Українці на мітингах, у соціальних мережах висловлюють обурення, що під час воєнного стану посадовці замість допомоги військовим оголошують корупційні тендери на багато мільйонів

Чому посадовці крадуть на війні в Україні? Чому вони займаються безглуздими тендерами, нецільовим використанням бюджету замість витрат на потреби фронту?

Невже вони не розуміють наслідки своїх дій?

Невже вони не розуміють, що корупція – загроза національній безпеці України?

А тим часом на Заході в ЗМІ все частіше з’являються публікації, які відображають тенденції замовників – політиків, посадовців та бізнесменів: через високий рівень корупції, ймовірно, прийдеться скоротити допомогу Україні під час війни.

Таким чином готують те, що називається «суспільною думкою», до змін.

При цьому наші посадовці стверджують, що справа не в корупції, проблема штучно перебільшена, усі ці корупційні скандали є здебільшого медійними вигадками.

Але на Заході вважають не так. 30 жовтня 2023 року в авторитетному виданні Time автор статті про Зеленського, війну та корупцію в Україні Саймон Шустер згадує про свою розмову з одним із радників нашого президента:

«Незважаючи на весь тиск з метою викорінення корупції, я припускав, можливо, наївно, що посадовці в Україні подумають двічі, перш ніж брати хабар чи привласнювати державні кошти. Але коли на початку жовтня я висловив цю думку головному радникові президента, він попросив мене вимкнути диктофон, щоб він міг говорити вільніше. «Саймон, ти помиляєшся»,  –  говорить він. «Люди крадуть так, ніби завтра не настане».

В цій статті ми спробуємо проаналізувати, що не так із нашими посадовцями – мерами, депутатами, керівниками? Це своєрідний психологічний портрет сучасного можновладця-корупціонера.

Війна для них – час великих можливостей

Щоб зрозуміти феномен корупції в Україні під час війни, потрібно поставити питання: як впливає війна на корумпованість в прифронтових та віддалених містах?

Чи схаменулись, що йде війна, й потрібно урізати апетити та мобілізувати кошти для воєнних потреб?

Чи можливостей вкрасти стало менше?

З одного боку, йде війна. У містах та селах чують вибухи, цивільні особи стають жертвами обстрілів. З іншого – йде відносно мирне життя.

Військові, які повертаються з передової через поранення або ж у відпустку, дивуються: вулиці забиті дорогими автомобілями, дівчата спокійно, безтурботно сидять в кафе, мами гуляють з дітьми навіть під час повітряної тривоги, інакше кажучи, звичайне життя. Через 100 кілометрів – війна, вогонь, вибухи, смерть. А тут…

Так, у ЗМІ регулярно повідомляють: постріли, ракета влучила туди, ракети вибухнула там, збили ракету…

Але дорогі машини стоять в заторах, модні дівчата сидять в кафе, мами гуляють з дітьми.

У тих, хто зберіг роботу в цей важкий час,  –  звичайний робочий день.

Звичайне життя.

Завдання, яке ставить можновладець-корупціонер у суспільстві, яке наскрізь пронизує корупція: вкрасти як можна більше, уникнути відповідальності.

Для людей можна створити легенду: посадовець – справжній патріот. Для людей можна створити легенду, що все заради перемоги.

А насправді корупціонер розуміє: при владі він лише на період. Треба збагатитись та зуміти зберегти вкрадене, коли до влади прийдуть інші.

І в цьому випадку воєнний період для них – ідеальний час великих можливостей. Щоб вони не казали на камеру про свій патріотизм, не писали в соціальних мережах, що за перемогу, за ЗСУ, за Україну, у більшості випадків ця риторика є грою акторів. Вони переодяглись в хакі, у військову форму, але загроза для них, для їхнього благополуччя, життя,  –  мінімальна.

А ось корупційні можливості зросли.

