13 травня 2025 року Верховна Рада України прийняла в першому читанні законопроєкт  №13150, покликаний врегулювати питання державного нагляду органами місцевого самоврядування (ОМС).

Законопроєкт є компромісною версією попереднього — з номером 4298, який пропонував достатньо жорсткий контроль за радами, проте і він викликає питання в контексті запобігання та боротьби з корупцією. 

Децентралізація в Україні, започаткована у 2014 році, надала громадам ширші повноваження, фінансову незалежність і можливості самостійно вирішувати власні питання. Однак із цією свободою приходить і відповідальність. Як гарантувати, що органи місцевого самоврядування (ОМС) не зловживають владою та діють у правовому полі? Для цього необхідний державний нагляд, який перевіряє законність рішень місцевих рад, запобігаючи порушенням законодавства чи корупції. Мета нагляду — не обмежувати громади, а забезпечувати відповідність їхніх рішень закону. Громади можуть вільно вирішувати, наприклад, як розподіляти бюджет, але держава має право втрутитися, якщо рішення суперечать законодавству.

Раніше державним наглядом у повній мірі займалася прокуратура, але це визнали пережитком «радянщини» та надмірною концентрацією в одних руках влади, тому її повноваження звузили. Але так і не було створено нового механізму нагляду за самоврядуванням. З одного боку, тисне Європа, щоб були прийняті відповідні зміни, з іншого — спалахнув конфлікт між владами. Київ хоче посилити свій вплив на ОМС, а АМУ (Асоціація міст України) відверто саботує будь-які зміни, навіть позитивні, з одним лише посланням: не лізти в справи громад взагалі!

Корупційні ризики законопроєкту №4298

Законопроєкт №4298, запропонований в 2020 році, передбачав надання головам місцевих державних адміністрацій (МДА) широких повноважень, зокрема зупиняти чи скасовувати рішення органів місцевого самоврядування (ОМС) без судового рішення. Це створювало можливості для зловживань: голова МДА міг заблокувати, наприклад, рішення про будівництво школи, посилаючись на «незаконність», і вимагати хабар для «вирішення питання». Така система фактично перетворювала МДА на «смотрящих» від Києва, які могли паралізувати роботу громад, контролювати фінансові потоки та впливати на місцевий бізнес.

Асоціація міст України (АМУ) різко розкритикувала цей законопроєкт, вказуючи, що він суперечить Європейській хартії місцевого самоврядування та загрожує автономії громад. Конгрес Ради Європи також зазначив, що документ порушує принципи децентралізації через надмірний контроль та нечітке розмежування повноважень. Уявіть: громада хоче відремонтувати дорогу, але призначений Києвом «смотрящий» зупиняє це рішення, вимагаючи «вирішити питання» через неофіційні платежі. Такий механізм не лише підриває децентралізацію, але й створює корупційну мережу, де місцева влада стає заручником центральної.

Тому навесні 2025 року АМУ заблокувала №4298, і розпочалися пошуки альтернативи.

Законопроєкт №13150: компроміс чи крок назад?

Після провалу №4298 через критику АМУ та громадськості Верховна Рада 29 квітня 2025 року підтримала за основу законопроєкт №13150, який називають «лайт»-версією реформи. Він передбачає, що Кабінет Міністрів наглядатиме за рішеннями обласних рад, а обласні державні адміністрації (ОДА) — за місцевими. Хоча цей документ виглядає м’якшим, він не усуває корупційні ризики нагляду за самоврядуванням. ОДА, які часто асоціюються з бюрократією та політичним тиском, отримують повноваження контролювати всі акти ОМС, включно з тими, що стосуються їхніх власних компетенцій. Це відкриває двері для зловживань, адже ОДА можуть вибірково блокувати рішення громад, керуючись політичними мотивами чи особистими інтересами.

Проте є і позитивні, на нашу думку, зміни, а саме запровадження Єдиного державного реєстру актів місцевого самоврядування.

Як виглядає його проєкт? Реєстр складається з двох частин: відкритої та конфіденційної. У відкриту частину включаються акти, доступні для всіх, наприклад, рішення щодо бюджету громади чи ремонту доріг. Закрита частина містить документи з обмеженим доступом, такі як ті, що включають службову інформацію або державну таємницю. Для внесення акту до Реєстру уповноважена особа (співробітник органу місцевого самоврядування) завантажує документ через електронний кабінет. На це відводиться 3 робочі дні після прийняття акту, разом із зазначенням назви органу, дати, номера та тексту документа.

