Мільйони, нерухомість в Барселоні та суди: що відбувається у провадженні посадовця, який виїхав у Західну Європу.

Ексзаступник мера Дніпра Сидоренко, кримінальна справа щодо нього та її перспективи: чи доведуть вину?

Колишній заступник міського голови Дніпра Олександр Сидоренко, який свого часу відповідав за інформаційну політику міської ради, опинився в центрі кримінального провадження щодо ймовірного незаконного збагачення та недостовірного декларування. Слідство вивчає походження багатомільйонних активів, зокрема нерухомості в Іспанії, автомобілів і комерційних об’єктів. Правоохоронці домоглися арешту майна, однак надалі зіткнулися з низкою процесуальних рішень не на свою користь. Тим часом захист оскаржував повідомлення про підозру, міжнародний розшук, зупинення розслідування та майнові обмеження.

У медіа, зокрема на сайті ЛАРП, згадали про обвинуваченого Сидоренка та його ймовірну екстрадицію. Для Інформаційного агентства Антикорупційна правозахисна рада (ІА АПР) його прізвище давно знайоме. Ще задовго до нинішніх судових процесів редакція систематично досліджувала, як Дніпровська міська рада витрачає бюджетні кошти на рекламу своєї діяльності, публікації в комерційних медіа та послуги інформаційного супроводу.

Цій темі присвячено численні журналістські розслідування ІА АПР. У них ішлося про багатомільйонні закупівлі, сумнівну економічну доцільність окремих договорів, використання ФОПів-посередників, дублювання інформаційних послуг та можливе завищення їхньої вартості.

Фактично за гроші платників податків міська влада отримувала позитивне висвітлення власної діяльності в медіа, а частина коштів, за версією правоохоронців, могла розкрадатися через завищені ціни та оплату послуг, які не надавалися в заявленому обсязі. Таким чином, імовірна схема дозволяла одночасно вирішувати два завдання: забезпечувати публічний піар посадовців і виводити частину бюджетних грошей через підконтрольних або пов’язаних посередників.

Згодом питання, які роками порушували журналісти, отримали кримінально-правовий вимір. За матеріалами правоохоронців, у Дніпрі розслідувалася ймовірна розтрата бюджетних коштів, призначених для висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування.

Однак нинішня справа Сидоренка стосується іншого: походження його активів, майна колишньої дружини та достовірності відомостей у деклараціях. Саме її перебіг ми проаналізували за судовими рішеннями, ухваленими у 2025-2026 роках.

Як міськрада витрачала мільйони на інформаційні послуги

Ексзаступник мера Дніпра Сидоренко: кримінальна справаУ попередніх матеріалах ІА АПР редакція звертала увагу на особливу модель фінансування інформаційної діяльності Дніпровської міської ради.

З одного боку, міська влада мала власні інформаційні ресурси (пресслужба, комунальний канал “ДніпроTV”, газета “Наше місто” та численні офіційні сторінки в соціальних мережах), а також профільний департамент. З іншого – з бюджету виділялися значні кошти на закупівлю аналогічних послуг у сторонніх виконавців.

Одним із головних розпорядників відповідних коштів був департамент з питань місцевого самоврядування, внутрішньої та інформаційної політики. Через комунальне підприємство “Організаційно-аналітична служба” також здійснювалися закупівлі матеріалів для висвітлення діяльності міськради, її виконавчих органів, посадовців і депутатів.

Зокрема, на поповнення обігових коштів цього підприємства у бюджеті Дніпра на 2022 рік передбачили понад 71,6 млн грн.

Паралельно міська влада фінансувала власне телебачення. Як раніше встановило ІА АПР, КП “Дніпровська міська студія телебачення” отримало з бюджету 37,7 млн грн у 2020 році та 49,7 млн грн у 2021-му. У наступні роки ці мільйоні бюджети зростали, і у 2026-му сягнули 79 млн.

За таких обставин виникало закономірне запитання: навіщо витрачати додаткові мільйони на послуги комерційних медіа, якщо в міста вже існує власна розгалужена інформаційна інфраструктура?