По-перше, гуманітарна допомога. Раніше ми писали, що Міноборони виявило – третину гуманітарної допомоги, а це понад 3000 гуманітарних «караванів», розікрали. Нагадуємо, що це була лише локальна перевірка за 9 місяців, а що ж виявиться, якщо перевірка відбудеться загальна? При цьому волонтери звинувачували місцеву владу, наприклад, у Дніпропетровській області, що вона вимагає 10% від гуманітарної допомоги. Потім торговельні мережі або ж окремі шахраї відкрито продавали гуманітарку, навіть амуніцію, яка призначалась волонтерам.  А посадовці розкрадали на закупці допомоги бюджетні мільйони.

По-друге, збільшення бюджету на армію призвело до появи нових схем розкрадання цих коштів. Скандали навколо корупції в армії стали «традицією». Про яйця за 17 гривень та збагачення воєнкомів, які за короткий час набрались хабарів на мільйони, чули всі – ЗМІ щонеділі повідомляють про гучні кримінальні справи та звільнення в Міністерстві оборони.

Місцеві влади стали отримувати величезні кошти з податків, які виплачували військові. Так, Дніпро отримало 4,2 млрд грн військового ПДФО. Частину, а саме 1,2 млрд, віддали ЗСУ, а інші кошти стали «реалізовувати» через ймовірні корупційні схеми, наприклад, виділили 100 млн грн на бруківку, коли необхідність в ній була відсутня. Дійшло до абсурду: зірвали майже новий асфальт, щоб покласти бруківку. «Пила» в дії.

По-третє, з’явилась можливість списувати все на війну. Корупція? Нам пояснюють, що ця проблема не э головною, йде війна, потім розберемось, як переможемо. Увага суспільства зосереджують на фронтових новинах.

Окрім цього, корупціонери вдалися до хитрощів: вони не надають суспільно важливу інформацію про розпорядження бюджетними коштами, прикриваючись війною. Мовляв, «X-files», «цілком таємно».

Інакше кажучи, прикриваючись патріотизмом, позуючи в хакі, посадовці опинились в ситуації, коли корупційні можливості зросли. «А після нас хоч потоп». Знову нагадаємо слова радника Зеленського зі статті Time: «Люди крадуть так, ніби завтра не настане».

Українці дивуються, українці обурені: як так можна?

Треба зрозуміти: при владі в Україні знаходяться люди з особливою психологією, розвинутим «хапальним рефлексом». Журналістів-розслідувачів нашого інформаційного агентства, особливо коли вони працюють в одній команді з колишніми працівниками правоохоронних органів, важко здивувати. Але під час одного з розслідувань ми виявили, що відомий мультимільйонер (у валюті), а можливо, уже мільярдер, через корупційну схему привласнив старе приміщення, на якому планував «наварити» декілька мільйонів гривень. Виникло питання: навіщо йому з його сотнями мільйонів доларів ця розвалюха? Це як їздити на «Ламборджині» та красти на роботі в офісі скріпки та папір. Відповідь проста: у такого типу людей така психологія. Вони не можуть інакше.

Можновладець-корупціонер не думає про майбутнє країни під час війни, його хвилює лише власна безпека та власне збагачення. Війна поряд, але все ж таки «десь там». Ступень безпеки велика, можливостей красти більше. Чому посадовці крадуть на війні? Тому що умови для цього ідеальні.

Відсутність політичної волі в боротьбі з корупцією

Може здатися, що великі корупціонери, рейдери, олігархи – це хитрі, майже геніальні люди, стратеги.

Але якщо придивитись до корупційних схем, то виявиться, що багато фантазії для їхньої реалізації не треба.

Важливою умовою безпечної корупції є включення до корупційних систем населених пунктів, областей, профільних структур. Ці корупційні інституції створені, вони успішно діють. Входження до них відкриває можливість до збагачення.

І частиною цих корупційних інституцій є певні правоохоронці та судді.

