10 років роботи Національного антикорупційного бюро України: Викриття схеми вартістю… 800 євро як вершина антикорупційних зусиль. Європейські ЗМІ стурбовані деградацією антикорупційних органів в Україні

Чи потрібне Україні таке НАБУ? Публікуємо переклад статті бельгійського видання Brussels Reporter.

Європейські партнери та ЗМІ, зокрема Brussels Reporter, звернули увагу на різке зростання скандалів та скарг щодо роботи антикорупційних органів України, а саме Вищого антикорупційного суду (ВАКС), Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП). Ці установи фінансуються, серед інших джерел, за рахунок фондів ЄС, тобто пересічними європейськими громадянами.

«Брюссельський репортер» пропонує огляд основних проблем та зловживань, скоєних антикорупційними інституціями, на які звернули увагу відомі правозахисники та експерти в Україні. Вони вважають, що НАБУ, САП та Вищий антикорупційний суд не виправдали очікувань, покладених на них українським суспільством та міжнародними партнерами.

Експерти впевнено стверджують, що в Україні робота НАБУ, усупереч цілям антикорупційної реформи, перетворилася на повне знущання. Це в контексті триваючої війни підриває здатність України протистояти російській агресії. Про це йдеться в аналітичному дослідженні, опублікованому на порталі From.ua, де розглядаються досягнення НАБУ та САП за останні 10 років. Матеріал базується на відкритих джерелах.

Українці втратили довіру до антикорупційних органів

У матеріалі згадується, що Бюро нещодавно відсвяткувало своє 10-річчя, але серед усіх гучних справ не знайшлося жодної гідної, яку можна було б представити суспільству на ювілейному банкеті. За винятком сумнівного вилову дрібних оцінювачів на хабарях, які згідно із Законом навіть не підпадають під юрисдикцію НАБУ.

Зокрема, автори зазначають: якщо розглянути різні точки зору щодо оцінки діяльності НАБУ, то вердикт буде невтішним – бюро втратило довіру людей і абсолютно не виправдало очікувань суспільства щодо боротьби з корупцією на вищому рівні. Про це красномовно свідчить рівень недовіри до НАБУ серед пересічних людей за даними опитування Центру Разумкова, який становить 62% (!) (61% не довіряють САП, а 72% не довіряють ВАКС).

Це не дивно. Жоден із великих скандалів, що останнім часом сколихнули скривавлену Україну, не дійшов до суду, не кажучи вже про справедливе покарання винних. Про це йшлося у резонансному сюжеті зі спеціального проєкту журналістських розслідувань ANTIMAFIA від медіаагенції Ukraine News.

Тим часом саме НАБУ майже щодня потрапляє в гучні корупційні скандали. Нещодавній приклад? Викриття мільйонів прихованої криптовалюти, яку нібито зберігали понад десяток детективів та співробітників, про що повідомляє «Главред» .

Пік зловживань НАБУ

У статті наголошується, що крах методів та чесності НАБУ став настільки жахливим, що навіть давній «фанат» НАБУ, як він сам себе називав, громадський діяч, волонтер та колишній голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Георгій Тука висловився. На нещодавній прес-конференції він висловив своє обурення:

«Широко поширене використання незаконного інституту «агентів» та незаконне провокування злочинів, яке фігурує в кожному другому випадку, ганьбить НАБУ… Зараз незалежність НАБУ повністю втрачена, як і довіра людей до антикорупційних органів».

Як зазначається у публікації, піком зловживань НАБУ став скандал із прослуховуванням адвокатів, який нещодавно шокував правозахисну та юридичну спільноту. Найстрашніше в цій ситуації те, що детективи мали намір не просто дізнатися про плани опонентів, а використати незаконно отримані дані як аргумент для обвинувачення в суді, чого не сталося навіть за часів Януковича. Сама думка про те, що Вищий антикорупційний суд може прийняти такі докази, описується як «абсолютне дно правосуддя».

У зв’язку з цим скандалом не можна не згадати дивну історію, яку розповіла відома правозахисниця та юристка Тетяна Іванова на круглому столі в Інтерфаксі. Вона розповіла, як: «Півтора року тому Верховний Суд виніс остаточне рішення щодо колишнього генерального директора державного спецпідприємства. Було встановлено, що співробітники НАБУ оглянули телефон особи та знищили важливу інформацію в цьому телефоні, яка могла б допомогти її захисту. Це було встановлено рішенням касаційної інстанції. Цю справу направлено на повторний розгляд до апеляційного суду».

«Подумайте ще раз: НАБУ проникає в телефони людей, щоб знищити інформацію, яка може виправдати їх перед законом!!! Серед іншого, це можуть бути дані, які, наприклад, забезпечують алібі, або важливе повідомлення/лист, що розкриває мотиви тієї чи іншої дії, що виправдовує підозрюваного… І можна не тільки видалити щось корисне, але й додати щось шкідливе, чого раніше не було, але що дало б підстави для підозри». Тобто, фальсифікація доказів обвинувачення – це вже реальність, пишуть журналісти.

Абсурдна справа за… 800 євро. Чи потрібне Україні таке НАБУ?

