Правова держава і суспільство

Правова держава і суспільство – невіддільні один від одного. Держава повинна сприяти суспільному розвитку.

Правова держава і суспільство –два невід’ємних поняття. Без суспільства не може утворитися держава. Без державної допомоги не зможе розкинутися та нормально існувати суспільство.

Один з підходів, що допомагає зрозуміти сучасну державу і шляхи її розвитку, заснований на аналізі відносин, які складаються усередині і поза її межами. Насамперед відносин в системі «влада-суспільство-громадянин». У цьому підході особлива роль належить концепції правової держави.

Правова держава – тип держави, в якому функціонує режим конституційного правління. Існує розвинута правова система та ефективна судова влада. Реальний поділ влади і дієвий соціальний контроль політики і влади. Правова держава – держава, яка відповідає демократичному устрою політичної системи. В якій вся система відносин «влада-суспільство-громадянин» побудована і функціонує на основі принципів, цінностей і норм права.

Пошук світової громадської думки (Дж. Локк, Ш.Л. Монтеск’є, Ім. Кант) і практики найбільш розумного державно-політичного устрою зумовив найважливіші положення правової основи державності. Сучасна концепція правової держави визнає головними такі принципи її формування:

• верховенство права (право як мета, інтерес, стимул вчинків і дій);
• забезпечення прав і свобод людини, громадянина;
• організація державної влади на основі принципу поділу влади, підпорядкованості влади праву;
• правова форма взаємовідносин (взаємність прав та обов’язків) індивіда, суспільства і держави.

Формування правової держави може відбуватися тільки одночасно на трьох рівнях: державному, громадському, особистому. Громадянське суспільство як термін все частіше вживається з початком процесу демократизації. Хоча не припиняються дискусії з приводу його змісту. Єдиного уніфікованого визначення громадянського суспільства поки що немає. Кожне з чисельних визначень розкриває будь-яку одну чи кілька рис даного явища. Тому вони доповнюють (а часом і виключають) одне одного. Труднощі створення універсального визначення полягає в тому, що громадянське суспільство як цілісність не є щось раз і назавжди дане. Воно еволюціонує і його теоретичне осмислення передбачає вироблення конкретно-часової і конкретно-країнознавчої форми.

Громадянське суспільство як суспільне явище – різноманітний феномен – вимагає комплексного системного підходу до його усвідомлення.

В якості узагальнюючого поняття можна представити громадянське суспільство як систему життєдіяльності суспільства. Автономну по відношенню до державної влади, яка має приватні (індивідуальні, групові, корпоративні) інтереси громадян, регулює і захищає ці приватні інтереси. Громадянське суспільство і держава «приречені» на постійну взаємодію, вони невіддільні один від одного. Роль громадянського суспільства у тому й полягає, що воно руйнує монополію на владу державних діячів. Врівноважує державну владу з владою приватних осіб і незалежних організацій. Громадянське суспільство ніхто спеціально не створює, воно розвивається самостійно, але за активною участю громадян. Роль демократичної держави, її політична та педагогічна діяльність проявляються в функціонуванні та розвитку громадянського суспільства. Держава може заперечувати і знищувати (так і відбувається при тоталітаризмі) цивільне суспільство, обмежувати його життєдіяльність (при авторитаризмі) або створювати сприятливе політичне середовище (при демократії).

Суспільству необхідна інтегруюча ідея, що об’єднує цінності.

Така ідея виношується і опрацьовується самим суспільством. Але щоб вона реально «запрацювала», необхідно державно-правове закріплення її на рівні стратегії, державної політики. Демократична держава повинна допомогти громадянському суспільству «піднятися на ноги», створити умови для його розвитку. Допомога означає гарантію прав людини на свободу власної самоорганізації, на свою унікальність. Правова держава покликана забезпечити арсенал засобів безпосередньої демократії. Таких як самоврядування, референдуми, народні ініціативи. Однак держава обмежується тільки тим, що формує вільне громадянське суспільство.

Нарешті, держава може в критичних ситуаціях забезпечити правову можливість актів громадянської непокори з метою попередження стихійних революційних вибухів. Таким чином, за своєю природою демократична, правова держава і суспільство не можуть бути відчужені один від одного. Тим більш протистояти одне одному. У суспільстві і державі присутні незамінні фактори суспільного розвитку. Важливо їх погоджувати, об’єднувати і ефективно використовувати.

Громадянське суспільство, з одного боку, може і повинно звужувати сферу діяльності державних органів. З іншого – брати на себе частину соціальних проблем, тим самим допомагаючи державі знімати або хоча б послаблювати соціальну, фінансову, економічну напруженість в країні.