Упевнено можна говорити про існування організованих злочинних угрупувань, до яких входять корупціонери (мери, депутати, керівники підрозділів, правоохоронці, судді разом з місцевим криміналом, олігархами). Про це ми писали, наприклад, в таких статтях:

Як посадовці організовують злочинні угрупування

Безхазяйна квартира в Новомосковську відійде депутату?

Звичайні громадяни дивуються: як так виходить, що є залізні докази винуватості, корупції, але кримінальні справи закриваються, а судді виносять очевидно незаконні рішення?

Одного разу ми розглядали справу про рейдерство. Антирейдерські державні структури, Міністерство юстиції – всі підтвердили, що це саме рейдерство та чорний нотаріат. Але суддя господарського суду визначив: ні, не рейдерство, відмінити наказ Міністра юстиції про це, заборонити анти рейдерським органам займатись цією справою, повернути все майно та нерухомість «не рейдерам».

Дивним було це рішення навіть в плані оформлення: суддя вказув, що так, є багато документів та доказів, які підтверджують, що це рейдерство, перерахував їх. А потім ніяк не спростовуючи ці докази, ці документи, виніс  протилежне рішення на користь «не рейдерів». Де логіка? Треба ж якось пояснити, чому не враховуються докази та документи? А вона не потрібна. А якщо ви не погоджуєтесь, йдіть до апеляції, а хто «порішає» апеляцію, той і переможе.

А судді хто цим суддям?

На них подають скарги про порушення процесуальних норм, але на ці скарги суддям лише награно «погрожують пальчиком»: «Но-но-но!»

Нахабство не має меж: так, проти судді Індустріального суду м. Дніпропетровськ Кухтіна відкрили кримінальну справу. Виявилось, що суддя не ходив на роботу, але рішення та ухвали є, підписи стоять. Суддя не тільки не визнав провини, але й написав листа до Генерального прокурора та Вищої ради правосуддя, в якому скаржився на ДБР, що з нього безпідставно роблять винуватого, скаржився на Інформаційне агентство «Антикорупційна правозахисна рада», яке нібито вигадує байки про нього. Він написав, що є порядним суддею, при цьому здав з тельбухами колег, навіть голову суду, мовляв, вони також порушують правила, але причепилися правоохоронці та «антикорупціонери» тільки до нього, Кухтіна.

Як зараз прийнято казати, для боротьби з корупцією «відсутня політична воля». Корумповані дії на долоні, не треба бути Шерлоком Холмсом, щоб їх побачити. Але воля відсутня.

Ось державний службовець, його зарплатня, наприклад, 200 000 гривень на рік. Але він їздить на авто за 50 тисяч доларів, має нерухомість на мільйони. Що заважає перевірити його? Не знайдуться докази, що походження цього багатства корупційне? В 99% воно очевидно корупційне, не треба шукати.

Але правоохоронні органи зазвичай не звертають увагу на корупцію.

Тендери оформлюються з порушенням, будь-який професійний аудитор знайде корупційне підґрунтя. Ми неодноразово виявляли корупційні тендери, писали про конкретні випадки розкрадання бюджетних коштів. Навіть звертались до правоохоронних органів. Ми розкривали загальні схеми корупції, наприклад, в сфері будівництва та ремонтів.

Але правоохоронні органи зазвичай не звертають увагу на корупцію.

Доходило до абсурдного: так, ми викрили незаконне будівництво, але експерти з Державного архітектурно-будівельного контролю приїхали на місце правопорушення та написали висновок, що незаконна будівля відсутня, будівля взагалі відсутня, пусте місце.

Ось так відверто, прямо, без страху. При цьому в бланку, який вони заповнили та підписали, зазначалось, що експерти розуміють наслідки – кримінальна відповідальність за неправдиві висновки.

Чому таке нахабство з боку корупціонерів?

Тому що правоохоронні органи зазвичай не звертають увагу на корупцію.

