З 1 вересня вступив у силу Закон “Про лобіювання”: які зміни він пропонує?

Лобіювання проти корупції: створено Реєстр лобістів, який запроваджує легальний механізм впливу на владу – не хабарі, а аргументи.

З початку вересня 2025 року в Україні діє Закон “Про лобіювання” (№ 3606-IX). Паралельно Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) запустило ключовий інструмент реалізації – “Реєстр прозорості” – відкриту платформу для збору, обробки та оприлюднення даних про суб’єктів лобіювання та їхню звітність.

Станом на 30 вересня 2025 року в Реєстрі зареєструвалося 73 суб’єкти лобіювання, з яких 39 – юридичні особи (від імені яких можуть лобіювати 113 людей) та 34 – фізичні особи. Одна особа припинила статус лобіста. Отже, загалом 147 лобістів можуть впливати на ухвалення державних рішень.

Серед юридичних осіб переважають товариства з обмеженою відповідальністю (16), асоціації (8) та акціонерні товариства (5). Також зареєструвалися адвокатські об’єднання (3), спілки об’єднань громадян (3), громадські спілки (2) та інші форми (2). Найпопулярнішими сферами лобіювання є економічний розвиток, регуляторна політика та власність, правова політика, фінансова, банківська, податкова та митна політика (54 суб’єкти); правоохоронна діяльність (53); інновації та цифрові трансформації (49); транспорт, зв’язок та інфраструктура (47); екологічна політика та природокористування, аграрна та земельна політика (45). Найменше уваги приділено молодь та спорт (26 суб’єктів).

Ці дані ілюструють початок формування прозорої системи впливу на владу. Але чи перетвориться лобіювання на ефективний бар’єр проти корупції, чи лише замаскує її? У цій статті ми розберемо сутність лобіювання, його механізми, зв’язок з корупцією, потенціал нового закону та перспективи як альтернативи тіньовим схемам – на основі українського законодавства та міжнародного досвіду.

Сутність лобіювання: що це таке і як воно працює?

Лобіювання – це організована, легальна діяльність, спрямована на вплив на державні органи чи посадовців з метою просування певних інтересів, чи то комерційних (наприклад, бізнесу), чи суспільних (екологічних чи правозахисних). Воно включає надання інформації, аргументів, пропозицій та аналітики для формування політики, законів чи регуляцій, які відповідають потребам конкретних груп. На відміну від випадкових звернень громадян, це системний процес, де лобісти виступають посередниками між зацікавленими сторонами та владою.

У практиці лобіювання реалізується через кілька ключових каналів. По-перше, прямі контакти: зустрічі з депутатами, міністрами чи чиновниками для обговорення проєктів законів чи рішень. По-друге, аналітична робота – підготовка звітів, досліджень, експертних висновків, які подаються до парламентських комітетів чи робочих груп. По-третє, публічний тиск: медіа-кампанії, соціальні мережі чи громадські акції для формування думки суспільства та тиску на владу. У США реєструються тисячі фахівців, які звітують про витрати та контакти щоквартально. Наприклад, фармацевтичні компанії витрачають мільйони на просування законів про патенти, а екологічні групи – на обмеження викидів. В Європейському Союзі діє добровільний реєстр прозорості, від бізнес-асоціацій до НГО, де акцент на консультаціях з єврокомісарами.

В Україні закон запозичив елементи обох моделей: з 1 вересня 2025 року суб’єкти лобіювання мусять реєструватися в Реєстрі НАЗК, звітувати двічі на рік (до 31 січня та 31 липня) про контакти, витрати та спонсорів, а також дотримуватися етичних норм. Лобісти можуть брати участь у комітетських слуханнях, подавати аналітику, організовувати заходи. Штрафи за порушення – від 850 до 1700 грн, але акцент на прозорості: Реєстр відкритий для всіх, тож будь-хто може перевірити, хто стоїть за певним законопроєктом. Закон забороняє участь особам з корупційними судимостями чи зв’язками з РФ, а етичні правила (затверджені Кабміном постановою № 1128 від 1 жовтня 2024 року) вимагають доброчесності та поваги до демократичних цінностей.

