Інтерв’ю з головою ГО «Антикорупційна правозахисна рада» Олександром Снісарем, джерело: медіапортал про фінанси iSpace.news

Більшості з нас доводилося стикатися з фактами телефонного шахрайства, але ми звикли думати, що за ними ховаються аферисти-одиначки або невеликі слабоорганізовані групи. Однак якщо вірити даними тимчасової слідчої групи (ТСГ) Верховної Раді України, йдеться про розгалужений, організований та процвітаючий бізнес. Ми спробували розібратися з даною проблематикою в рамках проєкту “Колл-центри. Бізнес і нічого особистого”.

За даними ТСГ, у країні діє 1500 шахрайських колл-центрів, які професійно займаються обманом громадян України та інших країн. А деякі джерела налічують 2 000 подібних злочинних об’єднань, які не перебувають під єдиним керівництвом.

Олександр Снісар

Про те, що собою являють колл-центри та наскільки вони розповсюджені , iSpace.news (Колл-центри. Бізнес і нічого особистого) розповів адвокат, правозахисник, керівник громадської організації «Антикорупційна правозахисна рада » (м. Дніпро) Олександр Снісар.

– 1500-2000 колл-центрів – достатньо велика цифра. На мою думку, до списку «шахрайських»  депутати записали й нормальні колл-центри, що обслуговують клієнтів банків, покупців інтернет-магазинів тощо.

– Думаю, що їхню кількість навіть занижено. У 2020 році, коли наша організація моніторила ситуацію в Дніпрі, лише за 3-4 місяці пошуків ми нарахували 80 колл-центрів, а зараз їх однозначно стало більше.

Доходило до абсурду. У нас тоді офіс був у центрі. Буквально за 15 метрів від нього розташовувався великий колл-центр на 200 осіб. Через 200 метрів – ще один, через 400 – наступний. І це тільки на п’ятачку , де ми були. Ще кілька колл-центрів знаходилося в межах одного-двох кварталів від нашого офісу.

Тому доводиться констатувати, що, враховуючи масштаб явища та практично повну неможливість притягнути до відповідальності за фактом телефонного шахрайства, колл-центри на сьогоднішній день є не тільки в кримінальних авторитетів. Сюди вливається звичайний бізнес та молодь, яка не живе за кримінальними поняттям. Є випадки , коли діючі співробітники МВС не просто «кришували» такі організації, але й володіли однією з них. Доходи з шахрайських операцій вливаються до легального бізнесу.

– Як колл-центри виманюють гроші?

– Їхня еволюція почалася в місцях позбавлення свободи, спочатку виглядало все дуже примітивно. Дзвонили бабусям-дідусям, розповідали про те, що їхній онук потрапив у халепу. Терміново потрібні гроші. Гроші передавалися особисто до рук або перераховувалися на картку. Коли побачили , що ця схема працює, почали такі ж організовувати на свободі.

Більше складний етап – історія про псевдобанківських службовців, коли шахраї видають себе за співробітників банків та кажуть, наприклад , що на рахунку абонента виявлено підозріла активність, просять повідомити пароль та CVV картки. Вищий пілотаж – брокерські контори, що торгують акціями, нафтою та іншими активами.

Відкрити колл-центр – не складно . Залежно від масштабу необхідні кілька десятків комп’ютерів та телефонів. Людей набирають з вулиці, якщо людина справляється зі своїми обов’язками та починає приносити гроші, їй платять . Ні – звільняють.

«Дзвонарям» надають перелік телефонних номерів та роздруківку-шпаргалку, що говорити в кожному конкретному випадку. Якщо клієнт клює на цей «схематоз», його переводять на наступний рівень обробки, де з ним розмовляє більше досвідчений співробітник – «старший менеджер» або «начальник служби безпеки».

Великі колл-центри використовують серйозне програмне забезпечення. Наприклад , конвертери , що змінюють номери телефонів. Тобто людина бачить на екрані телефона той номер, як і в його банку. Плюс до цього шахраї роблять клони банківських сайтів, і коли людина заходить в свій кабінет під своїм паролем, його дії контролюються.

