Каталог статей 0

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ СЕРЕД ОСОБОВОГО СКЛАДУ

Формально визначаючи корупцію як об’єктивну детермінанту право-порушень в ОВС, переважна більшість працівників визначає матеріальне забезпечення як головну причину розповсюдження фактів корупції серед особового складу. При цьому питання щодо недопустимості корупційних діянь, з огляду на вимоги суспільної моралі, професійної та службової етики, залишаються поза увагою та критично не осмислюються. Низький рівень оплати праці не є виправданням для протиправних дій та порушення обмежень, встановлених законодавством. Проте потрібно мати на увазі, що дана проблема об’єктивно існує, її подолання або зниження актуальності позитивно вплине в напрямку зменшення корупційних проявів серед особового складу. Наведемо 2 приклади з практики.

Міліціонер-водій автотранспортного відділення обслуговуючого персоналу і охорони Полтавського МУ старшина міліції Б. протягом березня 2010 року у вільний від виконання службових обов’язків час здійснював у невстановленому місці роздрібну торгівлю овочами і фруктами на стихійному ринку в м. Полтава, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 п. «б» ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

20.05.2013 прокуратурою Полтавської області складено протокол про корупційне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-4 КУпАП, за яким постановою суду визнано винним у вчиненні правопорушення колишнього заступника начальника НДЕКЦ при УМВС підполковника міліції Г., який упродовж 2011-2013 років під виглядом цивільно-правових договорів з відповідного профілю товариством з обмеженою відповідальністю проводив почеркознавчі дослідження, за виконання яких офіційно отримував грошову винагороду, чим порушив вимоги п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Наведені факти свідчать про спроби окремих працівників отримати додатковий дохід саме без безпосереднього використання службового становища, хоча при цьому встановлені законодавством обмеження вони порушують.

У першому випадку працівник займався підприємницькою діяльністю, при цьому зв’язок цієї діяльності з виконанням ним службових обов’язків не прослідковується.

У другому ж випадку працівник скористався для отримання додаткового доходу знаннями, вміннями та навичками, що були здобуті на службі. Але у даному випадку привертає увагу той факт, що працівник старшого офіцерського складу, перебуваючи на посаді з доволі високим статусом, спрямував значні зусилля та витрати часу на отримання додаткового доходу.

Слід пам’ятати, що працівники органів внутрішніх справ живуть у суспільстві, є його представниками, у зв’язку з чим їх погляди на соціальні проблеми не можуть суттєво відрізнятися від поглядів соціуму, що їх оточує. Так, згідно з рейтингом 2012 року, Україна посідає за Індексом сприйняття корупції 144 місце разом з Бангладешом, Камеруном, ЦАР, Республікою Конго та Сирією. Звідси випливає, що профілактична робота, спрямована на запобігання корупції серед працівників ОВС, частково нівелюється середовищем, в якому такі працівники функціонують як на службі, так і в позаслужбовий час.

Іншою проблемою протидії корупції серед особового складу є рухливість вітчизняного законодавства, що призводить до зміни правил поведінки, дозволеного і забороненого, руйнування алгоритмів дій у типових та екстремальних ситуаціях, вчинення працівниками дій, що мають ознаки корупційного правопорушення несвідомо, вважаючи їх правомірними. У даному випадку можемо навести приклад такого поняття як «конфлікт інтересів», коли законодавчо відносини влади-підпорядкування близьких осіб перейшли з розряду правомірних до корупційних. При цьому вчинення корупційного правопорушення взагалі не потребувало здійснення від порушників активних дій, лише змінилася правова оцінки існуючих відносин.

У 2012 році за 2 фактами наявності таких відносин притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення корупційного адміністративного правопорушення 3-х колишніх працівників органів і підрозділів УМВС області.

Ще однією проблемою протидії корупції є сутність та межі самого явища корупції, а звідси й складності механізму реалізації відповідальності за відповідні правопорушення.

Такі конструкції у сучасному законодавчому визначенні поняття «корупція», як «обіцянка/пропозиція», «прийняття обіцянки/пропозиції», «використання можливостей», створюють додаткові складнощі у розмежуванні правопорушення та правомірної поведінки, ускладнюють збір доказів правопорушення.

Стосовно ж практичних аспектів протидії корупційним проявам серед особового складу на прикладі підрозділу інспекції з особового складу, працівником якого є доповідач, то діяльність таких підрозділів, з одного боку, має профілактичний характер та пов’язана з пошуком відповідної інформації щодо правопорушень, у тому числі й корупційного характеру, з подальшою передачею її до органів, що уповноважені вести боротьбу з корупцією. Іншим напрямком діяльності є проведення службових розслідувань за фактами відкриття кримінальних проваджень, а також вчинення діянь, що містять ознаки корупційних адміністративних правопорушень, відповідно до вимог та в порядку наказу МВС України від 12.03.2013 № 230 [4]. При цьому за результатами службового розслідування встановлюється наявність або відсутність у діях працівника складу не корупційного правопорушення (це завдання кримінального або адміністративного процесу), а порушення службової дисципліни, встановлення причин та умов, що їм сприяли. У випадку подальшого визнання органами суду діяння корупційним правопорушенням, отримані у ході службового розслідування результати стосовно причин та умов правопорушення, можна використовувати як емпіричний досвід при узагальненні інформації стосовно тенденцій, що сприяють корупційним проявам у регіоні або державі в цілому. Перевага саме службового розслідування у сфері пошуку причин та умов правопорушення полягає у можливості більш детального дослідження саме специфічних аспектів як для служби в органах внутрішніх справ у цілому, так і галузевої компетенції окремих підрозділів.

З наведеного вбачається, що ефективній протидії корупції в державі в цілому та серед працівників органів внутрішніх справ зокрема сприятиме: поліпшення матеріального становища осіб, що виконують функції держави, у тому числі працівників органів внутрішніх справ, формування у суспільстві цінностей та відносин, що зменшують сприйняття корупції населенням, усталення нормативно-правової бази в країні, у тому числі щодо самого визначення корупції та механізмів протидії, залучення якомога ширшого кола джерел інформації щодо причин та умов, які сприяють корупційним проявам. Одним із таких джерел, поруч із результатами кримінального чи адміністративного судочинства, можуть бути результати службового розслідування за фактами діянь працівників міліції, що містять ознаки корупційних правопорушень. Аналогічну роль щодо протидії корупції можуть виконувати результати службових розслідувань стосовно держслужбовців.