Від розслідування ІА АПР до Верховного Суду: невже у місті Дніпро будують з порушеннями норм та законодавства?

Будівництво на Свєтлова – Грушевського незаконне? Актуальне продовження журналістського розслідування.

Ще у 2021 році Інформаційне агентство ГО «Антикорупційна правозахисна рада» звернуло увагу на будівництво багатоквартирного житлового будинку на перехресті вулиць Свєтлова та Михайла Грушевського у Дніпрі. ІА АПР з’ясовувало, на підставі яких документів ведеться будівництво, зверталося до органів державної влади та місцевого самоврядування і порушувало питання про дотримання вимог законодавства про охорону культурної спадщини.

А згодом ми передали матеріали до правоохоронних органів, і за нашою заявою розпочалося їхнє розслідування. 

Через декілька років обставини, на які звертали увагу журналісти, стали предметом судового спору. Дніпропетровська обласна прокуратура звернулася до суду з вимогою скасувати дозвіл на будівництво. Справа пройшла першу та апеляційну інстанції, дійшла до Верховного Суду, після чого була повернута на новий апеляційний розгляд.

У липні 2026 року апеляційний суд знову розглянув аргументи сторін та залишив у силі рішення про скасування дозволу на будівництво і припинення права на виконання будівельних робіт. Отже, виявлені в процесі журналістського розслідування матеріали певною мірою були підтверджені у суді.

Що з’ясувало ІА АПР ще у 2021 році

Ми опублікували статтю про будівництво на перехресті Свєтлова – Грушевського ще у вересні 2021 року. На той момент у середмісті Дніпра замість запланованого житлового будинку фактично залишався котлован, хоча квартири в майбутньому будинку вже пропонували покупцям.

Ішлося про земельну ділянку з кадастровим номером 1210100000:02:376:0069, де планували звести багатоквартирний житловий будинок із вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом. Дозвіл на виконання будівельних робіт №ДП012200803517 був зареєстрований у серпні 2020 року. Будинок мав бути не вище дев’яти поверхів із граничною висотою 33,5 метра.

Вже під час вивчення земельної документації журналісти зіткнулися з незвичайною обставиною. Як з’ясувало ІА АПР, копія рішення міської ради, на підставі якого земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер, не збереглася – повідомлялося, що документ згорів. Йшлося про пожежу 4 серпня 2008 року в будівлі на Січеславській Набережній, 29-а, під час якої було знищено значний обсяг землевпорядної документації.

Формальним замовником будівництва у документах був зазначений Денис Абрютін. Його прізвище містилося, зокрема, у містобудівних умовах та обмеженнях. Водночас ІА АПР звернуло увагу ще на одну деталь: у заяві на отримання містобудівних умов та обмежень підпис заявника, як зазначалося у матеріалі, неможливо було розгледіти.

Одним із головних питань розслідування стало розташування ділянки в межах історичного ареалу «Центральний». ІА АПР звернулося до Міністерства культури та інформаційної політики України, де редакції повідомили, що будівництво на перехресті Свєтлова – Грушевського відповідних погоджень не отримувало.

Після цього журналісти запропонували Мінкульту провести перевірку та вжити заходів для припинення будівельних робіт. Міністерство доручило перевірку Управлінню культури, національностей і релігій Дніпропетровської ОДА, а воно – Дніпропетровському обласному центру з охорони історико-культурних цінностей. Однак під час перевірки будівельних робіт не виявили. Водночас ІА АПР мало фотографії, які, за даними редакції, свідчили, що на початку січня 2021 року роботи на майданчику велися.

При цьому позиції різних органів влади щодо документації забудовника відрізнялися. Як зазначалося у матеріалі ІА АПР, заступник начальника управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міської ради Валентин Старостін стверджував, що документи забудовника були в порядку. Водночас Мінкульт до цього повідомляв редакції про відсутність необхідних погоджень.

ІА АПР звернулося і до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, порушивши питання про можливі порушення будівельних норм. Проведення позапланової перевірки погодили, однак під час виїзду контролери встановили, що виконання будівельних робіт замовником тимчасово призупинено. Редакція також перевірила ситуацію на місці: станом на той час котлован уже заростав амброзією, а роботи, за спостереженнями журналістів, не проводилися з весни 2021 року.

