Чому Міндіч на свободі, НАБУ не довели справу до кінця; що кажуть про рівень корупції в країні міжнародні експерти?

Корупція в Україні у 2025 році та на початку 2026-го: статистика, тенденції та перспективи антикорупційної боротьби та політики.

Корупція продовжує залишатися однією з найгостріших системних проблем України навіть під час повномасштабної війни та активного руху до Європейського Союзу. У 2025 році країна продемонструвала стриманий, але помітний прогрес у сприйнятті корупції: міжнародні індекси зафіксували невелике покращення, а національні опитування показали зниження рівня стурбованості населення. Антикорупційні органи — НАБУ, САП і ВАКС — суттєво наростили результативність, збільшивши кількість підозр, обвинувальних актів і вироків, особливо у сферах оборони, закупівель та енергетики.

Водночас експерти застерігають: досягнуте не є якісним проривом. Політичний тиск на “незалежні” інституції (а чи незалежні вони?), високі корупційні ризики у відновленні та публічних закупівлях, а також необхідність виконання зобов’язань перед ЄС і МВФ вимагають подальших системних реформ. Громадянське суспільство відіграло вирішальну роль у захисті антикорупційної вертикалі, особливо влітку 2025 року, але там втрутилися, давайте відверто, не люди з картонками, а Захід, який НАБУ і САП “кришує”.

Нова Антикорупційна стратегія на 2026-2030 роки, проєкт якої НАЗК уже передало до Кабінету Міністрів, має стати головною дорожньою картою на найближчі роки. Вона спрямована не лише на продовження попередніх зусиль, але й на посилення боротьби з корупцією в пріоритетних секторах та формування культури нульової толерантності. Але документ декларативний, і чи взагалі відіграє він якусь реальну роль?

Індекс сприйняття корупції-2025 від Transparency International Ukraine: детальний аналіз, фактори впливу та рекомендації

В Індексі сприйняття корупції (CPI) 2025 Україна набрала 36 балів зі 100 можливих і посіла 104 місце зі 182 країн. Це на +1 бал і +1 позицію порівняно з 2024 роком. Україна повторила свій результат 2023 року і залишається єдиною серед західних сусідів, яка показала зростання (Польща — 53 бали, 52 місце; Словаччина — 48; Румунія — 45; Молдова — 42; Угорщина — 40). Серед країн-кандидаток до ЄС середній бал — 39, і Україна також випередила Сербію (33) та Туреччину (31).

За оцінкою Transparency International Ukraine, результат є формальним і стриманим прогресом, який можна описати як «рух без руху». Ось такий і результат: справи у вас погано з протидією корупції, але накинемо один бал. Тобто об’єктивним його не назвати, як і безліч різних опутувань західних фондів. Позитивні зміни (+5 балів за Індексом трансформації Фонду Бертельсманна) нібито стали можливими завдяки активній роботі НАБУ, САП і ВАКС у розслідуванні топкорупційних справ, оприлюдненню першої незалежної оцінки ефективності НАБУ, реформі АРМА та затвердженню дорожніх карт трансформацій у сферах верховенства права, державного управління й демократичних інституцій. Водночас негативні фактори перекрили частину здобутків: втрата 2 балів за опитуванням Світового економічного форуму через сприйняття корупції в публічних коштах, блокування аудиту НАЗК, відсутність комісії для відбору членів Рахункової палати, припинення участі міжнародних експертів у доборі ВККС та, особливо, спроба демонтажу антикорупційної системи в липні 2025 року. Дані охоплюють період до вересня 2025 року, тому події осені 2025-го та початку 2026-го (зокрема, гучні справи НАБУ) ще не вплинули на рейтинг.

Експерти TI Ukraine наголошують, що прогрес став можливим насамперед завдяки міжнародним зобов’язанням України та згуртованості громадянського суспільства, яке не дозволило звернути з демократичного шляху. «Україна повторила свій результат CPI-2023. Проте якіснішому прориву завадило суттєве гальмування євроінтеграційних реформ та виконання міжнародних зобов’язань», — зазначають в організації. Глобально CPI-2025 показав стагнацію й навіть погіршення: середній бал світу впав до 42, а демократії (включно з ЄС і США) демонструють тривожне зниження.