Схем також дуже багато. Є багатоетапні, коли людині спочатку повідомляють про те, що їй виділено фінансову допомогу, наприклад, із Польщі. У цьому пропонують переконатися, відвідавши конкретний сайт та набравши на ньому свої дані. А наступного дня одержувачу пропонують конвертувати допомогу, надану йому в злотих, у гривню, повідомивши пароль від своєї картки.

— Розкажіть про випадок, який особливо запам’ятався.

Декілька років тому ми працювали за заявою громадян Німеччини – групи із 40 осіб. Почалося все з російськомовного німця, якому було нудно, і він на сайті знайомств почав спілкуватися з дівчиною. Якось у них зайшла розмова про заробітки та інвестиції, і та розповіла, що вклала гроші в брокерську контору, що приносить високий прибуток. Але туди так просто не потрапиш. У неї там працює брат. Поговорили та забули.

Через якийсь час у розмові знову згадали про ту контору. На питання, чи можна вкласти туди свої гроші, постраждалий знову отримав негативну відповідь. Із третього разу йому дозволили «за знайомством» внести €10 тис.

Спочатку все йшло чудово. Йому надали власного брокера, він заходить на сайт зі своїм ключем, бачить у своєму кабінеті віртуальні гроші, спостерігає як вони ростуть. За два тижні сума на рахунку дорівнює €11 000.

Через три місяці там вже €15 000. Потерпілому дзвонить брокер і каже, що він може вивести гроші (мінімальний термін вкладення якраз становить 3 місяці) або ж вкласти ще €20 000 та отримати більші дивіденди.

Спрацьовує елементарна жадібність, клієнт поступово збільшує вкладення до €120 000.

Під час останнього правочину йому запропонували вкласти капітал у придбання дешевої нафти, яку після подорожчання буде продано з величезною вигодою, а потім ще й застрахувати вантаж від нападу піратів Сомалі. Після цього з ним перестали виходити на зв’язок.

— Мабуть, то були не останні його гроші?

Потерпілий стверджує, що не лише використав усі вільні кошти, але й продав квартиру. Крім того, він мимоволі залучив до цієї брокерської контори 40 своїх співвітчизників.

Примітно, що обдурені раніше брали участь в діяльності однієї з фінансових пірамід, тому ми припускаємо, що ця брокерська контора використовувала старі бази й телефонувала тим, хто вже грав у подібні речі та був готовий повторити це ще раз.

Психологія спрацьовує чітко. В офіс неподалік нашого набирали людей з бездоганним знанням французької, англійської та німецької мов. Тобто там працювали мегафахівці.

Чинник безкарності

— Наскільки я знаю, зараз головним напрямом роботи колл-центрів є Росія. Якісь випадки стають відомими від самих працівників цих організацій. Російські ЗМІ також розповідають про це, виставляючи Україну шахрайською державою. Але мене вразило, що серед постраждалих опиняються бухгалтери великих підприємств, фінансисти міністерств тощо. Тобто люди, які за визначенням мають досвід роботи з грошима. І вони віддають свої кошти телефонним аферистам, які представляються співробітниками ФСБ, а потім взагалі починають виконувати нелогічні команди, наприклад, кинути «коктейль Молотова» в будівлю військкомату тощо.

— На цю ситуацію можна дивитися з обох боків. Жителі України мають певний карт-бланш на вибір механізму відповіді Росії як агресору.

З юридичної сторони колл-центри займаються шахрайством, і щоб підтвердити склад злочину, потрібні потерпілий та злочинець. Потерпілий повинен написати заяву до правоохоронних органів, які мають розглянути її, знайти шахрая та довести факт злочину конкретною людиною чи організацією.

Проте постраждалий росіянин не прийде до СБУ і не напише заяву, що його ошукав співробітник якогось колл-центру на території України.

До того ж, за непідтвердженими даними, росіяни самі продають особисті дані своїх громадян. Ще до війни під час розслідування діяльності колл-центрів  я цікавився, звідки в них номери карток та інша конфіденційна інформація. Вважається, що вона крадеться й продається в даркнеті самими ж росіянами.

Впевнений, що в Росії та Білорусі таких центрів не менше, ніж у нас, а то й більше. Але вони цього не афішують.

Психологічне накачування

– Повертаючись до психології. Щоб обманювати людей, необхідне гарне знання людської натури та моральна готовність. Чи працюють з персоналом колл-центрів спеціально найняті психологи?