Окремою проблемою стали гроші покупців. Як встановило ІА АПР, квартири почали пропонувати до продажу практично одразу після того, як будівельний майданчик огородили парканом. Реклама майбутнього житла була розміщена безпосередньо на огорожі. Тобто кошти громадян залучалися ще на початковій стадії реалізації проєкту, а згодом будівництво фактично зупинилося.

ІА АПР намагалося з’ясувати і те, хто фактично міг стояти за проєктом. У публікації зазначалося, що дніпровські ріелтори пов’язували будівництво з Олександром Шипком – колишнім депутатом Дніпропетровської міської ради, який також двічі очолював обласне управління земельних ресурсів. Редакція наводила й дані аналітичної системи YouControl про його зв’язок із низкою будівельних компаній.

Водночас ІА АПР не встановило причетність Олександра Шипка до цього об’єкта як факт. Сам Шипко зв’язок із будівництвом на Свєтлова – Грушевського заперечував. Тому інформація про його можливу причетність у матеріалі 2021 року подавалася саме як версія, про яку редакції повідомляли учасники ринку нерухомості.

Таким був стан справ у 2021 році: будівництво фактично зупинилося на стадії котловану, громадяни вже встигли вкласти кошти у майбутні квартири, а питання щодо документації та погодження робіт в історичному ареалі залишалися невирішеними. Через декілька років саме питання дотримання пам’яткоохоронного законодавства стало одним із центральних у судовій справі щодо скасування дозволу на будівництво.

Мінкульт вимагав припинити роботи

Подальші обставини, встановлені вже під час судового розгляду, показали, що питання щодо дотримання пам’яткоохоронного законодавства не було вирішене.

1 листопада 2021 року Міністерство культури та інформаційної політики України видало припис, яким вимагало негайно припинити подальше проведення будівельних та земляних робіт на спірній ділянці.

Замовник будівництва 11 листопада 2021 року надав свої пояснення, наполягаючи на тому, що під час здійснення будівництва вимоги законодавства були дотримані.

Пізніше, уже у межах судового спору, було встановлено, що земельна ділянка розташована у зоні регулювання забудови третьої категорії в межах історичного ареалу «Центральний» міста Дніпра.

Прокуратура звернулася до суду

30 вересня 2024 року Дніпропетровська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України звернулася до суду (судова справа 160/26261/24).

Прокуратура вимагала визнати протиправним рішення Управління ДАБК Дніпровської міської ради про надання дозволу №ДП012200803517, скасувати цей дозвіл та припинити право замовника на виконання будівельних робіт.

Основна претензія стосувалася відсутності документів органів охорони культурної спадщини.

За позицією прокуратури, оскільки земельна ділянка розташована в межах історичного ареалу «Центральний», забудовник мав отримати дозвіл на проведення містобудівних, архітектурних чи ландшафтних перетворень, будівельних та земляних робіт, а також відповідне погодження документації органу охорони культурної спадщини.

Прокуратура стверджувала, що таких дозвільних і погоджувальних документів забудовник не отримав.

Таким чином, предметом судового спору стало принципове питання: чи міг виданий міським Управлінням ДАБК дозвіл залишатися чинним, якщо для будівництва в історичному ареалі не були отримані документи, передбачені законодавством про охорону культурної спадщини?

Що заперечував забудовник

Забудовник із позицією прокуратури не погоджувався.

Одним із його аргументів було те, що дозвіл на виконання будівельних робіт видано ще у 2020 році на підставі законодавства, яке діяло на той момент.

Також він посилався на історико-містобудівне обґрунтування щодо розміщення житлового комплексу з торговельно-офісними приміщеннями та вбудованим паркінгом, погоджене відповідним департаментом Міністерства культури ще у 2013 році.

Крім того, сторона забудовника звертала увагу на те, що за результатами перевірки Управління ДАБК порушень не було встановлено.

Ще один аргумент стосувався способу захисту: забудовник вважав, що припинити дію дозволу може орган державного архітектурно-будівельного контролю, а обраний прокуратурою спосіб судового захисту є неефективним.

Перша інстанція стала на бік прокуратури

9 грудня 2024 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд задовольнив позов прокуратури. Він визнав протиправним рішення Управління ДАБК про надання дозволу №ДП012200803517, скасував сам дозвіл та припинив право замовника на виконання будівельних робіт.

Суд дійшов висновку, що дозвіл було видано з порушенням вимог законодавства.

Забудовник із таким рішенням не погодився та подав апеляційну скаргу.

Справа дійшла до Верховного Суду

9 квітня 2025 року Третій апеляційний адміністративний суд залишив рішення першої інстанції без змін.

