Міністерство освіти: антикорупційні рекомендації

Міносвіти відкриває шлях до доброчесності: що нового для вишів?

Нещодавно Міністерство освіти і науки України затвердило антикорупційні методичні рекомендації, які мають зробити заклади вищої освіти (ЗВО) прозорішими та чеснішими. Цей документ, ухвалений наказом від 17 квітня 2025 року № 576, — це своєрідний путівник для університетів, як боротися з корупцією та будувати культуру доброчесності. Розбираємося, що пропонує цей документ і чому це важливо.

Корупція в Україні — проблема, про яку говорять усі. Дослідження Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) у 2022 році показало, що вона залишається однією з головних перешкод для розвитку країни. У вищій освіті це проявляється в хабарях за оцінки, непрозорих закупівлях чи навіть у «кумівстві» при розподілі грантів. Але просто посилювати покарання — не вихід. Міжнародний досвід, зокрема рекомендації Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), показує: щоб перемогти корупцію, треба змінити мислення людей. І найкраще починати це зі студентів — тих, хто завтра формуватиме наше суспільство.

Методичні рекомендації — це не просто набір правил. Це спроба зробити так, щоб доброчесність стала частиною культури кожного вишу. Від ректора до студента — усі мають бути залучені.

Що пропонує документ?

Рекомендації охоплюють п’ять ключових сфер: антикорупційну роботу, організацію освітнього процесу, адміністрування вишів, академічну доброчесність і партнерства. Ось основні ідеї простою мовою:

1. Керівники вишів мають показувати приклад

Ректор чи адміністрація — це не просто начальники. Вони задають «тон згори» (є навіть такий термін — «Tone at the Top»). Якщо керівник сам уникає корупції, підтримує прозорість і чесність, це впливає на всіх: від викладачів до студентів. Наприклад, ректор має:

• Призначити антикорупційного уповноваженого — людину, яка стежитиме за дотриманням законів.

• Затверджувати антикорупційні політики та публічно їх підтримувати.

• Забезпечити, щоб у виші не було «своїх» і «чужих», а всі процеси були прозорими.

2. Антикорупційна робота: окремий фахівець і план дій

У кожному виші має бути антикорупційний уповноважений — спеціаліст, який знається на законах і слідкує, щоб їх не порушували. Його завдання:

• Розробляти антикорупційні правила.

• Допомагати викладачам і студентам розібратися, що можна, а що ні.

• Оцінювати, де в університеті є ризики корупції (наприклад, у закупівлях чи розподілі бюджетів).

• Захищати тих, хто повідомляє про порушення (так званих викривачів).

Рекомендується також створити антикорупційну програму — план, як боротися з ризиками. До її розробки мають залучити студентів (не менше 15% робочої групи). Це важливо, бо студенти часто бачать проблеми, які викладачі чи адміністрація можуть не помітити.

3. Культура доброчесності: від кодексу до квестів

Щоб доброчесність стала нормою, її треба популяризувати. Документ пропонує:

• Створити кодекс поведінки, де прописано, що таке чесність у виші. Наприклад, як уникати конфлікту інтересів чи що робити, якщо пропонують хабар.

• Проводити тренінги, квести чи навіть антикорупційні муткорти (навчальні суди). У 2023 році Асоціація юридичних клінік України вже проводила такий квест, де студенти вчилися розпізнавати корупцію.

• Використовувати соцмережі для просвіти. Наприклад, у КПІ створили Telegram-канал, де в коміксах пояснюють, що таке академічна доброчесність.

За кордоном це працює. Нью-Йоркський університет має кодекс етичної поведінки, який чітко визначає стандарти для всієї спільноти. Університет Чорногорії регулярно проводить семінари про академічну доброчесність, а в Македонії студенти організовують дебати та кіновечори на антикорупційну тематику.

4. Захист викривачів: безпечні канали для правди

Якщо хтось помітив корупцію, він має знати, куди повідомити, і не боятися наслідків. Документ пропонує створити безпечні канали для викривачів — наприклад, анонімні гарячі лінії чи електронні форми. Важливо також захищати тих, хто говорить правду, від переслідувань. У США Західний резервний університет Кейса заохочує повідомляти про порушення через спеціальні канали, і це допомагає швидко реагувати на проблеми.

5. Прозорість у закупівлях і управлінні майном

Закупівлі — одна з найризикованіших сфер. Щоб уникнути корупції, виші мають:

• Перевіряти контрагентів через платформи на кшталт YouControl чи ЛІГА:ЗАКОН.

• Публікувати плани закупівель і кошториси у відкритому доступі.

• Відкрито звітувати про оренду майна (земель, будівель, обладнання). Наприклад, Університет Бат у Великобританії публікує реєстр майна з усіма деталями.

6. Академічна доброчесність: від коміксів до суворих санкцій

Академічна доброчесність — це коли ніхто не списує, не купує роботи і не видає чужі ідеї за свої. Для цього пропонується:

• Робити просвіту цікавою: комікси, челенджі в соцмережах, як у КПІ.

• Проводити регулярні тренінги, як у Дніпровській політехніці.

• Залучати експертів, як це роблять у Сумському державному університеті.

• Карати за порушення. Наприклад, у Києво-Могилянській академії за плагіат можуть відрахувати.

7. Партнерства: чесна співпраця з бізнесом і донорами

Виші часто співпрацюють із бізнесом чи отримують гранти. Щоб це було чесно:

• Благодійні внески мають розподілятися прозоро, через спеціальні комісії за участі студентів.

• Співпраця з бізнесом має базуватися на етиці та відкритості. Дюкський університет у США, наприклад, чітко регулює, щоб спонсори не впливали на результати досліджень.

• Для грантів пропонують створювати «грантові офіси», які зменшать бюрократію та ризики корупції.

Документ ставить амбітні цілі:

• Культура доброчесності стане нормою у вишах.

• Система антикорупції працюватиме чітко та прозоро.

• Довіра до освіти зросте — і серед студентів, і серед роботодавців.

• Молодь виховуватиметься з нульовою толерантністю до корупції.

• Виші стануть надійними партнерами для міжнародних організацій і бізнесу.

Хто за це відповідає?

• Ректори мають бути прикладом і підтримувати антикорупційні ініціативи.

• Антикорупційні уповноважені — розробляти правила, навчати, стежити за ризиками.

• Студенти — брати участь у робочих групах, моніторити закупівлі, просувати доброчесність.

• Міносвіти — координувати та допомагати вишам методично.

Доброчесність у вишах — це не лише про відсутність хабарів. Це про те, щоб дипломи цінувалися, щоб випускники були конкурентними на ринку праці, щоб освіта в Україні асоціювалася з якістю. Якщо кожен — від ректора до першокурсника — долучиться, ми зможемо виховати покоління, яке не толерує корупцію. А це вже крок до сильнішої країни.

_____________________

Читай нас далі

Події в Дніпрі та Дніпропетровській області.

Журналістські розслідування: корупція, кримінал, розкрадання бюджету, рейдерство (захоплення землі та нерухомості), фіктивні тендери та порушення законодавства про публічні закупівлі.

Статті: аналітика, аналіз законодавства, поради громадянам, посібники для юридичного захисту.