Обшуки в Дніпровській міськраді на початку 2026 року: чи повертається “сміттєвий скандал”?

Скандал зі сміттєвим полігоном у Дніпрі: була кримінальна справа про розкрадання бюджету, яка завершилася виправдувальним вироком – посадовці не крали. Але чи кінець це історії?

Нещодавно в Дніпрі знову стало гучно: правоохоронці провели обшуки в мерії, пов’язані з діяльністю міського сміттєзвалища. Це підтвердив міський голова Борис Філатов:

“Сьогодні вранці чергові “правоохоронці” вперлися в мерію з обшуком. Нібито на міському сміттєзвалищі щось не так захоронено”, – написав він на своїй Facebook-сторінці.

Подробиць поки що небагато – ні точної адреси об’єкта, ні імен фігурантів офіційно не озвучено. Суспільне Дніпро пише, що Державне бюро розслідувань (ДБР) проводить “серйозну роботу”, але конкретики також бракує.

Поки офіційна інформація скупа, журналісти незалежних видань вже будують припущення. І найчастіше в цьому контексті згадується КП “Еко Дніпро” та його багаторічний керівник Едуард Мєшковський. Зазначимо одразу: це лише припущення, засноване на попередньому досвіді подібних справ. Жодних офіційних підтверджень, що обшуки стосуються саме цього підприємства чи його директора, наразі немає. Ми продовжуємо стежити за ситуацією і з’ясовувати деталі.

Чому саме Мєшковський опиняється в центрі уваги? Бо його ім’я вже не вперше спливає в гучних “сміттєвих” скандалах. Лише у 2025 році завершилася резонансна справа про розкрадання на будівництві полігону “Правобережний”: прокуратура звинувачувала Мєшковського та його партнерів у створенні організованої злочинної групи, фіктивних підрядах і розтраті мільйонів бюджетних гривень. Суд у квітні 2025-го виніс виправдувальний вирок, посилаючись на недоведеність провини. Рішення викликало хвилю критики – антикорупційні журналісти називали його сумнівним, вказуючи на можливу упередженість і слабкість доказової бази обвинувачення.

Якщо нові обшуки справді торкнуться “Еко Дніпро” чи полігону “Правобережний”, це може стати продовженням старої історії. Ми стежитимемо за розвитком подій і обов’язково розповімо, коли з’являться офіційні деталі.

Скандальний виправдувальний вирок: директор КП “Еко Дніпро” Едуард Мєшковський

У квітні 2025 року Дніпропетровський районний суд виніс виправдувальний вирок в одній з найгучніших корупційних справ Дніпра – розкраданні бюджетних коштів на будівництві комплексу зберігання побутових відходів “Правобережний”. Обвинуваченими були директор КП “Еко Дніпро” Едуард Мєшковський, директор ТОВ “Дніпроековтор” Віктор Шувалов, директор ТОВ “Локарус Україна” Григорій Хандога та виконроб Олександр Рижань (прізвища встановлені антикорупційним виданням LARP.media). Суддя Сергій Ребров визнав їх усіх невинуватими, посилаючись на недоведеність провини. Рішення викликало хвилю обурення серед журналістів-розслідувачів та антикорупційних активістів, які бачать у ньому черговий прояв системної безкарності.

Історія будівництва полігону: від тендеру до скандалу

Дніпро давно потребувало сучасного полігону для побутових відходів. Старе звалище не відповідало екологічним нормам, а місто щороку генерувало сотні тисяч тонн сміття. КП “Еко Дніпро”, яке з 2010 року (з невеликими перервами) очолює Едуард Мєшковський, отримало завдання реалізувати проєкт “Правобережний” – великий комплекс у Дніпровському районі, біля Новоолександрівської сільради.

У червні 2018 року після тендеру на ProZorro генпідрядником стало ТОВ “Дніпроековтор” Віктора Шувалова (називають партнером Коломойського та Тимошенко). Договір №7 вартістю понад 73 млн грн передбачав будівництво першої черги (4 пусковий комплекс). У грудні того ж року уклали договір №8 на другу чергу. Фінансування – з місцевого бюджету Дніпра.

Субпідрядниками виступили компанії, пов’язані з обвинуваченими: ТОВ “Локарус Україна” Григорія Хандоги – для оренди та послуг техніки, ТОВ “Алівант” (фактичний контроль – Олександр Рижань) – для постачання матеріалів. Будівництво тривало роками, з додатковими угодами та перерахунками. Полігон частково запрацював, але саме навколо фінансування і розгорівся скандал.

У чому прокуратура бачила злочин: детальна схема розкрадання

Прокуратура вважала, що Мєшковський створив злочинну організацію не пізніше березня 2019 року. За версією слідства, він був організатором і лідером: розробляв план, координував дії, підписував акти КБ-2в як замовник, знаючи про фіктивність. Шувалов – керівник структурної ланки: укладав субпідряди, приймав фіктивні акти, включав їх до КБ-2в. Хандога та Рижань – виконавці: складали неправдиві документи від своїх фірм.