На 2026 рік Transparency International Ukraine рекомендує 6 пріоритетних кроків, які повністю відповідають плану Ukraine Facility, Звіту про розширення ЄС, програмі МВФ та Плану 10 реформ:

1. Забезпечити незалежність антикорупційних інституцій: читай, НАБУ і САП, підпорядковані (залежні від) західним інституціям, повинні спокійно працювати, не треба їх чіпати, бо вони потрібні нам для контролю над корупціонерами, якщо вони вийдуть за межі.
2. Посилити результативність розслідувань, арешту та конфіскації активів.
3. Посилити спроможність НАЗК. Що це означає – не зрозуміло, тому за загальними оцінками НАЗК декларації аналізує, а потім якісь безкінечні конференції проводить, в яких суті мало, але звітності про щось там – надмірно.
4. Оновити законодавство для швидкого правосуддя.
5. Розширити залучення міжнародних експертів до ВККС. Ну тобто дайте більше контролю над “незалежними” органам з боку західних бюрократів.
6. Ухвалити нову Антикорупційну стратегію та Державну антикорупційну програму. Ідея гарна, але чи не безглуздий документ, який ніхто не читає та не впроваджує, навіть різні “експерти” НАЗК на їхніх безкінечних заходах?

Звіт НАЗК «Корупція в Україні 2025: розуміння, сприйняття, поширеність» — ключові результати опитування населення та бізнесу

Національне агентство з питань запобігання корупції у березні 2026 року презентувало сьому хвилю щорічного соціологічного дослідження «Корупція в Україні 2025: розуміння, сприйняття, поширеність». Опитування провела компанія Info Sapiens на замовлення НАЗК за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС (EUACI). У ньому взяли участь 2484 респонденти серед населення та 1203 представники бізнесу (вересень 2025 – січень 2026). Його позиціонують як одне з найавторитетніших національних джерел даних про динаміку сприйняття та досвіду корупції.

Інформаційне агентство Антикорупційна правозахисна рада його розбирало в окремому матеріалі.

Головні висновки:

• Злам негативного тренду: рівень сприйняття поширеності корупції знизився вперше з 2022-2023 років. Індекс сприйняття (з 5 балів): для населення — 4,45 (було 4,52 у 2024), для бізнесу — 4,17 (було 4,39). Інакше кажучи, люди так вже втомилися від війни, що вважають її більшою проблемою, ніж корупція, але вписали, що люди стали до корупції відноситися “спокійніше”.
• Корупцію вважають «дуже серйозною» проблемою: 72,2 % населення (зниження з 79,4 % у 2024) та 65 % бізнесу. Серед населення корупція посідає 2-ге місце після збройної агресії РФ, серед бізнесу — 3-тє (після війни та міграції населення).
• Корупцію вважають «дещо або дуже поширеною»: 89,7 % населення та 75,5 % бізнесу.
• Особиста стикальність: з корупцією стикалися 18,2 % українців та 20,6 % бізнесу (стабільно або трохи нижче, ніж торік). Лише 7,3 % тих, хто стикався, повідомили про це.
• Найкорумпованіші сфери (за досвідом):
  • Населення: будівництво та земельні відносини (31,8 %), правоохоронні органи, вища освіта, охорона здоров’я.
  • Бізнес: будівництво та земля (34,6 %), підключення комунікацій (31,7 %), правоохоронці. Помітне покращення — на митниці та в деяких адміністративних послугах завдяки цифровізації.

Експерти НАЗК підкреслюють, що дослідження фіксує стабілізацію та перші позитивні сигнали попри війну. Водночас корупція залишається глибоко вкоріненою проблемою, а низький рівень повідомлень про неї свідчить про недостатню довіру до механізмів захисту викривачів.

