Каталог статей 0

РОЛЬ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ПРОФІЛАКТИЦІ КОРУПЦІЙНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ В УКРАЇНІ.

Для України є важливими питаннями побудова правової держави, захист прав громадян, протидія корупції, злочинам, правопорушенням. Але, нажаль, недовіра громадян до правоохоронних, контролюючих, судових державних органів досягла критичного рівня. За даними Інституту соціології НАН України (2012 р.) серед опитаних громадян недовіра міліції складає 66,5 %, прокуратурі – 64,7 %, судам – 66,2 %. Більшість громадян не звертаються до міліції (90,4 %), суду (91,9 %), прокуратури (96,3 %). Решта звертались, але допомоги не отримали до міліції – 7,1 %, прокуратури – 2,1 %, суду – 4,7 %; звертались та отримали допомогу, – 2,2 %, 1,2 %, 3,0 %. Опитування, проведене фондом «Демократичні ініціативи» та соціологічною службою Центру Разумкова фіксує негативну оцінку діяльності правоохоронної системи України: діяльність міліції негативно оцінили – 64 %; діяльність прокуратури – 64 %; діяльність судів – 69 %. З іншого боку, частина громадян (19 %) ставиться до самосуду як до єдиного способу здійснення правосуддя, значна частина (35 %) вважає самосуд в окремих випадках виправданим, а 38 % – неприпустимим.

В такій складній ситуації на території України активізується діяльність, розвиток правозахисних організацій, рухів, які разом з спеціалізованими державними організаціями, а іноді незалежно, надають допомогу фізичним та юридичним особам (незалежно від форм власності, в тому числі державним, комунальним) яку не в змозі надати державні структури. Довіра до НГО з боку громадян, юридичних осіб з кожним роком збільшується, часто з повідомленням про злочин, правопорушення, громадяни звертаються в першу чергу до правозахисної громадської організації. Вплив громадських організацій в питаннях побудови правової держави, захисту прав громадян, протидії корупції, злочинам, правопорушенням менш значний, ніж у державних установ, але ,згідно п.3 ст. 3 ЗУ «Про громадські об’єднання» — держава не має право втручатися у діяльність громадських організацій, тобто на відміну від владних структур, НГО має більшу незалежність при виборі дій, способів для виконання своїх правозахисних функцій.

Діючим законодавством України передбачена можливість громадських організацій здійснення громадського контролю, впливу на реалізацію державної політики в сфері захисту прав людини, протидії корупції, злочинам, правопорушенням. Так, згідно ст. 38 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, виходячи зі ст.ст. 5,18,28 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції» громадські організації є суб’єктами, які беруть участь у запобіганні, виявленні, здійсненні заходів щодо припинення корупційних правопорушень, здійсненні громадського контролю за виконанням законів у сфері запобігання і протидії корупції. Суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення є посадові, службові особи державних, колективних чи приватних підприємств, установ, організацій, тобто з метою виконання вищезгаданого закону, НГО має право здійснювати заходи, щодо запобігання, виявлення, припинення корупційних правопорушень на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування. Виходячи зі ст.6 КпАП України громадські організації розробляють і здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним правопорушенням, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого додержання законів України, та згідно ст.6 ЗУ «Про міліцію» зобов’язані сприяти міліції в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю, та при виявленні кримінальних правопорушень, виходячи з норм ст. 60 КПК України, повинні звернутися із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування.

Правозахисні громадські організації не тільки мають право, а навіть повинні здійснювати заходи щодо протидії корупції, охорони громадської безпеки, громадського порядку, боротьби із злочинністю, взаємодіючи з цих питань з територіальними органами відповідних міністерств, центральних та місцевих органів виконавчої влади. Також слід зазначити, що діючим законодавством України передбачена можливість доступу до соціально важливої публічної інформації, що безпосередньо сприяє діяльності правозахисним НГО. Так згідно ЗУ «Про доступ до публічної інформації», роз’ясненням Міністерства юстиції України «Право на доступ до інформації як елемент правового статусу особи» від 03.05.2012, під публічною інформацією мається на увазі відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Відповідно до п.4 ст.13 ЗУ «Про доступ до публічної інформації” усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом”. Також слід зазначити, що виходячи з Конституції України (ч. 2 статті 32, ч. 2 статті 34); Закону України «Про доступ до публічної інформації» (ч. 2, 5, 7 статті 6, ч. 2 статті 7, ч. 3 статті 10); Закону України «Про інформацію» (ч. 2 статті 11); Закону України «Про захист персональних даних» (ч. 3 статті 5, ч. 2 статті 14); Земельного кодексу України (п. «й» статті 9, п. «і» статті 12) — рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади про передачу/надання земельної ділянки або про будь-яке інше розпорядження землями, іншим майном державної чи комунальної власності не може бути обмежено в доступі. Інформація про фізичну особу, яка міститься в такому рішенні та стосується розпорядження цим майном, не є конфіденційною. Доступ до такої інформації є санкціонованим законом і не потребує згоди особи. Також слід зазначити, що ст.6 ЗУ «Про інформацію», ст. 17 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» передбачено здійснення громадського контролю за забезпеченням органами державної влади доступу до інформації.

Окремо слід зупинитися на правових засадах інститутів громадянського суспільства, які, надають право ІГС стати учасниками здійснення державної політики в різних сферах та бути громадськими контролерами за її реалізацією. По суті, законами України та підзаконними актами запроваджено правові механізми реалізації конституційного права громадян на участь в управлінні державними справами, що передбачено ст. 38 Конституції України шляхом проведення громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади, оцінки ефективності діяльності будь-якого органу виконавчої влади України, з наданням зауважень, рекомендацій; безпосереднього прийняття участі у державній регуляторній політиці; проведення громадських антикорупційних експертиз, нормативно-правових актів. Так виходячи з норм ст. 6 ЗУ «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», громадські організації мають право на участь у державній регуляторній політиці, шляхом надання до регуляторних органів пропозицій; прийняття участі у розробці проектів; надання зауваження та пропозицій щодо оприлюднених проектів; прийняття участі у відкритих обговореннях; залученням до підготовки аналізів регуляторного впливу; самостійної підготовки аналізу регуляторного впливу; одержання від регуляторних органів інформації щодо їх регуляторної діяльності. Згідно п. 7 ст. 15 ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції», за ініціативою громадських об’єднань проводитися громадська антикорупційна експертиза чинних нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів. Постановою Кабінету Міністрів України № 976 від 5 листопада 2008 «Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади». Нажаль, хоча зазначені норми є найбільш продуктивними при здійсненні правозахисної діяльності НГО, але рідко використовуються, з причин відсутності вузькопрофільних спеціалістів (частіше юристів) в більшості правозахисних громадських організаціях.
Голова Антикорупційної правозахисної Ради Снісар О.М.