Аналіз закону №7508, який обіцяє залучити приватний капітал, але відкриває двері для корупції.

Новий закон про державно-приватне партнерство (ДПП): інвестиції для відбудови чи ризик «дерибану»?

19 червня 2025 року Верховна Рада України ухвалила законопроєкт №7508 про вдосконалення механізму державно-приватного партнерства (ДПП). Наразі закон чекає на підпис Президента України. Цей документ має допомогти залучити приватні інвестиції для післявоєнного відновлення країни, зокрема для відбудови доріг, шкіл, лікарень та інших об’єктів, зруйнованих війною.

Також він може бути використаний для реалізації угоди зі США щодо видобутку надр.

Ініціатори закону, зокрема, Галина Янченко, указує на позитивні приклади реалізації ДПП в інших країнах, у той час коли критики, насамперед із міжнародної антикорупційної організації Transparency International Ukraine – на його недоліки.

В Антикорупційні правозахисній раді проаналізували закон. І дійсно, впровадження його в наших реаліях створює багато корупційних лазівок, унаслідок чого може відбутися «дерибан» майна, землі, бюджетних коштів.

Що таке ДПП і для чого воно потрібне?

Державно-приватне партнерство (ДПП) – це співпраця між державою (або місцевою владою) та приватним бізнесом, коли вони разом працюють над важливими проєктами, наприклад, будують дороги, мости, лікарні чи модернізують водопостачання. Держава надає землю чи майно, а бізнес вкладає гроші, технології та досвід. У результаті виграють обидві сторони: держава отримує новий об’єкт без великих витрат із бюджету, а бізнес – прибуток від його експлуатації чи частку у власності.

Приклади ДПП:

• Держава надає приватній компанії землю і дозвіл на будівництво сучасної автомагістралі. Компанія інвестує свої кошти, будує дорогу, а потім керує нею, наприклад, збираючи плату за проїзд. Держава отримує якісну дорогу без витрат із бюджету, а бізнес заробляє на платі за проїзд. Наприклад, в Україні це може бути проєкт траси Київ–Одеса, де приватний партнер модернізує дорогу, а держава забезпечує правову підтримку.
• Уявімо, що в місті є стара лікарня, яку потрібно оновити. Держава залучає приватну компанію, яка інвестує в ремонт будівлі, закупівлю сучасного обладнання та навчання персоналу. Натомість компанія може управляти частиною платних медичних послуг (наприклад, діагностикою) і отримувати прибуток. Пацієнти отримують кращі умови, а держава економить бюджетні кошти.
• Приватна будівельна компанія за підтримки держави будує житловий комплекс, де частина квартир буде соціальним житлом для пільгових категорій (військових, переселенців), а решту компанія продає на ринку. Держава надає землю і пільги, а бізнес вкладає гроші в будівництво. Наприклад, у рамках ДПП можуть будувати доступне житло для післявоєнного відновлення міст.

Новий закон має зробити ДПП простішим і ефективнішим, щоб залучити більше інвесторів, у тому числі іноземних, для післявоєнного відновлення України. Він також може бути використаний для реалізації міжнародних угод, наприклад, зі США щодо видобутку природних ресурсів (газу, нафти чи інших надр), де приватні компанії могли б інвестувати у видобуток, а держава отримувала б частину прибутку.

Що пропонує новий закон?

Закон №7508, ухвалений 19 червня 2025 року, вносить зміни до правил ДПП, щоб зробити їх зручнішими для бізнесу та місцевих громад. Ось головні нововведення:

1. Прозорі конкурси через електронну систему:
   • З 1 липня 2023 року конкурси для вибору приватних партнерів проводитимуться через електронну торгову систему (ЕТС) – спеціальну онлайн-платформу, де всі документи та процес відбору будуть відкритими. Це нібито має зменшити корупцію та зробити процес справедливим. Проте до 1 липня 2024 року конкурси можна проводити без ЕТС, за рішенням уряду, що тимчасово залишає простір для непрозорих рішень.
2. Спрощення для невеликих проєктів:
   • Для проєктів вартістю до 5,5 млн євро не потрібно складати складні техніко-економічні обґрунтування. Достатньо простої концептуальної записки. Це полегшує запуск проєктів у невеликих містах чи громадах, наприклад, для ремонту шкіл чи дитячих садків.
3. Гнучкість в фінансуванні:
   • Закон вводить поняття «донор» – міжнародні організації чи країни, які можуть надавати гранти чи кредити для проєктів ДПП. Це зменшує ризики для бізнесу та дозволяє залучати більше коштів, наприклад, від Світового банку чи США.
4. Спрощений режим для післявоєнного відновлення:
   • Для проєктів, пов’язаних із відбудовою зруйнованої інфраструктури (доріг, лікарень, енергомереж), діє спрощена процедура підготовки. Цей режим працюватиме під час воєнного стану та ще 7 років після його завершення, щоб прискорити відновлення країни.
5. Інфраструктура в розстрочку:
   • Держава може платити приватному партнеру за проєкт уже після його завершення, наприклад, коли міст чи дорога почнуть працювати. Це зменшує навантаження на бюджет і дозволяє реалізовувати більше проєктів. Але в перспективі бюджету проєкт вийде дорожче, ніж якщо б він фінансувався за звичайною схемою.
6. Часткова власність для бізнесу:
   • Приватний партнер може отримати до 30% власності на об’єкт ДПП, наприклад, у проєктах із будівництва житла. Це мотивує бізнес інвестувати, але потребує чіткого контролю, щоб майно не переходило в приватні руки за заниженою вартістю.
7. Вирішення спорів:
   • У разі конфліктів між державою та бізнесом можна використовувати медіацію чи міжнародний арбітраж, що важливо для іноземних інвесторів, які хочуть захистити свої права.