Серед ресурсів, на яких замовляли або планували розміщувати інформаційні матеріали, у попередніх публікаціях агентства згадувалися “Наше місто”, “Днепр Вечерний”, “Зоря”, “Вісті Придніпров’я”, “Дніпро Оперативний”, “49000”, “Главное”, “Труха”, Obozrevatel та інші інтернет-видання, друковані медіа й соціальні мережі.

У розслідуванні щодо медійних закупівель також згадувалися “Дніпровська панорама”, “Дніпровська порадниця”, радіостанції “Хіт-FM”, Kiss FM, телеканали “11 канал” і “Відкритий”.

Ішлося не лише про інформування громадян щодо роботи комунальних служб, але й про формування позитивного інформаційного образу міської влади за бюджетний кошт. Саме тому журналісти порушували питання, де закінчується суспільно необхідне висвітлення діяльності органів місцевого самоврядування і починається фактична реклама політиків та посадовців.

Водночас сам факт укладення договору з медіа не свідчить про його участь у злочині. Питання стосувалися передусім обґрунтованості витрат, реального обсягу послуг, ціноутворення та дій посадовців і посередників.

Космічні ціни: сотні доларів за коротку публікацію

Особливу увагу ІА АПР приділяло вартості інформаційних послуг.

У попередніх розслідуваннях наводилися приклади закупівель, в яких ціна окремої публікації сягала 13-17 тис. грн. За курсами відповідного періоду це становило кілька сотень доларів за матеріал.

При цьому йшлося не обов’язково про масштабні журналістські розслідування, складні телевізійні проєкти чи виробництво дорогого мультимедійного контенту. Предметом закупівель могли бути звичайні інформаційні повідомлення та короткі публікації про діяльність посадовців або міських структур.

Ще один приклад – закупівля послуг копірайтингу на суму 5,4 млн грн. За аналізом ІА АПР, умови передбачали підготовку шести дописів на місяць протягом десяти місяців.

Якщо поділити всю суму закупівлі на 60 дописів, виходить 90 тис. грн на одну публікацію. Це арифметичне співвідношення загальної вартості договору та кількості дописів, а не обов’язково окрема ціна, визначена за одиницю послуги. Проте воно наочно демонструє масштаб витрат, який потребує докладного економічного обґрунтування.

Інший приклад – 2,4 млн грн за 240 публікацій у Facebook і Telegram. Середня вартість у такому розрахунку становить 10 тис. грн за один допис.

Окремо журналісти досліджували закупівлю послуг медіамоніторингу приблизно на 1,5 млн грн.

Усі ці приклади викликали питання: чому інформаційні завдання, які частково могли виконувати штатні працівники міських структур, оплачувалися додатково за настільки значними сумами?

Важливо, що висока ціна сама по собі ще не доводить розтрати. Для встановлення порушення необхідно дослідити повні умови договору, технічне завдання, реальний обсяг робіт, акти приймання та ринкові аналоги.

Однак саме непрозорість цих складових і була одним із предметів критики редакції.

Мільйони за рекламу в анонімних Facebook-групах

Не менш показовою була практика закупівлі публікацій у соціальних мережах.

У матеріалах ІА АПР зверталася увага на те, що бюджетні кошти спрямовувалися не лише відомим редакціям, а й анонімним Facebook-групам і сторінкам із непрозорим адмініструванням.

За спостереженнями журналістів, окремі такі майданчики мали ознаки штучної активності: серед учасників траплялися сумнівні профілі, а стрічки були заповнені різнорідними повідомленнями користувачів, які могли публікувати дописи практично без змістовного редакційного відбору.

Інакше кажучи, йшлося про майданчики, де інформаційний потік подекуди нагадував звичайний спам, а не професійне медіа з відповідальною редакцією та підтвердженою аудиторією.

Попри сумнівну якість таких рекламних майданчиків, закупівлі публікацій в соціальних мережах обчислювалися мільйонами гривень.

Це породжувало додаткові питання. Хто визначав, що конкретна Facebook-група має достатню аудиторію? Як перевіряли справжність її учасників? Чи аналізували охоплення публікацій, активність реальних користувачів та результативність реклами? І чому саме такі майданчики отримували бюджетні замовлення?

