Каталог статей 0

РОЛЬ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ У ПРОФІЛАКТИЦІ КОРУПЦІЙНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У ДЕРЖАВНОМУ СЕКТОРІ. ПРОБЛЕМИ ЗДІЙСНЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ

В різних сферах державного та приватного сектору, на всіх рівнях громадяни та державні службовці стикаються з корупційними проявами. Державна політика та громадська позиція спрямовані на знищення та протидію цього ганебного явища — корупції. У зв’язку із тим, що на даному етапі проведення реформ правоохоронної, судової системи, держава не може забезпечити в повному обсязі здійснення заходів, спрямованих на протидію корупції,  велика кількість громадських правозахисних організацій намагаються сприяти правоохоронним органам виявляти, запобігати правопорушенням, в тому числі, в зазначеній сфері. Методи діяльності неурядових громадських організацій різні, найпродуктивніші — робота з відкритими реєстрами, направлення запитів в рамках ЗУ «Про доступ до публічної інформації», ЗУ «Про інформацію», моніторинг розпорядження державним, комунальним майном та коштами, аналіз інформації, зазначеної в деклараціях осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування з урахуванням зазначених доходів та способу, рівня життя декларантів та послідуючого публічного  висвітлення в засобах масової інформації та в соціальних мережах інтернету результатів громадських розслідувань та виявлених фактів корупційних проявів. Громадські організації, при наявності в своєму складі (штаті) юристів, економістів, часто здійснюють свою діяльність не менш ефективно ніж спеціалізовані правоохоронні органи.

В процесі зазначених методів роботи, громадські активісти стикаються з рядом перешкод, а саме: відсутністю взагалі або наявністю неповної інформації у відкритих реєстрах, необхідністю здійснювати оплату послуг за отримання інформації (наприклад державний реєстр прав власності), відмовою у наданні або наданні неповної, недостовірної інформації у відповідях на інформаційні запити, відсутністю реагування на звернення, заяви, тощо. За порушення законодавства, що регулює право доступу до інформації, державні службовці можуть бути притягнуті до дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності. Така відповідальність передбачена нормами трудового, адміністративного та кримінального законодавства. До відповідальності можна притягнути посадовців шляхом направлення відповідного звернення на ім’я Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Але слід зазначити, що штатних співробітників Уповноваженого не достатньо для своєчасного розгляду всіх звернень, у зв’язку із чим фактично відсутнє оперативне реагування на порушення прав громадян в питаннях доступу до публічної інформації. Реалізація вжитих заходів, спрямованих на притягнення винної особи до відповідальності та забезпечення надання запитуваної інформації здійснюється в строк до трьох, чотирьох місяців.

Рівень довіри пересічних громадян до неурядових організацій в рази більший, ніж до державних спеціалізованих структур, що призводить до того, що інформація про корупційні прояви в державному секторі, найчастіше повідомляється саме  громадським організаціям. Неурядові організації більш незалежні, ніж державні органи та мають можливість обирати методи роботи та напрями діяльності (суб’єкти, об’єкти), мають можливість залучати інші партнерські організації, тощо.

Також сприяє очищенню органів влади від корупціонерів практика залучення представників громадськості до роботи атестаційних комісій, робочих груп, громадських рад, що утворюються органами виконавчої влади. Хоча в деяких випадках, присутні і негативні випадки, адже не всі представники громадськості мають відповідні знання та досвід при вирішенні питань, покладених на зазначені комісії, робочі групи. Були непоодинокі випадки, коли державні службовці пропонували членам комісій, груп в особі представників неурядових організацій, неправомірну фінансову  винагороду за позитивні рішення, висновки, що безпосередньо стосуються держслужбовця. Більш того, наявні випадки фінансування громадських організацій з боку політичних партій, окремих зацікавлених громадян, державних службовців, з метою використання представників громадськості для досягнення своєї особистої мети, або захисту особистих інтересів, бізнесу, тощо.

Користь від громадських організацій в питаннях запобігання та протидії корупції переоцінити важко. Нажаль, неурядовим організаціям не вистачає підтримки та допомоги з боку органів державної влади, більш того, окремі державні службовці намагаються заважати діяльності громадських активістів, здійснюють тиск, заважають впровадженню реформ, тощо.

Демократичні реформи не можливі без забезпечення максимальної прозорості діяльності органів влади і наша держава знаходиться лише на початку цих непростих та таких необхідних реформ. Неможливо побороти корупцію, якщо громадяни не будуть мати можливості доступу до інформації, що стосується діяльності державних органів, не зможуть здійснювати контроль за діяльністю державних структур. Також потрібно забезпечити виконання норм законодавства в частині відповідальності за корупційні правопорушення. Наприклад, ст. 366-1 КК України (декларування недостовірної інформації) лише в поодиноких випадках застосовується в сукупності з ст. 368-2 КК України (незаконне збагачення), хоча в більшості випадках державні службовці не можуть пояснити законність отримання грошових коштів, витрачених на незадеклароване рухоме, нерухоме майно, тощо. Для більшої ефективності необхідно розширити нормативну базу діючого законодавства в частині способів та методів взаємодії правоохоронних органів з представниками громадських організацій, забезпечити можливість громадянам приймати безпосередню участь в заходах, спрямованих на протидію корупції.  Посилити відповідальність державних службовців за втручання в діяльність громадських об’єднань, не надання інформації, необхідної для виконання цілей та завдань неурядових організацій, тощо. Лише об’єднавши зусилля державних органів з громадським сектором можливо протистояти корупційним проявам та, в подальшому,  максимально знизити корупційні ризики.

Снісар О. М.