Крок за кроком розбір справи ТОВ “Український Рітейл”: накопичення боргів перед 320 кредиторами, переїзд до Дніпра, де “зручні” судді, домінування афілійованих компаній в комітеті, відмова в податкових перевірках і офіційне знищення доказів для списання сотень мільйонів боргів і штрафів.

Схеми банкрутства Ахметова: “Брусничка” уникнула виплати мільярду гривень кредиторам, на черзі “Укртелеком” і, можна припустити, ПУМБ і ДТЕК.

У сучасному світі бізнесу банкрутство – це офіційна процедура, коли компанія не може платити за своїми зобов’язаннями. Вона передбачена законом, щоб дати шанс або закрити фірму чесно, або реструктуризувати борги. Але іноді такі процедури використовують не за прямим призначенням. Припустимо, що деякі компанії свідомо накопичують борги, а потім через банкрутство намагаються їх списати або відкласти. Це може включати створення штучних кредиторів, які насправді пов’язані з компанією, або затягування процесів, щоб інфляція зменшила реальну вартість боргів.

У той час коли бізнес-імперія Ріната Ахметова публічно донатить на ЗСУ, допомагає біженцям і підтримує країну в умовах війни, в українських судах розглядається низка справ, які, можна припустити, дозволяють його компаніям списувати мільярдні борги. Це не випадковість і не поодинокий інцидент, а вірогідна система, що діє з 2015 року, переважно в Дніпропетровській області, де суди, арбітражні керуючі та адвокатські об’єднання можуть працювати як єдиний механізм.

Центральна історія цього розслідування – ТОВ “Український Рітейл”, оператор мережі супермаркетів “Брусничка” (входить до групи SCM Ахметова). За шість років компанія накопичила борги перед понад 320 постачальниками на суму понад мільярд гривень – і все це зникло в процедурі банкрутства. Документи знищені. Податкові перевірки заблоковані. Реальні кредитори отримали один відсоток.

Це не звинувачення в злочинах, лише припущення. Аналіз відкритих реєстрів, доступних кожному. Оціночні судження і спроба з’ясувати, як це могло відбуватися – крок за кроком, з поясненнями, навіщо робили той чи інший крок, хто міг грати яку роль і чому схема працювала.

Крок 1. Фіктивні операції? “Брусничка” зменшувала податки (2012-2015)?

У 2016 році Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у Запоріжжі завершила документальну виїзну перевірку ТОВ “Український Рітейл” за період із 1 жовтня 2012 по 31 грудня 2015 року.

Що виявили?

З позиції податківців, компанія систематично показувала в бухгалтерії операції з фірмами, які не мали жодних реальних можливостей виконувати контракти. Наприклад, ТОВ “Анімус”, ТОВ “Групс Інвестмент”, ТОВ “ЛЮКС-ЕРА” та ПП “Профлайн” не мали складів, транспорту, працівників чи ліцензій. А самі фірми згідно з аналітичною системою YouControl були пов’язані між собою, наприклад, одними засновниками й керівниками.

“ЛЮКС-ЕРА” вже фігурувала в кримінальних провадженнях. Це товариство в реєстрі містить аж 441 документ судових справ.

Але й інші ТОВ зі списку також засвітилися в кримінальних судах.

Перевірка виявила, що накладні містили неповні дані – відсутні номери автомобілів, імена водіїв, маршрути. Договори були підписані, але товари фізично не надходили на склади “Бруснички” або не використовувалися в торгівлі.

Навіщо це було потрібно? Можна припустити, щоб зменшити податки. Завищуючи витрати на папері, компанія зменшувала прибуток – і платила менше податку на прибуток. Це класична схема “транзитних фірм”, яка дозволяла виводити прибуток і уникати оподаткування.

3 серпня 2016 року податкова видала два повідомлення-рішення:

• Перше, форми “П” №0000331400, збільшило податок на прибуток на 129 млн грн – з них 27 млн грн за 2014 рік і 102 млн грн за 2015 рік.
• Друге, форми “Р” №0000321400, нарахувало 32,7 млн грн ПДВ – з них 21,8 млн грн основного платежу та 10,9 млн грн штрафів.
• Загальна сума – майже 162 млн грн.