Зазначені журналістами ознаки бот-активності не означають, що кожен учасник відповідних груп був ботом. Але за відсутності прозорої перевірки аудиторії залишається ризик оплати публікацій, які не забезпечували заявленого інформаційного ефекту.

Така практика особливо суперечливо виглядала на тлі існування власних інформаційних ресурсів міськради.

У чому полягала ймовірна схема розтрати

За матеріалами журналістських розслідувань, схема, яку перевіряли правоохоронці, могла функціонувати через договори на підготовку та розміщення інформаційних матеріалів.

Комунальні структури отримували бюджетне фінансування, після чого замовляли послуги у фізичних осіб-підприємців. Останні виступали посередниками між замовниками та медіа.

За версією слідства, частина закупівель могла бути організована без реальної конкуренції, а вартість окремих робіт – завищена. При цьому певні послуги фактично надавалися, але їхня оплачена вартість або обсяг могли не відповідати реальному виконанню.

Окрему увагу журналісти приділяли можливому дублюванню оплати: працівники комунальних структур могли готувати інформаційні матеріали в межах посадових обов’язків, тоді як кошти за їхню підготовку або розміщення додатково перераховувалися приватним виконавцям.

У публікації про судовий розгляд справи щодо медійних закупівель агентство повідомляло, що за версією правоохоронців загальна сума ймовірної розтрати становила 42 017 978,69 грн.

За іншими оприлюдненими матеріалами ІА АПР, учасники ймовірної схеми протягом повномасштабного вторгнення отримали понад 200 млн грн за відповідними договорами. Важливо розмежовувати загальну суму фінансування та ту її частину, яку слідство вважає розтратою.

У матеріалах згадувалися підприємці Анна Шуліка, Любов Колосова, Марина Свиридова, Євгенія Лук’яненко, Олександр Храпко та інші особи.

За версією обвинувачення, через таких посередників могла оплачуватися як реальна реклама, так і роботи, вартість або обсяг яких були необґрунтовано завищені.

Отже, головна особливість імовірної схеми полягала в її подвійному результаті: бюджет забезпечував рекламне просування чинної міської влади, а частина виділених на це коштів, як стверджує слідство, розтрачалася.

При цьому позитивні публікації про посадовців могли справді виходити. Саме тому наявність рекламних матеріалів не обов’язково спростовує версію про розтрату: предметом перевірки є також ціна, обсяг робіт, економічна доцільність посередництва та відповідність актів фактичному виконанню.

Особливо показовим для ІА АПР був той факт, що питання до окремих посередників виникли ще задовго до активної стадії кримінального переслідування.

Що відповідав Сидоренко на запит журналістів

Ще у 2023 році ІА АПР отримало офіційну відповідь Дніпровської міської ради щодо закупівель послуг із висвітлення діяльності місцевої влади.

Лист від 7 березня 2023 року № 7/6-556 був оформлений від імені заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів щодо інформаційної діяльності Олександра Сидоренка.

Документ складався з чотирьох сторінок.

Значну його частину присвятили загальним положенням законодавства про публічні закупівлі, бюджетні кошти, функції профільного департаменту та комунального підприємства.

Міська рада пояснювала, що очікувана вартість закупівель визначається з використанням відкритої ринкової інформації, прайс-листів, попередніх закупівель та інших джерел. Також у відповіді наголошувалося на законодавчих підставах для фінансування інформаційних послуг.

Проте головне питання журналістів залишалося практичним: чому саме такі суми бюджетних коштів витрачалися на публікації та наскільки економічно виправданим було залучення посередників?

Особливо цікавими виявилися пояснення щодо двох закупівель.

За процедурою UA-2022-12-06-014212-a переможцем було визначено ТОВ “Газета Наше Місто”. Предметом закупівлі було розміщення інформації про діяльність міської ради в друкованому виданні.

В іншій закупівлі – UA-2022-12-12-007015-a – переміг ФОП Олександр Храпко. Він мав забезпечити підготовку та розміщення інформаційних матеріалів у кількох газетах, зокрема “Днепр Вечерний”, “Зоря”, “Вісті Придніпров’я” та “Наше місто”.

