Що пропонує документ і чому він важливий?

Антикорупційна стратегія на 2026-2030 роки: головні прояви корупції в Україні та шляхи їх подолання – в аналізі від Інформаційного агентства Антикорупційна правозахисна рада.

Після майже двох років підготовки Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) спільно з експертами розробило нову Антикорупційну стратегію на 2026-2030 роки. 27.07.2026 було внесено відповідний законопроєкт 15230-д. Документ визначає, як Україна має системно боротися з корупцією протягом наступних п’яти років. Станом на кінець липня 2026 року стратегію досі не ухвалено – вона застрягла у парламенті після конфлікту між НАЗК, урядом і Верховною Радою. Дедлайн за програмою Ukraine Facility (кінець червня 2026) вже прострочений.

Стратегія – це не просто черговий план. Вона є одним із ключових зобов’язань України перед Європейським Союзом у межах фінансової програми Ukraine Facility та Дорожньої карти з питань верховенства права. Її ухвалення відкриває доступ до значних коштів на підтримку і відновлення країни. Без нової стратегії і наступної Державної антикорупційної програми Україна формально не виконує частину євроінтеграційних обіцянок.

Чому потрібна нова стратегія

Корупція в Україні залишається однією з найгостріших проблем. За опитуваннями, громадяни вже кілька років поспіль називають її серед головних загроз – на рівні з міграцією і війною. Вона гальмує економіку, підриває довіру до держави, спотворює конкуренцію і створює ризики для повоєнного відновлення.

Автори документа підкреслюють: корупція має динамічний характер і постійно пристосовується до змін у законах. Тому потрібен не разовий набір заходів, а системна політика на кілька років. Стратегія будується на двох паралельних завданнях. Перше – зміцнити загальну систему запобігання і протидії корупції. Друге – зменшити корупційні ризики у найбільш уражених сферах: суді, правоохоронних органах, обороні, будівництві, закупівлях, землі, митниці, охороні здоров’я, освіті тощо.

Які проблеми бачать автори

Стратегія починається з констатації: державна антикорупційна політика не завжди базується на повних і об’єктивних даних. Немає якісної загальнодержавної статистики і регулярних досліджень про реальну поширеність корупції в окремих сферах. Через це рішення часто приймають «наосліп».

Інша системна проблема – формалізм. Антикорупційні програми в органах влади і державних компаніях часто існують лише «для галочки». Правила щодо конфлікту інтересів і декларування надто складні або неефективні. Викривачі (люди, які повідомляють про порушення) захищені слабко. Відповідальність за корупцію досі не завжди невідворотна – справи затягуються, закриваються через процедурні лазівки або вироки погано виконуються.

Антикорупційні органи – НАЗК, НАБУ, САП, АРМА – «мають проблеми з незалежністю», фінансуванням і інституційною стійкістю. У пріоритетних сферах корупційні ризики виникають через широку дискрецію посадовців (можливість вирішувати питання на свій розсуд), непрозорі процедури, слабку цифровізацію і відсутність чітких правил.

Що пропонує Антикорупційна стратегія: загальний підхід

Документ не обмежується гаслами. Він пропонує конкретний підхід: там, де можливо, прибрати людський фактор через цифровізацію; а там, де рішення приймає людина, – зробити правила максимально чіткими, а рішення – вмотивованими і відкритими для перевірки. Скрізь – забезпечити публічність даних.

У загальній системі запобігання корупції Стратегія вимагає:

• збирати і публікувати реальну статистику та регулярно досліджувати поширеність корупції;
• розвивати антикорупційну освіту;
• зробити антикорупційні програми в органах і держкомпаніях робочим інструментом управління, а не формальністю;
• регулярно аналізувати корупційні ризики в пріоритетних сферах і проводити антикорупційну експертизу законів;
• спростити декларування і зосередити контроль на високопосадовцях та ризикових сферах (ризик-орієнтований підхід). Це означає прибрати зайву бюрократію – наприклад, скасувати обов’язок подавати низку проміжних відомостей, які і так покриваються річною декларацією. Замість того, щоб однаково поверхнево перевіряти всіх декларантів, НАЗК має зосередити ресурси на керівниках високого рівня і посадовцях у «чутливих» сферах (закупівлі, будівництво, митниця, земля тощо), де ймовірність зловживань вища;
• привести захист викривачів до європейських стандартів;
• зробити правила щодо конфлікту інтересів простими і зрозумілими;
• забезпечити невідворотність покарання – через сталу судову практику, ефективне виконання вироків і приведення кримінального законодавства у відповідність до права ЄС і стандартів ОЕСР. Документ прямо вимагає перекрити лазівки, через які справи роками затягуються і врешті закриваються через закінчення строків давності чи розслідування. Ідеться про уточнення складів корупційних злочинів, перегляд розмірів покарань, збільшення строків давності, скасування автоматичного закриття проваджень через закінчення строків досудового розслідування, покращення механізмів конфіскації активів і відповідальності юридичних осіб.