— Про спеціально найнятих психологів я не чув. Але в колл-центрах спеціально створюється піднесена атмосфера, можуть бути наркотики та різні ігри. Якщо хтось «розвів» клієнта на велику суму, про це всіх повідомляє дзвін, який змушує інших працювати ще активніше.

«Дзвонарів» можуть штучно вводити в борги, які треба відпрацьовувати. При цьому найталановитіші з них можуть отримувати $10-$20 тисяч, іноді їхня зарплата доходить і до $50 тисяч на місяць. За ці гроші вони купують машини та квартири.

— Мені розповідали про такий звичай, коли першу машину потрібно розбити, навіть якщо вона куплена в кредит… Цікаво, а що взагалі змушує людей йти на таку роботу?

— Був період, коли ми відстежували, хто входить до одного з таких колл-центрів . Контингент — переважно молодь до 35 років.

Молодим людям, які закінчили вищі навчальні заклади, непросто знайти хорошу роботу, а тут перед ними маячить перспектива високого заробітку та придбання за кілька місяців або за рік усього необхідного для комфортного життя. А головне, юридично дуже складно довести факт шахрайства і притягнути такого співробітника до відповідальності, тож фактично їм нічого не загрожує.

Доказову базу зібрати дуже важко. І це не лише щодо росіян, але й щодо європейців. Уявіть, що всі сервери в такому колл-центрі замкнуті на один головний. І поки під час рейдів ламаються двері, вся інформація, що там міститься, стирається. Вилучаються порожні комп’ютери та якісь невиразні записи: «Вася — $100, Петя — $200».

Але треба розуміти, що за талановитих «дзвонарів» ведеться боротьба, яка найчастіше переростає в кримінальні війни, якщо хтось за власною ініціативою переходить до іншої команди чи його зманюють. Кілька років тому троє власників одного з колл-центрів Дніпра вирішили розподілити бізнес. Унаслідок двох із них було вбито.

Багато співробітників таких організацій думають, що попрацюють рік-два і зав’яжуть, але з цим можуть виникнути проблеми. Чув розповідь людини, яка досягла певних успіхів в ієрархії колл-центрів , яка хоче піти з бізнесу, але боїться за своє життя. Тому, перш ніж йти на таку роботу, слід десять разів подумати.

— Цього літа народні депутати в Києві почали проводити рейди на київські колл-центри. Потім було створено ТСК, що анонсувала проект змін до кримінального кодексу, які передбачають збільшення терміну покарання за організацію, участь і навіть рекламу діяльності колл-центрів . Чи вирішить це проблему?

— Поки що ці зміни не набули чинності, отже, не зрозуміло, як вони функціонуватимуть на практиці. Але знову ж таки, доказову базу зібрати дуже важко. За прикладом однієї такої розробки в Дніпрі можу сказати, що для цього необхідно не менше двох місяців роботи понад десяти співробітників зі спостереженням, фіксацією, відрядженням за місцем проживання потерпілих тощо.

Успіх операції вимагає, щоб не було витоку інформації. І всі ці заходи знадобилися, щоб відпрацювати лише один не найбільший колл-центр, який перебував під контролем кримінальних авторитетів.

Унаслідок було затримано не лише організаторів, але й конкретних виконавців — усього понад 10 осіб. Справа дійде до суду наступного року, можу припустити, що вона буде резонансною, але як поведуть себе в цьому випадку наші суди, сказати не можу.

— Який вихід із цієї ситуації?

— Посилювати законодавство, спрощувати притягнення до відповідальності. Як я це бачу з юридичної сторони, необхідно запровадити статтю за незаконні фінансові операції (зараз діяльність колл-центрів проходить як шахрайство), під яку безпосередньо підпадатиме діяльність колл-центрів.

Потрібно підганяти конкретну ситуацію під конкретну статтю КК, щоб не доводити факт шахрайства та шукати того самого «дзвонаря», від якого постраждав умовний потерпілий, а потім доводити, що вказівку про дзвінок йому дав певний кримінальний авторитет, який призначив керівника колл- центру, а той – «смотрящего» або старшого менеджера.

Колл-центри. Бізнес і нічого особистого
Джерело “Колл-центри. Бізнес і нічого особистого” iSpace.news