Заступник міністра розвитку громад Наталія Козловська вказує, що є прогалини у регулюванні будівництва в історичних ареалах

В Закон «Про охорону культурної спадщини» внесли зміни. Невже держава віддає історичні ареали на безконтрольну забудову та більше їх не зберігає?

В Україні забудовники звичайно намагаються отримати найкращі землі з найдорожчою нерухомістю. Саме тому історичні ареали є бажаними для них. Але будівництво біля історичних пам’яток потребує особливої обережності. Проте не секрет, що підрядники нерідко порушують будівельні норми, є навіть випадки недбайливого ставлення до історичних споруд та територій.

Раніше Міністерство культури регулювало будівництво в межах історичних ареалів за допомогою надання погоджень та дозволів. Але у 2023 році дозволи відмінили, тому забудовники, які їх не отримали, швидко кинулись будувати в історичних місцях. Склався хаос в сфері охорони культурної спадщини.

ІА ГО «Антикорупційна правозахисна рада» отримало офіційну відповідь від заступника міністра розвитку громад Козловської щодо роз’яснення питань, пов’язаних з отриманням дозвільних (погоджувальних) документів в органах виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. У цій відповіді заступник міністра вказує:

«У нормативно-правових актах, що регламентують процедури отримання документів дозвільного характеру у будівництві, відсутнє регулювання з цих питань».

Держава більше не зберігає історичні ареали, або Бум безконтрольної забудови

В Україні майже 500 історичних населених пунктів з пам’ятками історії та архітектури. Раніше на будівництво в історичних ареалах необхідно було отримувати дозвіл згідно з п. 7 ст. 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини»:

«На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам’яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, ЗАБОРОНЯЮТЬСЯ містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи БЕЗ ДОЗВОЛУ відповідного органу охорони культурної спадщини».

Але з 1 січня 2023 року цей пункт ВІДМІНИЛИ, тепер дозвіл від МКІП не потрібен.

На наш запит до Міністерства культури була отримана відповідь: наразі відсутні правові підстави для видачі дозволів на проведення робіт – держава більше не зберігає історичні ареали.

Це призвело до того, що в Україні, особливо в Києві, активізувалися забудовники, які до цього не отримали дозвіл для будівництва в історичних ареалах. Але й в Дніпрі не відстають – можна згадати проєкт «Нове будівництво багатофункціонального комплексу по вул. Виконкомівській, 15, вул. Паторжинського, 33 в місті Дніпрі», про що ми раніше писали. Підрядник не отримав дозвіл  від Міністерства культури, але коли необхідність в дозволі відпала, він почав зводити комплекс впритул до архітектурних пам’яток у прискореному темпі – поверхи ростуть, як у китайських новобудах.

Дозвіл на проведення робіт в історичних місцях відмінили в ситуації, коли забудовники й без того чхати хотіли на пам’ятки. Якщо підрядник бачить 300% прибутку, жодна пам’ятка його не зупинить.

Так, у квітні 2021 року київський забудовник без дозволу зніс будинок купця Уткіна, щоб на його місці побудувати 26-поверховий готель.

А в липні того ж року забудовник розпочав зносити будівлю колишнього магазину-оранжереї «Квіти України». Тоді активісти знесли паркан навколо будівництва та заблокували техніку.

У Дніпрі також підрядники з недбалістю відносяться до пам’яток, наприклад, на будівельну діяльність Єрмолаєва в межах історичних ареалів, у тому числі з порушенням норм, неодноразово звертали увагу.

Але у забудовників відтепер розв’язані руки.

У Міністерстві розвитку громад, територій та інфраструктури вказують, що відтепер відсутній порядок регулювання будівництва в історичних ареалах

Інформаційне агентство «Антикорупційна правозахисна рада» звернулось з офіційним запитом до Міністерства розвитку громад, щоб отримати роз’яснення щодо отриманням дозвільних (погоджувальних) документів в органах виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Коротко розберемо відповідь заступника міністра розвитку громад Наталії Козловської.

Спочатку вона вказує, що існує принцип правової визначеності. Він передбачає ясність та недвозначність викладення правових приписів, відсутність внутрішніх суперечностей, дублювань у нормативно-правовому акті, та узгодженість з іншими законами.

Потім Козловська зазначає, що п. 7 ст. 32 Закону «Про охорону державної власності», який встановлював обов’язковість дозволу від МКІП на роботи в межах історичних ареалів, втратив чинність.

Але далі Козловська наголошує, що відповідно до статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» суб’єкт господарювання не може проваджувати здійснення господарської діяльності без дозвільних документів.

А потім наступне, цитуємо: «Згідно із частиною першою статті 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» виключно законами, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види, дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру».