Схема, згідно з матеріалами суду, полягала в штучному завищенні та фіктивних витратах через підконтрольні фірми. Гроші з бюджету йшли на “Дніпроековтор”, а звідти – субпідрядникам, де частина осідала.

Ось один з ключових епізодів – фіктивне транспортування бентонітових матів (геотекстильних гідроізоляційних матеріалів для дна котловану):

У 2019 та 2020 роках “Локарус Україна” купував мати у ТОВ “ПСМ Ізол”. Вартість доставки вже була включена в ціну товару. Але Хандога, за версією слідства, складав фіктивні товарно-транспортні накладні (ТТН №1-ТН), де вказував, що його водії окремо перевозили мати з Дніпра (вул. Сухий Острів, 3) на полігон. Ці “послуги” включалися до актів, а Шувалов – до КБ-2в. Мєшковський підписував як замовник.

Загалом за двома партіями (20 000 м² у 2019-му та 14 400 м² у 2020-му) прокуратура вбачала розкрадання понад 2 млн грн – подвійна оплата за одну й ту саму доставку.

Інші епізоди: фіктивна робота техніки “Локарус” (понад 1 млн грн), завищення машино-годин через заміну техніки без коригування норм (576 тис. грн), фіктивне постачання плит від “Алівант”.

Цікавий факт з вироку: слідство стверджувало, що один “водій” взагалі не був працівником “Локарус”, а деякі машини не виїжджали за територію заводу.

Виправдувальний вирок: аргументи суду

8 квітня 2025 року суддя Сергій Ребров виніс виправдувальний вирок.

Головний аргумент: провина недоведена поза розумним сумнівом. Це ключовий принцип кримінального процесу – обвинувачення має довести вину так, щоб у суду не залишилося жодних обґрунтованих сумнівів. Якщо докази суперечливі чи недостатні – виправдання обов’язкове.

Суд послався на:

• Експертизи, які підтвердили реальне виконання робіт (котлован, мати, ангар, дорога з плит).
• Односторонність розслідування: ігнор доказів і плутанина термінів

Суд прямо вказав на упередженість слідства:

• Ігнор фото етапів будівництва. Обвинувачені надавали фото укладання матів, ангару, плит – слідство відмовилося їх долучати чи досліджувати.
• Тиск на свідків. Захисники заявляли про погрози та тиск перед допитами. Деякі свідки (водії) розповідали про “вплив” правоохоронців.

• Плутанина термінів. Прокуратура часто змішувала “бентонітові мати” (полімерна плівка для гідроізоляції) з “бетонними плитами” (для дороги). Свідків питали про “плити”, але не пояснювали, про які саме матеріали йдеться. Суд вперше зрозумів різницю тільки під час допиту свідка в листопаді 2024 року.

Це, на думку суду, свідчить про обвинувальний ухил.

Цікаво, що в Мєшковський в суді стверджував, що під час будівництва відбувався тиск з боку “активістів”, та на його думку справи є політичною спрямованою на компрометацію місцевого керівництва.

Сумніви журналістів і антикорупціонерів: чи справді все чисто?

Незважаючи на вирок, у багатьох залишаються серйозні питання.

Сумніви щодо реального виконання робіт на полігоні “Правобережний” виникли переважно через показання водіїв ТОВ “Локарус Україна”, які в суді стверджували, що їхня техніка працювала виключно на території заводу “Дніпроважмаш”. Вони детально описували суворий пропускний режим (перепустки, журнали в’їзду-виїзду, відеоспостереження, одна прохідна), заправку тільки на заводі та видачу шляхів листів диспетчером для внутрішніх робіт – жоден не підтвердив виїзд на полігон чи земляні роботи там. Деякі водії заявляли, що показані слідством шляхові листи містять не їхні підписи та відрізняються за формою (відсутні штрих-коди). Начальник служби безпеки заводу підтвердив автоматизовану систему контролю, яка робить приховані виїзди майже неможливими.

Суд, однак, вважав ці показання недостатніми для спростування факту робіт: водії могли не знати про оренду техніки субпідрядникам, а журнали/GPS стосувалися тільки заводу. Суд поклався на експертизи (підтвердили викопаний котлован та відповідність обсягів), фото етапів (від обвинувачених) та свідчення комерційного директора “Локарус” про оренду машин. Для критиків це створює розумний сумнів: якщо ключові свідки, названі в актах, заперечують роботу на полігоні за жорсткого контролю – як техніка туди потрапляла? Суд трактував суперечність на користь обвинувачених через принцип “поза розумним сумнівом”.