Проєкт Антикорупційної стратегії на 2026-2030 роки (НАЗК)

Національне агентство з питань запобігання корупції завершило розробку проєкту Антикорупційної стратегії на 2026-2030 роки після майже дворічної роботи (з середини 2024 року). 2 квітня 2026 року документ надіслано до Кабінету Міністрів України для розгляду та затвердження. Проєкт доопрацьовано з урахуванням 26 публічних громадських обговорень, зауважень від органів влади, експертів, громадянського суспільства та міжнародних партнерів (загалом — 339 пропозицій).

Мета стратегії — суттєве зниження рівня корупції в Україні, утвердження принципів демократії, верховенства права та належного врядування, забезпечення економічного й соціального розвитку, а також сприяння повноправному членству в ЄС та НАТО.

Документ складається з двох основних векторів:

• Розділ І — загальна система запобігання та протидії корупції (антикорупційна освіта, просвіта, фінансовий контроль, захист викривачів, конфлікт інтересів, доброчесність у державній службі тощо).
• Розділ ІІ — запобігання корупції в 16 пріоритетних сферах з найвищими ризиками: судоустрій, оборона та сектор безпеки, будівництво та відновлення, енергетика, публічні закупівлі, митниця, земельні відносини, охорона здоров’я, освіта та інші.

Стратегія акцентує на спадкоємності реформ, цифровізації, прозорій відбудові та формуванні культури нульової толерантності до корупції. Після затвердження НАЗК розробить нову Державну антикорупційну програму як практичний інструмент реалізації.

Експерти (включно з TI Ukraine) відзначають, що проєкт загалом добре охоплює ключові проблеми, хоча є зауваження щодо конкретизації деяких результатів та уникнення дублювання норм.

Відкинемо цей весь пафос і відверто заявимо: декларативний документ, який ніхто не читав.

Річний звіт НАБУ та САП за 2025 рік: зростання результативності розслідувань

Національне антикорупційне бюро України разом із Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою регулярно публікує піврічні звіти про свою діяльність. Повні підсумки за 2025 рік (з урахуванням обох півріч) оприлюднено на початку 2026 року на спеціальному порталі reports.nabu.gov.ua.

Ключові статистичні результати за весь 2025 рік:

• 218 особам повідомлено про підозру (порівняно з 231 у 2024 році).
• До суду направлено 124 обвинувальні акти щодо 280 осіб (зростання порівняно з 243 особами у 2024-му).
• Судами винесено 108 обвинувальних вироків (порівняно з 75 у 2024 році) — значне зростання результативності.
• САП подала 45 позовів про стягнення необґрунтованих активів на суму понад 260 млн грн.
• З початку повномасштабного вторгнення на потреби Сил оборони спрямовано понад 3 млрд грн, отриманих від застав, штрафів та інших процесуальних механізмів.

У другому півріччі 2025 року детективи розпочали 367 нових розслідувань, повідомили про підозру 103 особам, скерували до суду 55 обвинувальних актів щодо 126 осіб і отримали 70 вироків. Особливу увагу приділено справам у сферах оборони, енергетики, державних закупівель та судової системи. Серед підозрюваних — високопосадовці, судді, керівники держпідприємств і народні депутати.

Експерти та самі НАБУ/САП підкреслюють, що 2025 рік став періодом зміцнення незалежності органів та зростання якісних показників (більше справ щодо топкорупціонерів і вищих результатів у суді), попри зовнішній тиск і воєнні умови. Економічний ефект від роботи перевищив мільярди гривень.

Виглядає “вау”, але нещодавно ІА АПР публікувало матеріал, як добре й без проблем топкорупціонери систематично уникають покарання за допомогою “угоди” з прокурором.

Критичні зауваження щодо діяльності НАБУ: справа Міндіча як приклад потенційних ризиків

Попри гучне оголошення у листопаді 2025 року про викриття масштабної корупційної схеми в «Енергоатомі» (операція «Мідас» / «Міндічгейт»), станом на квітень 2026 року справа Тімура Міндіча (головного фігуранта, співвласника «Квартал-95») фактично зависла. Міндіч та його бізнес-партнер Олександр Цукерман перебувають в Ізраїлі, НАБУ ініціювало екстрадицію та оголосило їх у розшук, проте реального просування в поверненні підозрюваних до України не відбулося. Деякі матеріали справи («плівки Міндіча») були оприлюднені частково, а подальше публікування нових доказів НАБУ призупинило через питання, пов’язані з воєнним станом. Ну, давайте чесно, просто не захотіли публікувати.