Чому? Оскільки деякі їхні співробітники є частиною корупційної системи.

Вони не тільки прикривають за «відкати» корупцію, але й «кришують» наркоторгівлю, безакциз (алкогольні напої, вейпи, сигарети). Ось лише деякі наші матеріали про це:

«Мєнти» покривають безакцизну торгівлю в Дніпрі?

Наркоугрупування очолював начальник поліції

У Кривому Розі судитимуть «смотрящего»

На чиєму боці суддя Логвіненко

А коли в новинах з’являється інформація, що раптово «накрили» нелегальну торгівлю або наркодилерів, то це свідчить частіше за все про переділ сфер впливу, боротьбу за «кришування» між корупціонерами в правоохоронних органах.

Корупцію можливо зменшити до мінімуму, якби співробітники правоохоронних та судових інституцій мали таку мету та можливості. Для цього при владі повинна закріпитися критична кількість людей, які б мали політичну волю зруйнувати корупційну систему. Але в наших реаліях «клоунади», показного переодягання в хакі, пихатого нібито патріотизму таких посадовців немає. А система працює на «відкати». Зайняв «грошову» посаду? Треба робити гроші, треба заносити в кабінети, щоб утриматись та бути в безпеці, треба грати по правилам системи.

І ще раз нагадаємо слова радника Зеленського: «Люди крадуть так, ніби завтра не настане».

Чому посадовці крадуть на війні? Тому що правоохоронці та судді є частиною корупційної системи.

Проблема корупції перебільшена?

В інтерв’ю DW Ukrainian міський голова Філатов сказав:

«Проблема корупція перебільшена. Вона перебільшена, ми не тільки західним партнерам цей наратив вклали в мізки, ми самі собі вклали цей навратив у мізки. Тому що ми всі бігаємо і кажемо: «Корупція, корупція, корупція». Таким чином ми підтримуємо «меседжи», які несе російське ІПСО, у тому числі на Захід».

А народний депутат із Дніпра («Слуга народу») Макс Бужанський звинуватив усіх, хто піднімає в Україні тему корупції під час війни в тому, що вони є шкідниками. Саме через таких «шкідників» постала проблема, Захід може зменшити допомогу Україні (цитуємо оригінал без виправлень):

«Дело в том, что всем очень понравилось зачем то, словно мало десятков тысяч смертей, и 20% оккупированной территории страны, находить любые поводы для негатива и раздувать их до максимального размера, раздуваясь вместе с ними от чувства собственной важности.

Точно так же набегались с воплями про тотальную коррупцию, и добегались до того, что это услышали на Западе и ряд оппозиционных сил и недружественных стран стал использовать этот тезис как мотивацию не давать Украине денег.

Чего добились реально, НАБУ и САП стали работать лучше?

Нет, и так старались, насколько могли, без воплей.

Но хотелось вопить, в итоге просто ударили по позициям страны внутри и снаружи.

Я не о том, что нужно что то умалчивать и скрывать, нет, хотя война, это время определённой самоцензуры иногда, если ситуация требует.

Я о том, что нельзя, не нужно «гонять», «разгонять» всё на свете, особенно то, в чем толком и не понимаешь то, не разобрался».

На думку президента Зеленського, проблема корупції в Україні теж перебільшена: «Він (Зеленський,  –  ред.) також припустив, що деякі іноземні союзники мають стимул перебільшувати проблему, оскільки це дає їм привід припинити фінансову підтримку. «Неправильно, – каже він, – що вони прикривають свою неспроможність допомогти Україні цими звинуваченнями».

На думку Зеленського, цитуємо, «наратив про корупцію в Україні використовує Росія, щоб розколоти єдність Європи і підтримку України».