Після цього справа дійшла до Верховного Суду.

17 березня 2026 року Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу забудовника.

Проте важливо, що Верховний Суд тоді не визнав дозвіл на будівництво законним і не відмовив прокуратурі в позові.

Проблему Верховний Суд побачив у самому апеляційному розгляді.

Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не надав належних відповідей на аргументи апеляційної скарги, не здійснив необхідної оцінки доказів і правових доводів та фактично не провів повноцінного перегляду рішення першої інстанції.

У постанові Верховного Суду це сформульовано досить категорично:

«Повна відсутність мотивування в постанові суду апеляційної інстанції свідчить фактично про те, що рішення суду першої інстанції не було переглянуто по суті».

Тому Верховний Суд скасував постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2025 року та направив справу до цього ж суду на новий апеляційний розгляд.

Фактично судовий процес почав ще одне коло.

Повторна апеляція: що вирішив суд у липні 2026 року

23 липня 2026 року Третій апеляційний адміністративний суд повторно розглянув справу.

Цього разу суд окремо проаналізував аргументи забудовника, зокрема щодо історико-містобудівного обґрунтування 2013 року.

Суд встановив, що таке обґрунтування справді було погоджене. Однак воно було погоджене для врахування при розробленні проєктної документації.

Апеляційний суд дійшов висновку, що цей документ не звільняв забудовника від обов’язку отримати окремий дозвіл, передбачений частиною четвертою статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини», на проведення відповідних робіт у межах історичного ареалу «Центральний».

Такого дозволу, як встановив суд, забудовник не отримав.

Не переконав суд і аргумент про те, що під час перевірки Управління ДАБК не встановило порушень. На думку колегії суддів, ця обставина не спростовувала головного – відсутності необхідного дозволу органу охорони культурної спадщини.

Суд також відхилив твердження про те, що припинення дії дозволу можливе виключно рішенням органу державного архітектурно-будівельного контролю. Апеляція звернула увагу, що закон передбачає можливість анулювання дозволу, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

У результаті апеляційний суд знову погодився з висновком першої інстанції: дозвіл на виконання будівельних робіт було видано з порушенням законодавства, а тому існували підстави для його скасування та припинення права на виконання будівельних робіт.

Чим закінчився багаторічний судовий процес

23 липня 2026 року Третій апеляційний адміністративний суд постановив залишити апеляційну скаргу забудовника без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2024 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набрала законної сили з дати її прийняття. Водночас у самому рішенні зазначено, що вона могла бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів за наявності передбачених Кодексом адміністративного судочинства підстав.

Тому стверджувати, що вся судова історія остаточно завершена і подальше оскарження неможливе, на підставі наявних у редакції документів не можна.

Станом на вересень 2026 року останнім відомим ІА АПР судовим рішенням у цій справі є постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2026 року. Інформації про новий касаційний перегляд після її ухвалення у наявних в редакції матеріалах немає.

Водночас результат останнього відомого етапу спору однозначний: апеляційний суд залишив чинним рішення першої інстанції, яким дозвіл №ДП012200803517 скасовано, а право замовника на виконання будівельних робіт припинено.

Від журналістського розслідування – до багаторічної судової справи

Таким чином, питання, яке ІА АПР порушувало ще у 2021 році, через декілька років стало предметом судового розгляду.

Журналісти тоді досліджували дозвільну документацію, звертали увагу на розташування будівництва в історичній частині Дніпра, направляли запити до органів влади та ініціювали перевірки.

Згодом Мінкульт видав припис про припинення будівельних та земляних робіт. А у 2024 році прокуратура звернулася до суду, поставивши питання вже про законність самого дозволу на будівництво.

Судова справа тривала майже два роки, пройшла першу інстанцію, апеляцію та Верховний Суд, після чого повернулася на повторний апеляційний розгляд.

І після цього повторного розгляду суд знову дійшов висновку, що необхідного дозволу на проведення робіт в історичному ареалі забудовник не мав, а виданий Управлінням ДАБК дозвіл на будівництво підлягає скасуванню.

Каміль Северин

_____________________

Читай нас далі

Події у Дніпрі та Дніпропетровській області.

Журналістські розслідування: корупція, кримінал, розкрадання бюджету, рейдерство (захоплення землі та нерухомості), фіктивні тендери та порушення законодавства про публічні закупівлі.

Статті: аналітика, аналіз законодавства, поради громадянам, посібники для юридичного захисту.