Деякі аналітики та ЗМІ припускають, що відсутність відчутного прогресу в такій резонансній справі, яка зачіпає впливових осіб, близьких до влади, може свідчити про негласні політичні домовленості щодо її «заморожування». Коли справа виконувала роль демонстрації активності антикорупційних органів або інструменту тиску — вона активно просувалася в медіа. Коли ж політична кон’юнктура змінилася, темпи розслідування та екстрадиції суттєво сповільнилися.

Таке сприйняття перетворює НАБУ в очах частини експертів та громадськості на інструмент, який більше нагадує політичну організацію, ніж незалежний антикорупційний орган. Організація нібито здійснює вибірковий тиск на певних гравців, коли це вигідно тим, хто стоїть за кулісами, і навпаки — гальмує процеси, коли подальше розгортання справи стає невигідним. Це підриває довіру до інституції загалом.

Загальна ефективність НАБУ також ставиться під сумнів: попри статистику про збільшення вироків, реальних топкорупціонерів, які отримали реальні строки позбавлення волі, залишається вкрай мало. Більшість резонансних справ затягуються на роки, закінчуються умовними термінами, закриттям проваджень або «домовленостями». У справі Міндіча, як і в низці інших, матеріали повністю не оприлюднено, а результатів у вигляді конфіскації чи реального покарання ключових фігурантів досі немає.

Звичайно, це лише припущення та оцінки окремих спостерігачів і ЗМІ, а не доведені факти. НАБУ неодноразово спростовувало наявність політичних домовленостей і наголошувало, що екстрадиційна процедура триває. Проте саме такі ситуації з високопрофільними справами формують суспільне сприйняття ефективності антикорупційної системи.

Корупція в Україні: чи є перспективи боротьби?

У 2025 році та на початку 2026-го Україна досягла стриманого, але все ж таки прогресу у протидії корупції. Похвалитися мало чим, система залишається вкрай корупційною, методи боротьби з нею не знаходять втілення через відсутність політичної волі: у країні корупцію “підтримують”, “люблять” і “цінують” можновладці. Популізму та звітів багато, але вони скоріш направлені на створення інформаційного шуму та ілюзій. Індекс сприйняття зріс, опитування НАЗК зафіксували зниження сприйняття поширеності корупції, а НАБУ/САП продемонстрували зростання кількості вироків. Проєкт нової Антикорупційної стратегії на 2026-2030 роки створює підґрунтя для системної роботи на наступні п’ять років.

Водночас залишаються серйозні системні проблеми. Багато резонансних справ, зокрема справа Тімура Міндіча, затягуються або «зависають», що породжує обґрунтовані підозри щодо політичної доцільності та вибірковості правосуддя. Низька кількість реальних ув’язнень топкорупціонерів, умовні вироки та відсутність швидких результатів у найгучніших справах підривають суспільну довіру до антикорупційної системи. Це свідчить, що інституційна незалежність досі не є повністю гарантованою, а політичний вплив продовжує залишатися серйозним ризиком.

Майбутнє боротьби з корупцією в Україні залежатиме не лише від статистики та звітів, а від політичної волі забезпечити реальну незалежність НАБУ, САП, ВАКС і НАЗК у межах законодавства України, а також від послідовного виконання нової стратегії. Без цього прогрес залишатиметься формальним, а корупція — однією з головних перешкод на шляху до ЄС і ефективної відбудови країни. Громадянське суспільство, медіа та міжнародні партнери мають і надалі відігравати роль «сторожових псів», щоб антикорупційна система працювала на користь суспільства, а не окремих політичних інтересів.

_____________________

Читай нас далі

Події у Дніпрі та Дніпропетровській області.

Журналістські розслідування: корупція, кримінал, розкрадання бюджету, рейдерство (захоплення землі та нерухомості), фіктивні тендери та порушення законодавства про публічні закупівлі.

Статті: аналітика, аналіз законодавства, поради громадянам, посібники для юридичного захисту.