А депутат від Дніпра Макс Бужанський звинувачує в деструктивній роботі антикорупційні громадські організації, які фінансує Захід. Коментуючи матеріали про корупцію та Зеленського в Time, він пише:

«Не увидел в статье ни слова про ручных грантоедов, плюшевых активистов, удобных лидеров мнений и прочих, выращенных тут Западом, но как то не повлиявших ни на что, если следовать выводам автора статьи».

Бужанський вказує, що західні журналісти не мають права критикувати «нашого президента»:

«Начальник – наш военный лидер на войне.

Поэтому, все иностранцы, которые хотят сказать плохо, идут нх.

Нам всем есть что сказать, и мы все обязательно это скажем друг другу, но потом, если останемся живы.

А с чужого голоса петь не будем».

Тобто, державні службовці обурені. Усіх, хто піднімає тему корупції в Україні під час війни, вони вважають

А) шкідниками, які перебільшують корупцію в Україні;

Б) «внутрішніми ворогами», оскільки критика влади за корупцію – це «робота російського ІПСО»;

В) звинувачують, що саме через цих «критиканів» Україна може залишитись без західної допомоги.

Слово «наратив» полюбили наші політики, його стали використовувати на кожному кроці, навіть не розуміючи початкового значення. Тут їм, як мінімум, необхідно було б звернутись до філософії постмодернізму та постструктуралізму. Але слово вже використовують, використаємо його і ми: серед українських посадовців проштовхується наратив, що всі, хто критикує їх за корупцію, є шкідниками, брехунами та ворогами.

Люди, які звеличують на словах Євромайдан, б’ють себе в груди, що в Україні справжня свобода слова (Бужанський, щоправда, зі своїм специфічним поглядом на це, але все ж таки «святі» вже «канонізовані»), почали затикати рота тим, хто вказує на ймовірну корупцію влади. «Не критикуйте, не звертайте увагу на корупцію, ось переможемо, там розберемося».

Українці вважають, що не час виділяти мільйони на облаштування клумби.

Можновладці – корупціонери вважають, що не час критикувати їх за корупцію та розкрадання бюджету.

Чому посадовці крадуть на війні? Бо можуть. А ви заткніть рота.

Корупція перебільшена? Але про що свідчать факти?

Так, корупція перебільшена, як каже мер Дніпра.

А ще ми не сумніваємось, що в людини чотири руки, білий колір буває рожевим, дніпровський концерн «Весна»  –  це сучасне успішне ДЕРЖАВНЕ підприємство, а 17 грн за яйце – це нормальна його вартість.

Годі жартів, лише факти:

33 бали зі 100 можливих отримала Україна в Індексі сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index – CPI) за 2022 рік. Це означає, що Україна близька до показнику: «корупція майже підміняє державу» (міжнародна організація дослідження корупції Transparency International Ukraine).

За даними західних соціологів, Україна є найкорумпованішою державою Європи після країни-агресора.

А що думають громадяни? Можливо вони погоджуються з міським головою Філатовим? Серед руйнівних факторів для України вони війну ставлять майже на одне місце з корупцією. А найбільше побоювання українців у тому, що коли війна закінчиться, то корупційні схеми завадять відбудувати країну (данні TIU).

Нагадуємо, що Україну не взяли до НАТО саме через корупцію – це головна причина, яку зазначив Президент США Джо Байден. Він, мабуть, також протягує «російські наративи»?

А за інформацією Національного агентства з питань запобігання корупції, Дніпропетровська область займає друге місце в рейтингу корупції після Львівської. Зі Львовом зрозуміло, там митниця, особливо під час воєнного стану тут «потоки», а ось Дніпро не межує з іншими державами, але майже посідає перше місце. І це лише НАЗК фіксує виявлену корупцію, але ми не сумніваємось, що на більшість корупційних правопорушень правоохоронці не реагують.

А ось декілька посилань на наші журналістські розслідування:

Продаж 200 об’єктів нерухомості: чим закінчилось?

