Каталог статей 0

ПОВНОВАЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

Сучасна демократична держава функціонує на основі принципу поділу влади. У своєму класичному варіанті цей принцип був сформульований в XVIII в. французьким ученим Шарлем Монтеск’є як поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову. Сьогодні до цих трьох влад додають також главу держави.

Глава держави в сучасному світі представлений або монархом, або президентом (залежно від форми державного правління). Його основні функції:

1. Глава держави представляє країну на внутрішніх і міжнародних церемоніях, вручає державні нагороди, приймає вірчі грамоти послів. Іншими словами, він уособлює собою народ, країну, тобто виконує представницькі функції.

2. Глава держави має право законодавчої ініціативи (тобто внесення від свого імені на розгляд вищого законодавчого органу влади проекту закону), має право промульгації (оприлюднення) закону, а в деяких випадках — право вето на рішення парламенту.

3. Глава держави має право скликання позачергових сесій вищого законодавчого органу влади, а в ряді країн і право його розпуску.

4. Глава держави є верховним головнокомандувачем.

5. Глава держави вирішує питання громадянства, надання політичного притулку, має право помилування.

6. Глава держави має право одноосібного введення надзвичайного стану, оголошення стану війни у разі збройного нападу.

Законодавча влада представлена парламентом. У кожній країні він має свою назву, в залежності від історичних і культурних традицій країни (сейм у Польщі, Великий народний хурал у Монголії, конгрес в США, Федеральні збори в Російській Федерації і т.д.).

До основних повноважень законодавчої влади відносяться наступні:

  • Прийняття, зміна та скасування законів.
  • Затвердження бюджету.
  • Визначення податкової політики.
  • Формування і скасування державних органів.

Контроль за діяльністю органів виконавчої влади.

Виконавча влада представлена урядом. Уряд складається з керівників міністерств, державних комітетів та відомств. Вона виконує дві основні функції:

1. Керівництво діяльністю державних органів у центрі і на місцях з метою реалізації оголошеної (законодавчим органом або главою держави) внутрішньої і зовнішньої політики.

2. Розпорядчу. Це право виконавчої влади видавати накази, постанови, інструкції та інші так звані підзаконні акти з метою реалізації прийнятих законів. Надання виконавчої влади такого права обумовлено тим, що закон, як правило, не має прямої дії, тобто не може бути безпосередньо застосований на практиці, тому що не містить усередині себе механізму своєї реалізації. Необхідно прописати, з яких джерел закон буде фінансуватися, визначити виконавців цього закону, умови його реалізації. Все це робиться спеціальними актами відповідних міністерств та відомств, а іноді вимагає прийняття додаткових законодавчих рішень. Саме в силу важливості даної функції виконавчу владу називають часто реальною владою.

Судова влада здійснює правосуддя. Вона виконує дві основні функції:

1. Визначає відповідність поведінки людей чинним законам.

2. Вживає заходи щодо припинення незаконної діяльності.