Ці фіктивні операції, можна припустити, були частиною великого плану: спочатку вони дозволяли компанії занижувати податки, виводячи гроші через паперові “покупки”, але з часом податкова їх виявила і нарахувала борги – наприклад, ті самі 162 мільйон гривень. Це створило видимість справжньої кризи: компанія ніби “загнана в кут” боргами перед державою, тому логічно переходить до банкрутства, де все можна переглянути чи списати. Насправді це перший етап схеми – навмисно накопичити “проблеми” на кшталт штучних податкових претензій і реальних боргів перед постачальниками, щоб потім у судовій процедурі їх просто стерти, залишивши кредиторів ні з чим.

Це не просто штраф. Це гроші, які мали піти на дороги, школи, лікарні, армію.

Крок 2. Судова боротьба – і закриття справи через ліквідацію (2016-2022)

Компанія не погодилася і пішла до суду. 30 жовтня 2016 року Запорізький окружний адміністративний суд відкрив провадження в справі №808/2593/16. Процес затягнувся. У 2019 році суд частково задовольнив позов – скасував повідомлення “П” повністю і частину “Р” на 32,6 млн грн. 17 листопада 2020 року Третій апеляційний адмінсуд залишив це в силі.

Але 1 серпня 2022 року Верховний Суд скасував усі рішення і направив справу на новий розгляд.

Підстави скасування:

• Порушення норм матеріального права (ПК України, Закон №996 про бухоблік): суди не з’ясували реальність операцій (фактичний рух товарів/послуг, використання в діяльності компанії). Первинні документи самі по собі не доводять реальність без перевірки ланцюга постачань, ресурсів контрагентів та свідчень.
• Порушення процесуального права (ст. 353 КАС): не опитано свідків (керівників імовірно фіктивних компаній, які заперечували причетність). Не враховано вирок від 16.06.2017 (справа №201/8082/16-к) про фіктивність ТОВ “Люксреал” (частина схеми ухилення від податків).

ВС наголосив: право на податковий кредит/витрати виникає лише за фактичних операцій, а не формальних документів. Потрібно допитати осіб, перевірити докази реалізації.

Виникає питання: невже в судах до касації просто “порєшалі” питання податків і могли маніпулювати, щоб витягнути за вуха ТОВ “Український Рітейл”?

У жовтні 2022 року Дніпропетровський окружний адмінсуд закрив провадження – бо ТОВ “Український Рітейл” уже припинило існування. Штрафи залишилися чинними, але сплачувати їх було нікому.

Припущення: закриття справи через ліквідацію могло бути кінцевою метою – борги зависли в повітрі. Це демонструє, як банкрутство блокує адміністративне оскарження, переводячи спір у сферу, де податкова стає звичайним кредитором із низьким пріоритетом.

Крок 3. Підготовка до банкрутства – переїзд у Дніпро (вересень 2019)

З 2018 року “Брусничка” свідомо припинила платежі реальним постачальникам – хлібозаводам, молокозаводам, фермерам. Замінювала партнерів, укладала договори навіть в місяць банкрутства. Станом на вересень 2019 року борг, за деякими даними, перевищив 1 млрд грн, плюс 11 млн грн штрафів, пені, 3% річних, інфляції, судового збору.

4 вересня 2019 року – зміна адреси ТОВ “Український Рітейл”: з вул. Добролюбова, 25, к. 207 у Запоріжжі (де була з 2006 року) на бульвар Слави, 45 в Дніпрі.

Припущення: переїзд міг бути стратегічним – щоб справа потрапила до Господарського суду Дніпропетровської області, де, за даними реєстрів, подібні процеси з місцевими арбітражними керуючими проходять швидше (тобто “рєшать” можна було). Це ключовий елемент схеми – вибір “зручної” юрисдикції.

Крок 4. Ініціювання банкрутства – і “випадкове” призначення керуючого (осінь 2019)

У вересні 2019 року, безпосередньо на тлі наростаючого тиску від податкових органів та кредиторів, ТОВ “Український Рітейл” подало заяву про порушення справи про банкрутство до Господарського суду Дніпропетровської області (справа №904/4387/19).

Цей крок став кульмінацією свідомої підготовки до процедури неплатоспроможності, яка, за даними з матеріалів справи, почалася ще в 2018 році, коли компанія систематично почала накопичувати заборгованість перед реальними постачальниками, замінюючи їх новими для створення “піраміди” боргів.

Також утворилася додаткова заборгованість у вигляді штрафів, пені та неустойок на 11 млн грн за невиконання договірних зобов’язань в десятках судових справ щодо боргів.

Ці рішення, зафіксовані в реєстрі справ Господарського та Запорізького окружного судів за 2015-2019 роки, включали вимоги про сплату 3% річних, інфляційних втрат, судового збору та витрат на правову допомогу, що свідчить про умисне ігнорування зобов’язань з боку боржника.