Стаття про те, як у Дніпрі за копійки продали понад 250 об’єктів комунальної нерухомості, серед яких були стратегічне військове підприємство, військкомат, РАГС… Завершилось тим, що шахраї та корупціонери на свободі та «при баблі», а кримінальне провадження закрили через те, що вийшов термін давності.

А ось наше розслідування про «крадівництво» на школах та дітях – відносно заступника мера Дніпра Сушко, яка керує середньою освітою в місті, постійно відкривають кримінальні справи про розкрадання, але завжди виправдовують.

А ось про діяльність незаконних заправок у Дніпрі, які суд призначив до знесення. Але  до цих пір працюють повністю нелегально, з порушенням норм безпеки…  Невже відсутня корупція?

А ось про незаконне будівництво житлового комплексу «Порт-сіті» з повним порушенням норм та законодавства.

А ось про те, як крадуть на облаштуванні захисних споруд та бомбосховищ: перша публікація, друга, третя.

Усе це – ймовірна корупція під час воєнного стану.

Але посадовці кажуть: проблема корупції перебільшена.

Звернемось до науки, існує такий соціальний закон: суб’єкт або соціальне об’єднання має дві групи ознак: 1) об’єктивні, такі, що є насправді; 2) імітаційні, ілюзорні, тобто такі, які створюються, щоб показати себе в кращому вигляді. Перше – це те, що є, а друге – це символізм, омана, театр, піар.

Посадовцям-корупціонерам вигідно звертати суспільну увагу саме на другу групу ознак. Тому «патріотизм», тому вони всі у військовій формі, тому вони «герої», тому «корупція в Україні перебільшена».

Чому посадовці крадуть на війні: на Заході не ідіоти…

Про корупцію в Україні на Заході знають і без громадських активістів, яких звинувачують сьогодні посадовці в роздмухуванні проблеми. Не варто переоцінювати вплив «антикорупціонерів».

Для кого ця легенда, що винні українські «антикорупціонери», що на Заході звинуватили через їхній наклеп Україну в корупції? Там що, на Заході, барани? Для них легенда? Так вони краще «антикорупціонерів» знають й про власну корупцію (а вона є скрізь), й про корупцію наших посадовців.

Але коли в головних ЗМІ виходять певні матеріали, як кажуть, з наративами – це не об’єктивна журналістика, а певне повідомлення, яке необхідно прочитати адресату. І Захід наполегливо це повідомлення почав відправляти. Саме так формується те, що називають «суспільною думкою».

30 жовтня авторитетне видання Time опублікувало статтю про війну, Зеленського, владу в Україні та корупцію (посилання на переклад). Автор, Саймон Шустер, у цій статті а) передає повідомлення до Зеленського від замовників; б) готує суспільну свідомість (матеріали з такими ж наративами останнім часом виходять також в багатьох інших впливових ЗМІ).

Про корупцію в Україні він пише:

–  В останні місяці проблема корупції загострила відносини Зеленського з багатьма його союзниками.

–  Напередодні візиту Зеленського до Вашингтона Білий дім підготував список антикорупційних реформ, які мають провести українці.

–  Один із помічників, які направились із Зеленським до США, сказав мені, що ці пропозиції націлені на верхівку державної ієрархії. «Це були не пропозиції», – говорить інший радник президента. «Такі були умови».

–  Щоб розвіяти занепокоєння Америки, Зеленський зробив кілька кардинальних кроків. На початку вересня він звільнив свого міністра оборони Олексія Резнікова, члена свого найближчого оточення, який потрапив під пильну увагу через корупцію в його міністерстві.

–  Два радники президента сказали, що Резніков особисто не брав участі у хабарництві. «Але йому не вдалося підтримувати порядок у своєму міністерстві», – каже один із них, вказуючи на завищені ціни, які міністерство платило за запаси, такі як зимовий одяг для військових та яйця.