Сумніви щодо реальної поставки будівельних плит від ТОВ “Алівант” виникли через те, що, за версією прокуратури (викладеною в обвинувальному акті), фірма була фіктивною: зареєстрована на номінального директора, а фактичне керування здійснював обвинувачений Олександр Рижань. У листопаді 2019 року “Алівант” нібито поставив плит на 1 091 412 грн, але жодних товарно-транспортних накладних чи актів приймання-передачі (які мали б підтвердити доставку на об’єкт) не було надано. Прокуратура стверджувала, що матеріали на полігон не надходили, а гроші просто виводилися.

Суд у вироку послався на висновок судово-економічної експертизи №06/07/2022 від 13 грудня 2022 року, де зазначено: документально підтверджується постачання матеріалів за видатковими накладними на 1 091 412 грн, усі реквізити наявні, а перерахування грошей від “Дніпроековтор” до “Алівант” відбулося повністю. Експерт констатував відсутність ТТН та актів приймання, але суд вважав це недостатнім для доведення фіктивності – докази реальної поставки на об’єкт не були обов’язковими для спростування, а покази “номінального директора” про те, що він передав контроль Рижаню суд оцінив критично через можливий тиск слідства. Таким чином, суд не знайшов беззаперечних доказів відсутності поставки, а суперечності трактував на користь обвинувачених. Критики (журналісти) сумніваються саме через номінальний статус фірми та відсутність транспортних документів – мільйони перераховано, але фізичних плит на об’єкті не підтверджено.

І найголовніше – це не перша справа Мєшковського.

Попередні кримінальні справи Мєшковського: чому все закінчувалося нічим

За даними LARP.media (стаття 2022 року), проти Едуарда Мєшковського було щонайменше три кримінальні провадження:

• Розкрадання 5,55 млн грн на тому ж полігоні “Правобережний” – виправдувальний вирок через процесуальну помилку (справа мала бути в НАБУ).
• Зловживання на 777 тис. грн – аналогічно, очікували виправдання через підслідність.
• Крадіжка ґрунту на 12 млн грн (використовували для ремонту набережної в Дніпрі замість полігону).

Усі справи закінчилися нічим – або виправданням, або закриттям через “процесуальні помилки”. Журналісти називають це класичним прийомом: формальні порушення дозволяють уникнути розгляду по суті.

Станом на січень 2026 року, за даними YouControl та ЄДР, Едуард Мєшковський залишається директором КП “Еко Дніпро”. Полігон працює, підприємство отримує бюджетні кошти. Жодного покарання – ні адміністративного, ні кримінального.

Суддя Сергій Ребров: довічне утримання після виправдання корупціонера

Вирок підписав суддя Сергій Ребров. Після цього Вища рада правосуддя відправила його у відставку з правом на довічне утримання (50-90% зарплати судді). “Слідство.Інфо” у статті “Українці довічно утримуватимуть суддю, який виправдав корупціонера з Дніпровської міськради” різко критикує це: платники податків фінансуватимуть суддю, який, на їхню думку, допоміг уникнути відповідальності фігуранту корупційної справи. Видання наводить витрати на суддівські “пенсії” – понад 5 млрд грн у 2024 році.

Замість висновку

Справа “Правобережного” – це мільйони бюджетних гривень на екологічний проєкт, які, за версією прокуратури, частково осіли в кишенях посадовців через фіктивні підряди. Суд сказав: доказів недостатньо. Журналісти та активісти кажуть: черговий приклад, коли великі риби випливають сухими з води.

А тепер, на початку 2026 року, історія, здавалося б, закрита виправдувальним вироком, знову оживає: обшуки в Дніпровській міськраді, пов’язані саме з міським полігоном. Борис Філатов публічно підтвердив факт слідчих дій, а джерела в правоохоронних органах говорять про “серйозну роботу” Державного бюро розслідувань. Подробиць поки що немає – ні імен фігурантів, ні точних епізодів, ні навіть підтвердження, про який саме полігон ідеться.

Але, враховуючи попередній досвід, багато хто припускає, що це може бути продовженням старої історії з полігоном “Правобережний”, КП “Еко Дніпро” та його незмінним керівником Едуардом Мєшковським. Чи дійсно нові слідчі дії торкнуться його та колишніх “партнерів” по справі – Шувалова, Хандоги, Рижаня – покаже час. Поки що це лише припущення, але непрямі ознаки (масштаб обшуків, згадка про “захоронення” відходів) змушують згадати події 2018–2025 років.

Чи стане це нарешті крапкою в багаторічній “сміттєвій сазі” Дніпра, чи знову закінчиться нічим – покаже час. Ми продовжуємо стежити за розвитком подій і обіцяємо розповісти, щойно з’являться офіційні деталі.

Олександр Мізін

_____________________

Читай нас далі

Події в Дніпрі та Дніпропетровській області.

Журналістські розслідування: корупція, кримінал, розкрадання бюджету, рейдерство (захоплення землі та нерухомості), фіктивні тендери та порушення законодавства про публічні закупівлі.

Статті: аналітика, аналіз законодавства, поради громадянам, посібники для юридичного захисту.