10 жовтня 2019 року суд відкрив справу про банкрутство, і автоматизована система розподілу справ призначила арбітражним керуючим Д.Б. Клименка – незалежного фахівця, який не мав жодних відомих зв’язків із SCM чи Ахметовим. Однак у той самий день Клименко подав заяву про відмову від участі в справі, посилаючись на особисті обставини, що є його законним правом відповідно до Кодексу з процедур банкрутства, але суперечить етичним нормам професії, де арбітражний керуючий зобов’язаний діяти в інтересах усіх кредиторів, а не уникати справ. Ця відмова стала “вікном” для чергового кандидата: у той же день 2019 року до суду надійшла заява від Дениса Миколайовича Касаткіна про бажання взяти участь в справі, супроводжувана повним пакетом документів (атестат, згода, декларація про відсутність конфлікту інтересів). Примітно, що ухвала про відкриття провадження була надіслана до Єдиного державного реєстру судових рішень лише 15 жовтня, а оприлюднена – 16 жовтня (див. ухвалу за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/84914231). Таким чином, Касаткін не міг “випадково” дізнатися про справу чи відмову Клименка через офіційні канали, що викликає підозри щодо скоординованості дій: можливо, інформація про відкриття провадження та відмову була передана неофіційно, а пакет документів Касаткіна підготовлено заздалегідь.

А паралельно справою ТОВ “Український Рітейл” зайнялося Адвокатське об’єднання “INSOLVE” (“ІНСОЛВ”). Його бенефіціарами згідно з аналітичною системою YouControl є адвокати Олексій Юрійович Сокол та Денис Миколайович Дробот.

Фірма позиціонує себе як провайдер “повного супроводу процедури банкрутства” і фіксується в багатьох справах у Дніпропетровській області, де можуть застосовуватися схеми затягування та “розмивання” боргів за рахунок інфляції. Зміна місцезнаходження ТОВ “Український Рітейл” могла бути стратегічним кроком для зміни територіальної підсудності із Запоріжжя до “зручного” Господарського суду Дніпропетровської області, де “INSOLVE” могло мати розвинену мережу контактів.

Крок 5. Формування комітету кредиторів – штучні борги перемагають реальні?

Формування комітету кредиторів у справі №904/4387/19: невже це класичний приклад маніпуляції процедурою банкрутства, де реальні економічні борги перед українським бізнесом (понад 1 мільярд гривень перед 320+ кредиторами) були розмиті штучними вимогами від афілійованих із SCM компаній, що домінували в комітеті? Згідно з Кодексом із процедур банкрутства, комітет формується з кредиторів із найбільшими визнаними вимогами, які контролюють рішення про продаж активів, визнання боргів та розподіл коштів – отже, контроль над ним дозволяє диктувати умови, включаючи мінімальні виплати реальним кредиторам.

Ці кредитори, часто без штатних юристів, були змушені витрачати власні ресурси на суди, але їхні вимоги виявилися “загубленими” в масі штучних.

Домінуючими в комітеті стали чотири компанії SCM: ТОВ “Азоврітейл” (засновник – кіпрська компанія ЮР ЮНАЙТЕД РІТЕЙЛЕЗ ЛІМІТЕД з орбіти Ахметова, сам же олігарх указаний як її кінцевий бенефіціар) з вимогою 120 млн грн за “позикою”.

За умовами договору, позика на 120 млн грн мала бути надана до 25 вересня 2019 року та повернута до 27 вересня – тобто на 2 дні, що абсурдно для реальної операції та може свідчити про фіктивність: сторони заздалегідь знали, що повернення не відбудеться.

Додатково “Азоврітейл” пред’явив 65 946 446 грн “за оренду”: ціни на неї могли бути завищеними порівняно з ринковими, що може вказувати на штучне роздування вимог для домінування в комітеті.

Аналогічно, ТОВ “Сокур Інвест” (засновник Анатолій Амелін, якого називають “фінансистом Ахметова”; фігурує і в інших подібних справах про банкрутство). 10 липня 2014 року ТОВ “Український Рітейл” нібито уклало договір лізингу з ТОВ “Сокур Інвест” на суму 180 000 000 грн.

Того ж дня, 10.07.2014, між підконтрольним Ахметову банк ПУМБ та ТОВ “Сокур Інвест”   було укладено кредитний договір на таку ж загальну суму 180 000 000,00 грн.