–  З поширенням корупційних скандалів президент дав своїм співробітникам суворі вказівки уникати самозбагачення: «Не купуйте нічого. Не беріть відпустку. Просто сядьте за свій стіл, помовчіть та працюйте».

–  Незважаючи на весь тиск з метою викорінення корупції, я припускав, можливо, наївно, що посадовці в Україні подумають двічі, перш ніж брати хабар чи привласнювати державні кошти. Але коли на початку жовтня я висловив цю думку головному радникові президента, він попросив мене вимкнути диктофон, щоб він міг говорити вільніше. «Саймон, ти помиляєшся»,  –  говорить він. «Люди крадуть так, ніби завтра не настане».

–  Навіть звільнення міністра оборони не викликало у посадовців «жодного страху».

–  Солдати на фронті почали відпускати непристойні жарти з приводу яєць Резнікова – нової метафори корупції. «Репутаційні збитки було завдано», – каже радник.

–  Зеленський також припустив, що деякі іноземні союзники мають стимул перебільшувати проблему корупції, оскільки це дає їм привід припинити фінансову підтримку. «Неправильно, – каже він, – що вони прикривають свою неспроможність допомогти Україні цими звинуваченнями».

–  Антикорупційна поліція, незалежне агентство, відоме в Україні як НАБУ, відреагувала на публікацію, відкривши розслідування щодо Шурми та його брата за фактом розкрадання коштів. Але Зеленський не відсторонив свого радника. Натомість наприкінці вересня Шурма приєднався до делегації президента у Вашингтоні, де я бачив, як він радо вітався з високопоставленими законодавцями та чиновниками з адміністрації Байдена.

–  Можливо, припустив я, на тлі всіх побоювань щодо корупції в Україні, Шурмі було б розумніше відійти від справ, поки він перебуває під слідством за розкрадання, або принаймні перечекати поїздку Зеленського до Вашингтона. У відповідь він знизав плечима. «Якщо ми це зробимо, то завтра всі члени команди стануть мішенню», – каже він.

Це погляд із Заходу. І тут треба обирати:

• або ж проблема корупції дійсно перебільшена, а західні аналітики – ідіоти, які переслухали шкідливих українських «антикорупційонерів»;
• або ж проблема корупції ще гостріша, ніж нам здається, ніж ми можемо побачити.

Чому посадовці крадуть на війні? Бо їм дають таку можливість. Але до певного моменту…

Чому посадовці крадуть на війні: український можновладець-корупціонер як соціологічний тип

Корупціонери серед мерів, депутатів, керівників міністерств та департаментів тощо бувають різними, але ми можемо виділити загальні риси, які так чи інакше властиві цьому соціологічному типу людини:

• Мета: власне збагачення злочинним шляхом, зловживаючи владою;
• Створення умов для власної безпеки, безкарності;
• Цинізм, відсутність моральних рис, спроможність піти на злочин, який в його очах є «нормальною», «природною» справою;
• Артистизм на публіці, театралізація суспільного та політичного життя, гра в «патріотизм», гра в «військового»;
• Схильність до брехні. В одному випадку нахабно та впевнено на біле каже чорне, в іншому – вдається до маніпуляцій, перекручування слів, софізмів;
• Тактика перекладання відповідальності на ворога, внутрішнього або зовнішнього. Винні або політичні опоненти, або критики, або країна-агресор, або (про це стали говорити останнім часом) – країни Заходу.

Чому посадовці крадуть на війні? Тому що руйнівна сила війни більшість з них не торкнулась. А корупційні можливості відкрились, відкрились нові можливості для зловживання владою. «Не звертайте на це уваги, війна, війна, ось головне, а корупція, а порушення закону… Все потім, потім розберемось, а зараз війна!»

Чи є діло до України таким можновладцям-корупціонерам? Доки тут можна красти, діло є (до «великого крадівництва»). Але доля країни їх навряд чи хвилює.

Нагадуємо, раніше ми писали, як крадуть на смітті в Дніпрі.