Після цього Козловська пише, що одним із основних принципів державної політики з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності є принцип зменшення рівня державного регулювання господарської діяльності. Згідно з адміністративною реформою необхідно зменшувати ступінь регулювання з боку держави різних сфер, надавши громадянам допустиму свободу.

А потім заступник міністра вказує на те, що у Законі України «Про охорону культурної спадщини» відсутні положення, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру згідно вимог, встановлених частиною першою статті 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

«Виходячи із зазначеного, Міністерство звертає увагу на відсутність правових підстав для витребування дозвільних (погоджувальних документів) в органах виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини для здійснення містобудівних, архітектурних чи ландшафтних перетворень, будівельних, меліоративних, шляхових, земляних робіт на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам’яток, історичних ареалів населених місць».

Козловська пише, що в законодавстві є визначення цінних історичних будівель, які в свою чергу розподіляються на значні історичні будівлі та рядові історичні будівлі. Але вона наголошує:

«Наразі у Міністерстві відсутня інформація щодо наявності правового механізму визначення і віднесення будівель до таких категорій, як значні, рядові та малоцінні історичні будівлі, а також достеменно не відомо, чи наявний спеціальний охоронний статус всіх перелічених категорій будівель чи територій поруч/навколо цих будівель у розумінні Закону України «Про охорону культурної спадщини».

І далі ще про відсутність механізму регулювання:

«Так само у Законі України «Про охорону культурної спадщини» відсутні положення, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру в органах виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини для проведення містобудівних, архітектурних перетворень, будівельних та земляних робіт поруч із значними, рядовими та малоцінними історичними будівлями згідно вимог, встановлених частиною першою статті 4 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

Виходячи із зазначеного у нормативно-правових актах, що регламентують процедури отримання документів дозвільного характеру у будівництві, відсутнє регулювання з цих питань».

Отже, забудова в історичних ареалах залишилась без механізму регулювання, держава більше не зберігає історичні ареали.

Верховний Суд України: отримувати дозвіл від Міністерства культури все ж таки потрібно

Але через місяць після скасування п. 7. ст. 32 «Про охорону культурної спадщини» сталося судове засідання за справою № 640/8728/21. Позивачі (забудовники) вважали, що Міністерство культури незаконно вимагає від них дозвіл на будівництво в історичному ареалі.

Забудовники вирішили, що в нових умовах суд задовольнить їхній позов.

Але Верховний Суд встав на сторону Міністерства культури, не дивлячись на відміну п. 7 ст. 32 «Про охорону культурної спадщини».

В Постанові Суд визначив свою позицію:

«Відповідно до імперативних вимог пункту 17 частини другої статті 5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» будівельні та будь-які інші роботи в межах історичного ареалу населеного пункту НЕ МОЖУТЬ ЗДІЙСНЮВАТИСЯ БЕЗ ОТРИМАННЯ ДОЗВОЛУ від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини».

Це призвело до того, що в Міністерстві культури почали прямо заявляти: «ДОЗВІЛ ПОТРІБЕН».

Так, міністр культури та інформаційної політики Ткаченко зазначив:

«Зусиллями юристів Міністерства культури та інформаційної політики України Верховний Суд України змінив судову практику, яка тривала роками, та виніс нове рішення на користь МКІП та киян. Цим рішенням суд підтвердив існування історичних ареалів міста Києва, а отже необхідність погодження містобудівної документації, ОТРИМУВАННЯ ДОЗВОЛІВ від МКІП на будівельні роботи в їх межах. Отже, «стоп» хаотичній забудові міста Києва».

Але Інформаційному агентству «Антикорупційна правозахисна рада» вдалося з’ясувати, що це залишилось на рівні гучної заяви, принаймні щодо міста Дніпро.

На наш запит у Міністерстві культури відповіли, що для надання дозволу ВІДСУТНІ ПРАВОВІ ПІДСТАВИ.

Саме тому забудовники йдуть на хитрість: знаючи про те, що МКІП наразі не має повноважень надавати дозвіл, вони спеціально його починають вимагати. Звичайно, їм офіційно відповідають: відсутні правові підстави. Таким чином забудовники отримують офіційний документ від Міністерства культури, в якому Міністерство відмовляється давати дозвіл, інформуючи, що наразі його отримувати не треба. Це дозволить забудовникам мати залізний аргумент на випадок судового розгляду у майбутньому.

Проте й вказана Постанова Верховного Суду може використовуватись у судах, які стосуються безконтрольної забудови в історичних ареалах. Вона є рекомендацією для всіх суддів, базовим документом.

На її підставі можна визнати будівництво без дозволу незаконним.

В будь-якому випадку це питання потребує регулювання. Але в умовах війни його можуть відкласти в довгий ящик. А тим часом відбувається хаотичне будівництво в межах історичних ареалів без дозволу.

Нагадуємо, раніше ми писали про неналежний стан захисник споруд у Дніпропетровській області.