Отже, в одному випадку бюджетні кошти спрямовувалися безпосередньо виданню, а в іншому – підприємцю, який організовував публікації, серед іншого, у тому самому медіа.

Це не доводить автоматичного дублювання оплати конкретних матеріалів, але породжує питання щодо необхідності посередника, вартості його послуг і механізмів контролю.

У тодішньому розслідуванні ІА АПР журналісти звертали увагу, що Олександр Храпко неодноразово отримував договори від КП “Організаційно-аналітична служба”, а загальна сума відповідних закупівель, за даними агентства, наближалася до 19 млн грн.

Крім того, редакція порівнювала вартість публікацій з відкритими рекламними тарифами медіа. Розрахунки показували суттєві розбіжності між окремими комерційними пропозиціями та бюджетними витратами.

Проте відповідь Сидоренка не містила детального розрахунку, який дозволив би зняти ці питання. Не було надано зрозумілого пояснення, яку частину коштів отримує безпосередньо редакція, скільки коштує робота посередника, як перевіряється фактичне виконання договорів та чи не оплачуються аналогічні послуги кілька разів.Ексзаступник мера Дніпра Сидоренко: кримінальна справа Ексзаступник мера Дніпра Сидоренко: кримінальна справа Ексзаступник мера Дніпра Сидоренко: кримінальна справа Ексзаступник мера Дніпра Сидоренко: кримінальна справа

Формально міськрада пояснила законодавчі підстави закупівель. Але економічну доцільність конкретних витрат та їхню структуру належним чином не розкрила.

Це принципова відмінність. Законність самої процедури закупівлі ще не означає, що витрачання коштів було ефективним, обґрунтованим і позбавленим ризиків зловживань.

Сьогодні, коли історія закупівель інформаційних послуг стала предметом кримінального розгляду, ті давні запитання виглядають особливо актуальними.

Водночас необхідно наголосити: кримінальна справа про розтрату коштів на медійні послуги та провадження щодо майнового стану Сидоренка є різними справами. Наявні документи не доводять, що активи, які нині досліджують правоохоронці, були придбані саме за рахунок коштів із медійних закупівель.

Нове провадження: у чому підозрюють колишнього посадовця

Кримінальне провадження № 42024040000000286 було зареєстровано 7 червня 2024 року.

Розслідування здійснює слідче управління ГУНП у Дніпропетровській області за процесуального керівництва обласної прокуратури.

2 червня 2025 року Олександру Сидоренку було складено повідомлення про підозру за двома статтями Кримінального кодексу України:

  • Частина 2 статті 366-2 КК України – умисне внесення завідомо недостовірних відомостей до декларації.
  • Стаття 368-5 КК України – незаконне збагачення.

Перша стаття стосується достовірності інформації, яку посадовець зобов’язаний повідомляти у своїй декларації. Друга – набуття активів, вартість яких перевищує законні доходи особи на визначену законом величину.

Ключовим питанням для слідства стало походження майна, яке оформлювалося не лише на самого посадовця, а й на його колишню дружину.

Раніше ІА АПР повідомляло про результати перевірок НАЗК, яке виявило ознаки незаконного збагачення на понад 8 млн грн і недостовірного декларування на понад 47 млн грн за результатами аналізу декларацій за 2022-2023 роки.

Зокрема, за даними агентства, у декларації за 2022 рік були виявлені недостовірні відомості на понад 23 млн грн, а за 2023-й – понад 24 млн грн.

Ішлося про невідображення інформації щодо особи, яку НАЗК вважало членом сім’ї декларанта, та належних їй активів.

Ці суми мають різне правове значення. Вартість недостовірно задекларованого майна не можна автоматично прирівнювати до розміру незаконного збагачення.

Розлучення, спільні поїздки та майно: аргументи слідства

Однією з центральних обставин кримінального провадження стали відносини Сидоренка з колишньою дружиною.

За матеріалами клопотання прокуратури, шлюб було розірвано рішенням суду у вересні 2016 року.