Ці зміни спрямовані на те, щоб зробити Україну привабливішою для інвесторів, які допоможуть відбудувати країну після війни. Закон також може бути використаний для реалізації угод зі США щодо видобутку надр, де американські компанії могли б інвестувати у видобуток ресурсів, а Україна отримувала б економічні вигоди.

Але те, що красиво виглядає на папері, у наших корупційних реаліях може може призвести до небажаних наслідків. Можливо, до цих наслідків і прагнуть ті, хто закон протягує, щоб створити черговий корупційний механізм.

Корупційні ризики та лазівки

Законопроєкт, який має спростити залучення приватних інвестицій для відновлення інфраструктури та економіки України після війни, виглядає обнадійливо, але насправді може створити серйозні проблеми. Хоч він і обіцяє менше бюрократії, без чітких правил це може призвести до хаосу, безконтрольності та корупції в питаннях землі, будівництва та управління державним майном.

Спочатку про землю. Законопроєкт дозволяє швидко передавати земельні ділянки приватним компаніям для таких проєктів, як будівництво доріг чи житла. Але не прописано, як ці землі повертатимуться державі після завершення проєктів. Немає чітких строків і правил для їх підготовки, а ціну землі можуть не оцінювати за ринковими стандартами. Це загрожує плутаниною в земельному кадастрі: межі ділянок можуть накладатися, а права місцевих громад ігноруватися. Цінні землі можуть віддавати наближеним до влади людям задешево чи без конкурсу, а то й зовсім приватизувати під виглядом проєктів. Щоб цього уникнути, потрібно чітко прописати правила передачі землі, оцінювати її ринкову вартість, публікувати всі дані та проводити незалежний аудит угод.

У сфері будівництва теж не все гладко. Законопроєкт спрощує підготовку проєктів, особливо житлових, скасовуючи перевірки їхньої доцільності та ефективності. Кошториси можуть складатися на основі нечітких даних, а вимоги до якості будівництва чи забезпечення соціального житла відсутні. До того ж частина побудованого (до 30%) може передаватися приватникам без належного контролю. Це може призвести до хаотичної забудови, яка перевантажить дороги, комунікації чи школи, а також до економічно невигідних проєктів, що приноситимуть прибуток лише приватним компаніям. Кошториси можуть завищувати, щоб витягнути більше грошей з бюджету. Щоб цього уникнути, варто повернути перевірки доцільності великих проєктів, оцінювати їхній вплив на екологію та інфраструктуру, зробити прозорою базу даних для кошторисів і контролювати розподіл власності.

Щодо державного та комунального майна, законопроєкт дозволяє залучати до проєктів компанії, які належать державі чи громадам, але не пояснює, як їх контролювати. Майно можуть недооцінити перед передачею, а облік активів може заплутатися через змішування державної, комунальної та приватної власності. Це ускладнить повернення майна державі, а в гіршому випадку воно може бути приватизоване через посередників. Потрібно ввести обов’язкову оцінКУ майна, вести публічний реєстр угод і перевіряти компанії незалежними аудиторами.

Особливо ризикованим є спрощення процедур для будівництва житла. Без ретельної перевірки проєктів і забудовників є загроза, що недобросовісні компанії братимуть участь в проєктах і зникатимуть із грошима. Комерційне житло може витіснити соціальне, залишивши вразливі групи без підтримки. Житлові площі можуть передаватися наближеним особам, а комісії, які затверджують проєкти, діятимуть в інтересах окремих груп. Щоб цього не сталося, потрібно перевіряти забудовників, визначити квоти для соціального житла та зробити комісії прозорими й підзвітними.

Фінансові потоки також викликають занепокоєння. Законопроєкт дозволяє фінансувати проєкти з бюджету, грантів чи приватних коштів, але не пояснює, як контролювати їх використання. Розподіл грантів нечіткий, а виплати за проєкти можуть завищувати через розмиті критерії. Гроші можуть витрачатися неефективно або виводитися через фіктивні угоди. Потрібно запровадити обов’язковий фінансовий аудит, чітко визначити правила розподілу грантів і методику виплат.

Нарешті, законопроєкт залучає багато учасників — Кабмін, місцеві органи, компанії, комісії, — але не пояснює, як вони мають працювати разом. Ролі центральної та місцевої влади розмиті, а єдиного органу для нагляду за проєктами немає. Це може спричинити затримки, конфлікти чи просування проєктів, вигідних окремим бізнес-групам. Потрібно створити єдиний координаційний орган і чітко розподілити повноваження.

Підсумовуючи, цей законопроєкт, хоч і спрямований на спрощення, може спричинити хаос і корупцію через нечіткі правила та слабкий контроль. Щоб захистити інтереси українців, потрібно уточнити процедури, запровадити незалежний аудит, зробити процеси прозорими та залучити громадськість до нагляду. Особливо важливо стежити за житловими проєктами, щоб вони не стали інструментом для спекуляцій і не залишили людей без доступного житла.

_____________________

Читай нас далі

Події в Дніпрі та Дніпропетровській області.

Журналістські розслідування: корупція, кримінал, розкрадання бюджету, рейдерство (захоплення землі та нерухомості), фіктивні тендери та порушення законодавства про публічні закупівлі.

Статті: аналітика, аналіз законодавства, поради громадянам, посібники для юридичного захисту.