Характерний приклад такої проблеми – справа щодо Ксенії Сушко, директорки департаменту гуманітарної політики Дніпровської міськради. Її неодноразово підозрювали у розкраданні бюджетних коштів на ремонтах шкіл і закупівлі меблів. У попередніх провадженнях справи тягнулися роками, поки не закінчувалися строки давності, і чиновницю звільняли від відповідальності. У справі про можливе розкрадання понад 3 мільйони гривень на закупівлі шкільних меблів обвинувальний акт надійшов до суду ще в жовтні 2023 року. Станом на літо 2026 року – майже через три роки – суд досі не приступив до розгляду справи по суті: постійні відводи суддів, оскарження підсудності, повернення актів і процесуальні паузи тримають справу на підготовчій стадії. Саме такі ситуації Стратегія пропонує зробити неможливими.

• посилити незалежність від політичного впливу української влади і спроможність НАЗК, НАБУ, САП та АРМА, зокрема через стабільне фінансування і прозоре управління арештованими активами.

Пріоритетні сфери: де ризики найвищі

Другий розділ Стратегії охоплює 16 сфер. Підхід скрізь подібний: зменшити можливості для ручного управління, запровадити цифрові інструменти, зробити процедури прозорими і передбачуваними.

У суді і правоохоронній системі – прозорий відбір членів органів суддівського врядування (за потреби з міжнародними експертами), електронне судочинство (коли більшість процесуальних дій і документів ведуться в електронній системі, що зменшує можливості для «ручного» втручання і прискорює розгляд), обмеження тривалого перебування на адміністративних посадах у судах (щоб одна людина не зосереджувала надто довго управлінський вплив), комплексне реформування ДБР (конкурс на директора, атестація персоналу, зовнішній аудит).

В обороні – посилення цивільного контролю, цифрова система бронювання (єдина електронна платформа, інтегрована з державними реєстрами, через яку подають, розглядають і обліковують списки на бронювання – без «ручного» рішення чиновника), прозорі правила експорту озброєння (чітке і прогнозоване регулювання, щоб виробники могли легально продавати продукцію, а сили оборони були забезпечені аналогічними товарами).

У будівництві і відновленні – оцифрування містобудівної документації (усі плани, обмеження і дані стають публічними і доступними в електронній системі), екстериторіальність видачі дозволів (заявка на дозвіл автоматично і випадково направляється до органу з іншого регіону, а не до місцевого чиновника, з яким можна «домовлятися»), прозоре ціноутворення при бюджетних проєктах (чіткі правила формування ціни, обов’язкове документальне підтвердження реальних витрат на оплату праці, заборона оплати за укрупненими показниками без перевірки), єдина система управління інвестиційними проєктами (цифрова платформа, яка об’єднує всі публічні інвестиційні проекти від ідеї до завершення і аудиту, щоб уникнути дублювання фінансування і «ручного» розподілу коштів).

У закупівлях – обмеження змін умов договорів після тендеру, більше можливостей для оскарження дискримінаційних вимог, скорочення неконкурентних процедур, щоб було менше ситуацій, коли посадовці з метою протягування «своєї» фірми вимагали необов’язковий пункт, який тільки у цій «своїй» фірмі є.

У податках і митниці – чіткі критерії ризиковості (конкретні показники і пороги, за якими система автоматично визначає ризикові операції), вмотивовані рішення (посадовець зобов’язаний письмово пояснити, чому зупинив реєстрацію накладної чи вибрав певну форму контролю), покрокові алгоритми дій посадовців (чітка послідовність кроків, яку фіксує система, а відхилення від неї аналізують), автоматизація низькоризикових операцій (прості декларації оформлюються без участі людини), технічне оснащення пунктів пропуску і публічні показники ефективності роботи митниці.