Однак правоохоронці стверджували, що після офіційного розлучення колишнє подружжя продовжувало підтримувати фактичні сімейні відносини.

На підтвердження цього слідство посилалося на відомості про спільні закордонні поїздки у 2020-2022 роках, зокрема до Таїланду, Єгипту, Греції, Іспанії та Об’єднаних Арабських Еміратів.

Також досліджувалися дані про користування автомобілями Lexus RX 350 і Toyota Land Cruiser 200, грошові перекази між колишнім подружжям, довіреності на розпорядження майном, оплату комунальних послуг та результати аналізу телефонних з’єднань.

Окремо прокуратура посилалася на дані про перебування обох осіб за однією адресою в нічний час і матеріали обшуків.

На думку сторони обвинувачення, сукупність таких обставин свідчила про спільний побут та взаємні права й обов’язки сімейного характеру.

У матеріалах клопотання розлучення навіть характеризувалося як фіктивне.

Однак така характеристика є позицією слідства, а не самостійно встановленим судом фактом недійсності розірвання шлюбу.

Для справи це питання має принципове значення: якщо особи після розлучення фактично проживали однією сім’єю та відповідали законодавчим критеріям членів сім’ї декларанта, відповідні відомості могли підлягати відображенню в декларації.

Водночас саме по собі підтримання стосунків із колишньою дружиною не доводить незаконного походження її майна. Походження коштів, обставини придбання активів та можливість посадовця ними розпоряджатися потребують окремого доказування.

Майно на понад 15 млн грн: що встановлювали правоохоронці

Ухвала Індустріального районного суду Дніпра від 6 червня 2025 року у справі № 202/7781/24 містить детальний виклад фінансових розрахунків сторони обвинувачення.

За матеріалами прокуратури, у 2020–2021 роках колишня дружина посадовця набула активи, сукупна вартість яких оцінювалася приблизно у 15,09 млн грн.

При цьому загальний розмір доходів двох осіб за відповідний період, за наведеним слідством розрахунком, становив близько 6,14 млн грн.

Арифметична різниця між цими величинами – майже 9 млн грн.

Однак це не означає, що суд встановив незаконне збагачення саме на таку суму. Для визначення походження активів необхідно враховувати законні заощадження, кредити, позики, продаж іншого майна та інші джерела фінансування.

Серед придбань, які досліджувало слідство, фігурували два невеликі нежитлові приміщення на вулиці Мандриківській у Дніпрі, гаражі на вулиці Генерала Захарченка, торговельні павільйони, корпоративні права та автомобілі.

Зокрема, у матеріалах суду наведено такі вартості окремих активів:

  • два нежитлові приміщення – 22,4 тис. грн і 70,3 тис. грн;
  • гаражі площею 64,3 та 192,5 кв. м – 301 тис. грн і 1,066 млн грн відповідно;
  • частка 22% у ТОВ “Гластек” – 1,54 млн грн;
  • торговельні павільйони – 931 тис. грн;
  • Lexus RX 350 2021 року випуску – 1,8 млн грн.

Окремо слідство досліджувало придбання самим посадовцем Toyota Land Cruiser 200, який, за матеріалами клопотання, коштував 2,231 млн грн.

У поясненнях щодо походження коштів на автомобіль згадувалися позика в розмірі 55 тис. доларів США, власні заощадження та надходження від продажу попереднього транспортного засобу.

Дві житлові нерухомості та паркінги в Барселоні

Найбільш помітною частиною майнового провадження стала нерухомість в Іспанії.

У судових документах прямо зазначено ім’я Катерини Сидоренко як власниці чотирьох об’єктів у Барселоні.

Йдеться про два житлові приміщення та два об’єкти складського або паркувального призначення.

За матеріалами прокуратури, їхня сукупна кадастрова вартість становила 253 518,48 євро, або приблизно 8,61 млн грн за курсом, використаним у розрахунках слідства.

Найбільшими об’єктами були житлові приміщення на Calle Alaba, 143 і Calle Taulat, 181. Їхню кадастрову вартість зазначено на рівні 115,3 тис. та 109,9 тис. євро відповідно.