Реєстр міг би сприяти громадському контролю за відповідністю рішень місцевих рад і посадовців законодавству України.

Асоціація міст України взагалі проти будь-яких змін, переслідуючи вузькі інтереси, виступила проти Реєстру. Але в антикорупційних організаціях його можливе запровадження зустріли позитивно.

Проте сам факт ревізії всіх актів з боку ОДА хвилює Transparency International Ukraine (TI Ukraine), яка відома в Україні Індексом сприйняття корупції та Глобальним корупційним барометром. Організація застерігає, що запропонована модель контролю може призвести до правових колізій та порушення Європейської хартії. Виконавчий директор TI Ukraine Андрій Боровик наголошує: «Надмірна концентрація адміністративного впливу знижує прозорість і створює ризики зловживання владою». Наприклад, ситуація з Тернопільською міською радою, де TI Ukraine виявила сфальсифіковані дані у відповідях на запити, показує, як відсутність прозорого нагляду сприяє корупції. За наявності «смотрящих» такі порушення могли б залишитися непоміченими, якщо ОДА діятимуть в інтересах місцевих еліт чи центральної влади.

Інститут «смотрящих»: загроза децентралізації

Інститут «смотрящих» — це не просто метафора, а реальна загроза, закладена в механізмах нагляду, запропонованих законопроєктами. Призначені Президентом голови ОДА отримують повноваження, які дозволяють їм втручатися в роботу громад без чітких механізмів відповідальності. Наприклад, №4298 надавав МДА право перевіряти внутрішню документацію громад і навіть приватних підприємств, що могло стати інструментом тиску на бізнес. Уявіть підприємця, який хоче відкрити новий заклад, але ОДА блокує дозвіл, посилаючись на формальні порушення, доки не отримає «винагороду». Це не лише вбиває ініціативу на місцях, а й відлякує інвесторів.

Експерт Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко називає №13150 «загрозою скасування самостійності місцевого самоврядування». Він зазначає, що контроль, який видають за «державний нагляд», насправді є спробою підпорядкувати громади Києву. Замість створення європейських префектур, які перевіряють лише законність рішень, не втручаючись в повсякденні справи, Україна обирає модель, де ОДА стають «смотрящими», що диктують громадам, як розподіляти ресурси.

Законопроєкт №13150 пропонує запровадження Єдиного державного реєстру актів місцевого самоврядування, який міг би підвищити прозорість. Громади завантажуватимуть свої рішення до відкритої бази, що дозволить громадянам бачити, як витрачаються бюджети. Проте TI Ukraine попереджає, що без чітких механізмів захисту від «ручного управління» цей реєстр може стати інструментом маніпуляцій. Наприклад, ОДА можуть вибірково «не помічати» певні рішення або затримувати їх оприлюднення, створюючи можливості для корупційних схем.

Рекомендації для зменшення корупційних ризиків

Для уникнення корупційних ризиків нагляду за самоврядуванням TI Ukraine та експерти пропонують:

• Судовий нагляд: Скасування чи зупинення рішень ОМС має відбуватися виключно через суд, крім випадків, пов’язаних із державною безпекою.

• Деполітизація ОДА: Керівництво адміністрацій має бути професійним і незалежним, а не призначатися за політичною лояльністю.

• Чітке розмежування повноважень: Законодавство має ясно визначати межі між компетенціями ОМС і державних органів.

• Прозорість реєстру: Реєстр актів ОМС має бути захищеним від маніпуляцій і відкритим для громадськості.

Без цих змін законопроєкт №13150 ризикує стати інструментом політичного тиску, а не засобом забезпечення законності. Громади, які отримали смак свободи завдяки децентралізації, можуть опинитися під контролем «смотрящих», що поверне Україну до часів централізованого управління.

Павло Мінка, кандидат юридичних наук

_____________________

Читай нас далі

Події в Дніпрі та Дніпропетровській області.

Журналістські розслідування: корупція, кримінал, розкрадання бюджету, рейдерство (захоплення землі та нерухомості), фіктивні тендери та порушення законодавства про публічні закупівлі.

Статті: аналітика, аналіз законодавства, поради громадянам, посібники для юридичного захисту.