У земельній сфері – поступова відмова від безоплатної приватизації цінних земель (коли ділянки державної і комунальної власності роздавали без конкурсу і без плати до бюджету; право збережуть лише для власників будівель на такій землі та тих, хто отримав ділянки до 2002 року), заміна права постійного користування на звичайні договори з реальною платою (зараз підприємства формально мають землю «назавжди» і часто здають її в тіньову оренду; нові договори матимуть чіткі обов’язки і плату до бюджету), масова оцінка земель для оподаткування (єдина автоматизована система, яка визначає вартість ділянок за однаковими правилами для всіх, а не «вручну»), повна електронна взаємодія у землеустрої (усі документи і погодження – лише в електронній формі).

Подібні підходи – цифровізація, чіткі правила, зменшення дискреції – запропоновані для енергетики, надр, аграрної сфери, охорони здоров’я, освіти і науки.

Питання незалежності антикорупційних і правоохоронних органів

Окреме і найбільш політично чутливе місце в Стратегії займає питання незалежності ключових інституцій. Документ (у версії, яку відстоював НАЗК і частина парламенту) прямо передбачає залучення незалежних експертів, делегованих міжнародними партнерами, до процедур призначення на низку керівних посад.

Зокрема, ідеться про:

• членів Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів – прозорий відбір з можливістю тимчасового залучення міжнародних експертів (відповідно до проміжних показників Кластеру 1 «Основи» переговорів про вступ до ЄС);
• директора Державного бюро розслідувань – відкритий конкурс із суттєвою участю незалежних експертів, делегованих міжнародними партнерами;
• керівника Національної поліції – поетапний перехід до конкурсних призначень із залученням незалежних експертів;
• Генерального прокурора – більш прозора і заснована на заслугах процедура відбору (також у прив’язці до європейських бенчмарків).

Ці норми прямо пов’язані з так званим «планом Качки-Кос» і проміжними показниками ЄС. Саме їх уряд у своїй редакції Стратегії значною мірою вилучив або послабив – і саме це стало однією з головних причин конфлікту між Кабміном, НАЗК і антикорупційним комітетом Верховної Ради.

Автори Стратегії обґрунтовують такий підхід тим, що без зовнішнього елементу конкурси часто перетворюються на політичний інструмент. Водночас виникає принципове питання: чи справді залучення міжнародних експертів гарантує незалежність цих органів від політичного впливу української влади, чи частково переносить вплив на рівень «міжнародних партнерів»?

Як це має працювати

Сама Стратегія – рамковий документ. Конкретні кроки, строки, відповідальні і показники з’являться у Державній антикорупційній програмі. Її Кабінет Міністрів має затвердити протягом шести місяців після ухвалення Стратегії. Проєкт програми готує НАЗК.

Координацію, моніторинг і оцінку ефективності здійснюватиме НАЗК. Раз на рік – проміжна оцінка, після 2030 року – підсумкова. Результати відобразять у Національній доповіді, яку подадуть уряду, парламенту і Президенту не пізніше 1 липня 2031 року.

Чому своєчасне ухвалення важливе

Без нової Стратегії Україна втрачає чіткий п’ятирічний план дій. Це ускладнює координацію реформ у десятках сфер і створює ризики для фінансової допомоги ЄС. У період великого відновлення особливо важливо закласти правила, які зменшать можливості для розкрадання коштів і підвищать довіру громадян та інвесторів.

Стратегія сама по собі нічого не змінить. Її цінність з’явиться лише тоді, коли положення документа перетворяться на конкретні закони, працюючі електронні системи і реальні зміни в роботі органів влади. Документ пропонує не «більше покарань», а системну зміну правил гри: менше простору для суб’єктивних рішень, більше відкритості і даних, сильніші незалежні інституції.

Саме в цьому полягає головна логіка Антикорупційної стратегії на 2026-2030 роки.

Олександр Мізін

_____________________

Читай нас далі

Події у Дніпрі та Дніпропетровській області.

Журналістські розслідування: корупція, кримінал, розкрадання бюджету, рейдерство (захоплення землі та нерухомості), фіктивні тендери та порушення законодавства про публічні закупівлі.

Статті: аналітика, аналіз законодавства, поради громадянам, посібники для юридичного захисту.