Два інші об’єкти – приміщення на Calle Bolivia, 8 і Calle Taulat, 179 – мали допоміжне призначення.

У документах також наведено кадастрові номери, що дозволяють надалі перевіряти відповідні об’єкти в іспанських реєстрах.

Принципово, що кадастрова вартість не тотожна ринковій ціні або фактичній сумі придбання. Тому наведені суми не можна без додаткових документів вважати ціною, яку сплатили за нерухомість.

Ексзаступник мера Дніпра Сидоренко: кримінальна справа Ексзаступник мера Дніпра Сидоренко: кримінальна справа Ексзаступник мера Дніпра Сидоренко: кримінальна справа Ексзаступник мера Дніпра Сидоренко: кримінальна справаСуд арештував майно: що вирішили 6 червня 2025 року

Після повідомлення про підозру прокуратура звернулася до Індустріального районного суду Дніпра з клопотанням про арешт активів.

6 червня 2025 року слідчий суддя задовольнив його.

Суд погодився з аргументами про необхідність збереження речових доказів і запобігання можливому відчуженню майна.

У результаті було накладено арешт на нерухомість у Дніпрі, корпоративні права ТОВ “Гластек”, частку торговельних павільйонів, Lexus RX 350 та чотири об’єкти нерухомості в Барселоні.

Обмеження передбачали позбавлення права відчуження й розпорядження майном, а також заборону державним реєстраторам здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Ухвала підлягала негайному виконанню.

Водночас українське рішення про арешт нерухомості за кордоном не означає автоматичного внесення відповідних обмежень до іспанських реєстрів. Для цього можуть бути необхідні процедури міжнародної правової допомоги та рішення компетентних органів Іспанії.

Надані документи не підтверджують, що арешт іспанських об’єктів був фактично виконаний на території цієї держави.

Крім того, арешт є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, а не конфіскацією майна і не доказом винуватості його власника.

Арешт корпоративних прав скасували: майно продали ще до рішення суду

Уже через два місяці після первинного арешту виникла обставина, яка поставила під сумнів обґрунтованість обмежень щодо одного з активів.

5 серпня 2025 року слідчий суддя розглянув клопотання представника власника корпоративних прав ТОВ “Гластек”.

Заявник стверджував, що 22% статутного капіталу товариства, які арештували в червні, на той момент уже понад рік не належали попередній власниці.

За документами, дослідженими судом, частку продали іншій особі ще у квітні 2024 року.

За інформацією Єдиного державного реєстру, новий власник володів 100% статутного капіталу товариства.

Прокурор заперечував проти скасування арешту, посилаючись на матеріали розслідування та підозри щодо походження частини активів.

Проте суд дійшов висновку, що корпоративні права не можуть залишатися під арештом за наведених обставин, і задовольнив клопотання.

Прокуратура двічі намагалася передати майно АРМА

На початку 2026 року правоохоронці спробували застосувати до арештованих активів додаткові заходи.

30 січня прокуратура звернулася до суду з клопотанням про додаткову заборону користування майном і передачу його в управління Національному агентству з розшуку та менеджменту активів – АРМА.

Однак суд повернув документ для усунення недоліків.

Було звернуто увагу на неналежне засвідчення копій письмових доказів, відсутність дати складання клопотання, недоліки його оформлення та проблеми з відомостями, необхідними для повідомлення власників майна.

Прокуратурі надали 72 години для виправлення недоліків.

10 лютого аналогічне питання розглянув інший слідчий суддя.

Цього разу претензії стосувалися вже не лише формального оформлення документів.

Суд встановив, що прокурор належним чином не обґрунтував необхідність додаткової заборони користування майном, не навів достатніх обставин щодо відповідних ризиків і не забезпечив необхідного документального підтвердження майнових прав.

Окремо було зазначено, що підстави для передачі активів АРМА також не були належно мотивовані.

Клопотання знову повернули прокурору для усунення недоліків.

Отже, протягом менш ніж двох тижнів прокуратура двічі не змогла домогтися розгляду по суті вимог про передачу активів АРМА.

Що робили адвокати: скарги, оскарження та відкликання заяв

Паралельно з майновими питаннями захист активно використовував процесуальні механізми для оскарження дій слідства.