Як наголошується в матеріалі, нинішній кризовий стан у НАБУ та фіктивність роботи Бюро чітко видно в так званій «топ-кейсі» про хабар у розмірі 38 000 гривень (800 євро).

Журналісти дізналися, що йдеться про співвласників ТОВ «Біном-Груп» Віталія Залужного та Сергія Філя. У статті зазначається, що цих дрібних шахраїв та топ-злочинців спіймали на гарячому детективи НАБУ на чолі з Володимиром Пачевським та під керівництвом прокурора САП Сергія Буйленка, чиї декларації, до речі, свідчать про купівлю квартир у столиці на мільйони.

Згідно з даними розслідування, що потрапили до ЗМІ, Залужний та Філь вимагали неправомірну вигоду від депутата (яким, за попередніми даними, є Похольчук Роман Володимирович) за підготовку звіту про оцінку землі за законною вартістю. Йшлося про земельну ділянку в Умані за адресою: вулиця Заводська, 25. Її придбав підприємець Костянтин Левченко за 816 000 гривень, але пізніше продав громадянину Ізраїлю за 2,13 млн гривень.

Унаслідок Залужний та Філь нібито оцінили свої послуги в 38 000 гривень. Їм офіційно вручили підозри в отриманні неправомірної вигоди та її легалізації, а депутату – у наданні цієї вигоди.

Працівники ЗМІ зазначають: дивує не це, а той факт, що хабарники, які працюють за такі сміховинно «невеликі суми», є об’єктами розслідувань НАБУ та САП. З яких пір розслідування дрібних хабарництв за участю оцінювачів майна низького рівня (які, можливо, лише ошукали хасидського чоловіка, який планував побудувати готель в Умані) підпадають під юрисдикцію НАБУ та САП? Шкода державі – нуль, користь бюджету – також відсутня. Знову ж таки, історія та сама: дрібні результати, маскувані під гучні перемоги в боротьбі з корупцією, що фінансуються платниками податків.

Яка роль Вищого антикорупційного суду в деградації антикорупційних органів?

Автори статті додають, що навіть якщо цю справу з хабарем менше тисячі доларів вдасться довести, її розглядатимуть найрозумніші судді Вищого антикорупційного суду, які отримують зарплати в 200 000 гривень і покликані карати ТОП-хабарників. Однак, судячи з нещодавніх гучних заяв правозахисників, Вищий антикорупційний суд, всупереч очікуванням, не зміг стати незалежним судовим антикорупційним органом, який демонструє високі стандарти правосуддя.

У цьому контексті голова Харківської правозахисної групи Євген Захаров нещодавно жорстко розкритикував НАБУ та, особливо, політику Вищого антикорупційного суду, зазначивши, що борцям з корупцією потрібно повернутися в правове поле, а не бути героями анекдоту про «дочку-повію».

Наразі ВАКС жодним чином не реагує на постійні витоки інформації з НАБУ та САП до підконтрольних активістів. Ті, своєю чергою, ганьблять людей, публічно оголошуючи їх винними ще до рішення суду, яке згодом може бути виправдувальним. Це порушує презумпцію невинуватості.

«Перш за все, ВАКС має звернути на це увагу, тобто коли відбуваються такі події, коли вони одразу визнають людей винними, порушується принцип презумпції невинуватості… Все відбувається як у тому анекдоті: «Ваша дочка — повія». – «Але в мене ж син!» – «Ну, йдіть і зараз це доведіть». Так, на жаль, побудована робота наших антикорупційних органів. Вони зливають дані таємних слідчих розшуків контрольованим антикорупційним активістам, і ті починають ганьбити людей, порушуючи принцип презумпції невинуватості. Як вони, так і самі антикорупційні органи», – зазначив Захаров.

Більше того, дії НАБУ та Вищого антикорупційного суду були включені до критичного тіньового звіту Європейської комісії, в якому зазначається, що Вищий антикорупційний суд стає дедалі залежнішим від НАБУ та САП, а його судді дозволяють цим антикорупційним органам порушувати Конституцію з точки зору прав людини.

«Будь-який суд має бути незалежним від слідчих органів, бо інакше це вже не суд», – коментує Харківська правозахисна група критичний звіт Європейської Комісії щодо ВАКС. Але в Україні ми нічого подібного не бачимо.

Чи потрібно Україні взагалі таке НАБУ?

Автори статті також звертають увагу на ще один незаперечний факт: якщо взяти цифру за весь період існування спеціалізованих антикорупційних структур, вона не менш красномовна:

Загальні витрати (2016-2024): приблизно 12,04 млрд. грн.

Прямі відшкодування, без урахування відшкодування (2016-2024): приблизно 3,14 млрд. гривень.

Отже, маємо приблизно однакову пропорційну картину, яка показує, що боротьба з корупцією в Україні – це неефективна та дорога іграшка, яка лише породжує беззаконня та руйнується навіть швидше, ніж курс гривні та довіра до неї населення.

Таким чином, НАБУ, за словами відомого журналіста-розслідувача Юрія Ніколова: «стало дуже схожим на будь-який правоохоронний орган, метою якого є не боротьба з корупцією, а вихваляння показниками, що межують з «вимішуванням» фігурантів. Це коли ваша справа розвалюється по ходу справи, або вам дають можливість укласти угоду: гріши – плати – і грішити далі».