Лобіювання і корупція: де межа і чому це не “легальна корупція”?

Часто лобіювання називають “легальною корупцією”, натякаючи, що це прикрашена форма підкупу. Однак це хибне уявлення: лобіювання – прозорий процес впливу через аргументи та інформацію, а не гроші чи обіцянки. Корупція – зловживання владою для приватної вигоди через приховані платежі чи подарунки (Закон “Про запобігання корупції”). Лобіювання ж фіксується в Реєстрі, дозволяючи контроль громадськості. Якщо лобіст намагається “купити” рішення – це не стає “легальним”, а карається як кримінал.

Закон “Про лобіювання” та Правила етичної поведінки суб’єктів лобіювання чітко відокремлюють ці поняття. Заборонено особам з корупційними судимостями бути лобістами. Правила вимагають “порядності та доброчесності”, виключаючи будь-які “легальні хабарі”. Ось ключові заборони з детальним розбором:

1. Недоброчесний вплив і конфлікт інтересів (п. 3 Правил): Не можна пропонувати посадовцю особисту вигоду – гроші, “допомогу” з кампанією чи боргами. Тільки достовірна інформація без маніпуляцій. Порушення: скасування статусу, штрафи, кримінал.
2. Введення в оману чи приховування мотивів (п. 5 Правил): Не можна приховувати інтереси чи казати “ми просто радимо”, маскуючи хабар. Усе фіксується в Реєстрі; пропозиція “допомоги” (робота родичу) – порушення.
3. Погрози, шантаж чи спонукання до зловживань (п. 7 Правил): Категорично заборонено погрози, шантаж, спонукання до порушення закону чи “використання неетичних методів”. Фраза “дамо 100 тис. грн за голос” – класичний хабар, не лобі.
4. Неетичні методи в договорах і фінансуванні (п. 11, 14 Правил): Договори не можуть включати незаконні методи; заборонені “корупційні” кошти. Подарунки чи поїздки – ануляція статусу.
5. Поширення неправди чи дискредитація (п. 4, 6, 18–19 Правил): Без фейків, шантажу опонентів чи “чорного PR”. Критика – етична.

Доповнюють Закон “Про запобігання корупції”: заборона подарунків понад 1 прожитковий мінімум. НАЗК моніторить, передаючи порушення НАБУ. У перші місяці НАЗК фіксує скарги, наголошуючи: лобіювання – для діалогу, не підкупу. Міжнародний досвід (США, ЄС) показує зменшення тіньових схем на 30-50% завдяки таким правилам.

В Україні, де корупція системна, лобіювання сприймають скептично: раніше бізнеси впливали через неформальні зв’язки. Новий закон робить процес видимим, сприяючи балансу інтересів, на противагу “купленим” рішенням.

Чи подолає новий закон корупцію: сильні та слабкі сторони

Закон, ухвалений у 2024-му для євроінтеграції, має амбітну мету – витіснити корупцію прозорим впливом. Плюси: Реєстр фіксує контакти, зменшуючи “куплених” депутатів; бізнес отримує легальний доступ без криміналу; суспільство – інструмент контролю. Експерти (як з “Опори”) бачать крок до доброчесності, бо регулює комерційні та громадські інтереси.

Та критики (бізнес-асоціації) вказують на прогалини: обмеження законодавством (ігнор бюджетів, тендерів); бюрократія відлякує дрібних гравців; слабкий механізм виявлення нелегалів. Реєстрація повільна – лише 73 суб’єкти за місяць.

Думки розділилися: НАЗК оптимістичне, вважаючи основу для діалогу; скептики – бо без реформ судів корупція залишиться.

_____________________

Читай нас далі

Події в Дніпрі та Дніпропетровській області.

Журналістські розслідування: корупція, кримінал, розкрадання бюджету, рейдерство (захоплення землі та нерухомості), фіктивні тендери та порушення законодавства про публічні закупівлі.

Статті: аналітика, аналіз законодавства, поради громадянам, посібники для юридичного захисту.