Одним із напрямів стала спроба скасувати повідомлення про підозру.

У липні 2026 року суд відкрив провадження за відповідною скаргою адвоката. Однак 20 липня підозрюваний особисто попросив залишити її без розгляду.

Суд задовольнив це прохання.

Таким чином, законність повідомлення про підозру за результатами цього розгляду не була перевірена по суті.

Інший напрям стосувався зупинення досудового розслідування, яке слідство пов’язувало з міжнародним розшуком підозрюваного.

У серпні адвокат подав скаргу на відповідне процесуальне рішення, однак згодом сам попросив залишити її без розгляду.

Аналогічна ситуація повторилася у вересні: нову скаргу на зупинення розслідування було прийнято до розгляду, але 28 вересня представник захисту знову попросив не розглядати її по суті.

Окремо 5 березня 2026 року суд залишив без розгляду клопотання представника власника майна про скасування арешту – також на прохання самого заявника.

Загалом надані рішення демонструють декілька випадків, коли ініціатори процесуальних звернень надалі відмовлялися від їх розгляду.

Це все може свідчити про спробу затягування справи, коли зрештою підсудний звільняється від відповідальності через сплив строків давності.

Ексзаступник мера Дніпра Сидоренко: кримінальна справаМіжнародний розшук і затримання в Іспанії

Окремий процесуальний конфлікт виник навколо перебування Сидоренка за кордоном.

За матеріалами судових рішень, він виїхав з України 25 жовтня 2024 року, тобто після початку кримінального розслідування, але до складання повідомлення про підозру.

2 червня 2025 року правоохоронці повідомили про підозру, а вже наступного дня ухвалили рішення про оголошення його в розшук.

9 червня розслідування було зупинено.

У матеріалах подальших судових розглядів зазначено, що 29 квітня 2026 року Сидоренка затримали в Іспанії у зв’язку з екстрадиційною процедурою.

19 травня 2026 року Генеральний прокурор України направив іспанській стороні запит про його видачу.

Водночас із наданих документів не випливає, що екстрадиція завершилася або що підозрюваного фактично повернули в Україну.

Апеляційний суд скасував рішення про тримання під вартою

24 червня 2026 року Дніпровський апеляційний суд розглянув скаргу захисту на ухвалу від 4 червня 2025 року, якою було дозволено застосування тримання під вартою.

Апеляційна інстанція скасувала попереднє рішення та відмовила в задоволенні клопотання прокуратури.

Суд звернув увагу, що правоохоронці знали про перебування підозрюваного в Барселоні, але не забезпечили належного порядку виклику особи, яка перебуває за кордоном.

Крім того, суд не визнав доведеними процесуальні ризики, на які посилалася сторона обвинувачення.

Важливим аргументом стало те, що Сидоренко залишив Україну задовго до повідомлення про підозру, а також брав участь у судових засіданнях дистанційно.

Апеляційний суд не скасував саму підозру та не припинив кримінальне провадження.

Проте рішення суттєво вплинуло на можливість застосування до нього запобіжного заходу.

3 липня 2026 року Індустріальний районний суд Дніпра розглянув нове клопотання прокуратури про тримання під вартою.

Суд визнав, що матеріали слідства містять достатні дані для висновку про обґрунтовану підозру на цій стадії провадження. Водночас не встановив нових обставин, які дозволяли б задовольнити повторне клопотання після рішення апеляційної інстанції.

Унаслідок прокуратурі знову відмовили.

Таким чином, слід розмежовувати два питання: наявність обґрунтованої підозри та необхідність тримання під вартою. Суд може визнати першу достатньою для відповідної процесуальної стадії, але відмовити в застосуванні другого через недоведені ризики або порушення процедури.

Чи вдалося захисту скасувати міжнародний розшук

Ще одним предметом оскарження стало рішення про міжнародний розшук.

Наприкінці серпня 2026 року адвокат подав скаргу, в якій просив скасувати постанову від 3 червня 2025 року про розшук і постанову від 9 червня про зупинення досудового розслідування.

