстави вважати, що таке проживання буде мате місце у найближчий час, відсутні…»  Тобто, на території іншої держави не відомо, в яких умовах проживає дитина, а в Україні її не чекають…?! …і жила площа, де прописана дитина, більше її домом в Україні не є…?!

Своїми сумнівами та безпідставними припущеннями, суд фактично з юридичної точки зору залишив дитину саму без прив’язки до матері (батько позов на визначення проживання дитини разом із ним не подає). Тобто, відмовивши визначити місце проживання дитини разом із матір’ю, зазначивши, що фактично малолітня дитина не може проживати за своїм місцем реєстрації на території України та «підстави вважати, що таке проживання буде мате місце у найближчий час, відсутні», суд робить висновок, що дитина не має фактичного місця мешкання. Іншими словами, дитина є особою без постійного місця проживання (БПМП, більш відомо як «БОМЖ»). Малолітня дитина не закріплена за жодним з батьків та фактично знаходиться на території іншої держави. Як припускає суд, можливо, не маючи достатніх умов для проживання, забезпечення, розвитку, тощо.

Як вже зазначалось раніше, таке твердження суду може призвести до виникнення сумнівів щодо наявності необхідних умов проживання, забезпечення  мільйонів малолітніх дітей-українців, які на даний час вимушено мешкають на території  держав-партнерів України.

Адже суддя АНД суду Дніпра Андрій Авраменко в рамках окремого цивільного процесу, озвучив позицію суду, що виходить за межі однієї конкретної ситуації,  фактично визнав мільйони дітей, які залишили Україну на час війни, безпритульними. Виходячи з позиції суду, можна припустити, що зазначені мільйони дітей, українців також невідомо коли повернуться. Адже «підстави вважати, що таке проживання буде мати місце у найближчий час, відсутні». Тобто, фактично мільйони українських дітей можуть вважатися особами без постійного місця проживання (БПМП, більш відомо як «БОМЖ»). За логікою Авраменка, матері, які знаходяться на території інших держав разом із дітьми, та доходом яких на цей час є виплати з боку уряду іноземної країни теперішнього перебування, утримувати дитину належним чином не здатні. А отже і діти закріплені за ними бути не можуть. Таким чином мільйони українських дітей можуть опинитися не закріпленими за жодним з батьків…тобто, безпритульними.

Чиїми саме інтересами керувались суддя АНД суду Дніпра Андрій Авраменко та колишній працівник Апеляційного суду Дніпропетровської області Євген Старовойтов  в цивільному процесі, яким фактично зробили дитину безпритульною?

Ми впевнені, що не інтересами малолітньої дитини. Адже, таке рішення суперечить нормам чинного міжнародного та українського законодавства. Воно не вирішує спірне питання, не забезпечує пріоритету інтересів, дитини, права дитини на життя, перебування її в безпечному середовищі, в тому числі, з урахуванням умов воєнного стану.

Про виклики під час розгляду спорів щодо дітей в умовах воєнного стану та ефективні способи захисту висловила свою позицію суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Алла Олійник на лекціях в межах підготовки для підтримання кваліфікації суддів місцевих загальних судів.

Зокрема, Алла Олійник нагадала позицію ЄСПЛ, що інтереси дитини мають першочергове значення.  Держава має позитивні зобов’язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров’ю та розвитку. «Сьогодні в умовах воєнного стану суддям доводиться розглядати питання щодо визначення місця проживання дитини, участі батьків у її вихованні тощо. Треба пам’ятати, що інтереси дитини – це насамперед забезпечення її життя і здоров’я.»

Вона зауважила, що ЄСПЛ розглядає справи у сфері захисту прав дитини з урахуванням принципів правового статусу дитини, в тому числі визначених у Конвенції про права дитини 1989 року. Зокрема, Алла Олійник сказала про важливість у нинішніх умовах такого принципу, як  невід’ємність і пріоритет права на життя дитини. (На державу покладається обов’язок забезпечити виживання і розвиток дитини, ст. 6 Конвенції).

Суддя зазначила, що у своїй практиці ЄСПЛ часто звертає увагу, що національний суд не повною мірою дослідив обставини справи і навів недостатні мотиви.

Також Алла Олійник висловила думку щодо труднощів, які можуть виникати при розгляді спорів про визначення місця проживання дитини чи участі в її вихованні після 24 лютого 2022 року. Наприклад, якщо дитина виїхала за кордон з одним із батьків, то,  вирішуючи  в умовах воєнного стану спір про місце проживання дитини, суд має враховувати пріоритет інтересів дитини при вирішенні будь-якого питання, що стосується дітей, права дитини на життя, перебування її в безпечному середовищі.

Тепер мати з малолітньою дитиною, та суддя АНД суду Авраменко, який  визнав мільйони дітей безпритульними, чекатимуть рішення Апеляційного суду…того самого, працівником якого раніше був Євген Старовойтов.

Буде вирішено дане питання по закону та справедливості чи суто формально – для задоволення чиїхось амбіцій та забаганок – покаже час…

Раніше ми вже писали про сумнівні судові рішення, але в даному випадку питання стосується безпеки та спокою малолітньої дитини під час війни…

Наша організація і надалі буде захищати інтереси дитини та її матері у правовій площині.