1 вересня слідчий суддя відмовив у відкритті провадження в частині оскарження розшуку, оскільки таке рішення не належить до переліку процесуальних актів, які можуть бути самостійно оскаржені на цій стадії за статтею 303 КПК України.

Натомість щодо зупинення розслідування провадження було відкрито.

Це важлива юридична відмінність: відмова відкрити провадження щодо розшуку не означає, що суд визнав сам розшук законним.

17 вересня суд залишив скаргу щодо зупинення розслідування без розгляду, пославшись на неодноразову неявку адвоката та перенесення засідань.

Однак 6 жовтня 2026 року Дніпровський апеляційний суд скасував це рішення.

Апеляційна інстанція дійшла висновку, що застосований спосіб завершення розгляду скарги не відповідав вимогам кримінального процесуального законодавства.

Матеріали було направлено для нового розгляду.

Отже, захист домігся процесуального результату, але це не означає автоматичного скасування постанови про зупинення досудового розслідування. Для встановлення подальшого стану провадження необхідне рішення за результатами повторного розгляду.

Чому майно залишилося центральним питанням

Після аналізу судових документів можна виокремити кілька принципових обставин.

По-перше, слідство пов’язує ймовірне незаконне збагачення не лише з активами самого посадовця, але й з майном, оформленим на колишню дружину. Для обґрунтування цього зв’язку прокуратура використовує відомості про спільне проживання, фінансові операції, довіреності та користування майном.

По-друге, значна частина активів має конкретні ідентифікаційні ознаки: адреси, реєстраційні та кадастрові номери. Це дозволяє проводити незалежну документальну перевірку їхнього походження та зміни власників.

По-третє, суд уже скасував арешт одного з активів – частки ТОВ “Гластек”, оскільки було підтверджено її відчуження ще до накладення обмежень.

По-четверте, дві спроби прокуратури передати майно АРМА у січні-лютому 2026 року завершилися поверненням клопотань через недоліки їх оформлення та обґрунтування.

По-п’яте, скасування судових рішень про тримання під вартою та процесуальні успіхи захисту не означають спростування підозри по суті.

Головним залишається питання, чи зможе сторона обвинувачення довести, що певні активи були набуті за рахунок коштів, походження яких не пояснюється законними доходами, та що посадовець мав передбачений законом зв’язок із відповідним майном.

Чим завершиться? 

Станом на жовтень 2026 року з проаналізованих судових рішень випливає, що кримінальне провадження щодо Сидоренка супроводжується численними процесуальними спорами та має ознаки штучного судового затягування.

Наявні матеріали не дають підстав стверджувати, що справу закрито, підозру скасовано або винуватість посадовця встановлено судом.

Залишаються відкритими питання щодо фактичного стану арештованої нерухомості в Іспанії, подальшої долі майна в Україні, результатів екстрадиційної процедури та процесуального статусу досудового розслідування після останніх апеляційних рішень.

Для ІА АПР ця історія також є нагадуванням про значення послідовної журналістської роботи. Запитання щодо прозорості бюджетних витрат, які редакція порушувала роками, не втрачають актуальності після появи кримінальних справ. Навпаки, вони потребують ще ретельнішої перевірки.

Адже справжній результат антикорупційного розслідування – це не кількість повідомлень про підозру, арештів чи судових засідань, а встановлення обставин, законна оцінка доказів, захист прав усіх учасників процесу та відповідальність тих осіб, чию вину буде доведено.

І ще одне важливе: ми маємо справу лише з одним епізодом діяльності Сидоренка, пов’язаним зі скандальними тендерами на приватні ЗМІ, але ж ще до них він вже міг сколотити мільйонні активи на інших можливих корупційних справах. Чи враховує це слідство?

Слідкуємо!

Олександр Мізін

_____________________

Читай нас далі

Події у Дніпрі та Дніпропетровській області.

Журналістські розслідування: корупція, кримінал, розкрадання бюджету, рейдерство (захоплення землі та нерухомості), фіктивні тендери та порушення законодавства про публічні закупівлі.

Статті: аналітика, аналіз законодавства, поради громадянам, посібники для юридичного захисту.


Відкрийте більше з АПР

Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.