Каталог статей 0

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТАКТИЧНІ ПРИЙОМИ ДОПИТУ ПІДОЗРЮВАНИХ У КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ ЩОДО ОТРИМАННЯ НЕПРАВОМІРНОЇ ВИГОДИ

Однією з поширених слідчих дій на початковому етапі розслідування отримання неправомірної вигоди є допит підозрюваного. Зазначена слідча дія вже давно розглядається науковцями, і найбільш точне її визначення надав М.І. Порубов. Так, на його переконання, допит — це процес отримання від допитуваної особи інформації про відомі їй обставини, що складають предмет доказування у справі» [3, с. 14]. Однак сутність допиту, як зазначають А.В. Дулов та П.Д. Нестеренко, даним визначенням не розкривається. На їхню думку, це лише його зовнішня форма, а для розуміння сутності допиту слід виходити з того, що це насамперед психологічні відносини двох осіб [2, с. 57-58].

Про важливість допиту підозрюваного як однієї з обов’язкових слідчих дій при розслідуванні злочинів говорив ще Г. Гросс. Він стверджував, що допит особи, яка зізналася, повинен справити на суддю таке ж враження, як і при показаннях свідка. Разом з тим допит підозрюваного, який заперечує свою вину, повинен доповнити виявлені слідством дані [1, с. 74-75]. При розслідуванні отримання неправомірної вигоди допит підозрюваного також не втрачає своєї важливості.

За даними опитування, 27 % слідчих ОВС визначили допит підозрюваних як джерело, з якого найчастіше була отримана значна кількість інформації, що сприяє встановленню істини, та інформація для висування версій щодо особи злочинця та проведення подальших слідчих дій у досліджуваній категорії кримінальних проваджень. Виходячи з вищезазначених даних стає зрозуміло, що допит підозрюваних є важливою слідчою дією при розслідуванні отримання неправомірної вигоди.

Для успішного проведення допиту підозрюваного у вчиненні отримання неправомірної вигоди потрібно ретельно вивчати матеріали кримінального провадження. Аналізу підлягають дані, що містяться як у протоколах слідчих дій, так і в інших матеріалах. Це дозволяє виявити існуючі прогалини, розбіжності і суперечності під час розслідування та своєчасно вжити заходів щодо їх усунення. Бо деякі обставини можуть залишитися невстановленими, що не може не вплинути на повноту, всебічність та об’єктивність розслідування і тягне за собою, як правило, необхідність проведення додаткових та повторних допитів.

Вивченням кримінальних проваджень за досліджуваною категорією злочинів нами встановлено, що допити підозрюваних спрямовувалися на: з’ясування події злочину, його обставин, характеру дій кожного співучасника — у 100 %; виявлення співучасників злочину — 27 %; з’ясування даних, що мають тактичне значення — 23 %; з’ясування причин та умов, що сприяли вчиненню злочину — 43 %. При цьому допит підозрюваних проводився: відразу після їх затримання — у 78 % випадків; більше одного разу — 25 %.

Слід приділити увагу тактичним прийомам, які застосовуються під час допиту досліджуваної категорії осіб у справах про отримання незаконної винагороди. На думку М.П. Яблокова, до основних тактичних прийомів допиту підозрюваних можна віднести такі:

• демонстрація перед допитуваним можливого механізму вчинення злочину;

• демонстрація доказів із роз’ясненням їх значення;

• створення уявлення про перебільшену поінформованість слідчого;

• приховування поінформованості слідчого від допитуваних;

• використання елемента раптовості [7, с. 153-156].

У свою чергу, К.О. Чаплинський додає до цього переліку такі тактичні прийоми:

• оголошення показань свідків;

• постановка нагадуючих (уточнюючих) запитань;

• використання різного темпу допиту (форсований, уповільнений або змішаний) [6, с. 271-273].

Серед тактичних прийомів, що повинні застосовуватися при допиті підозрюваних під час розслідування отримання незаконної винагороди, є визначення часу допиту. Рішення про час його проведення повинно базуватися на конкретній слідчій ситуації, що склалася під час розслідування. Так, допити осіб, що вчинили суспільно небезпечне діяння у групі, необхідно проводити негайно, аби запобігти змові між ними, впливу на допитуваних з боку інших заінтересованих осіб.

Основним тактичним прийомом, що повинен застосовуватися при допиті осіб, які підозрюються у вчиненні отримання неправомірної вигоди, є психологічний контакт. Психологічний контакт, на що акцентує увагу М.І. Порубов, — це система взаємодії між особами під час спілкування, що заснована на довірі, за якої вони сприймають інформацію, яка виходить від кожного. Тому психологічний контакт повинен підтримуватися протягом усього допиту [3, с. 21-23].

Встановлення психологічного контакту багато в чому залежить від того, наскільки слідчий вивчив допитувану особу. Вивчення підозрюваного дозволяє визначити його можливу поведінку у тій чи іншій ситуації під час проведення слідчої дії, обрати найбільш доцільні та ефективні прийоми і способи впливу для отримання правдивих показань. Вивчення кримінальних проваджень показало таке: якщо допитувані особи були раніше засудженими, це надає можливість отримати інформацію про тактику поведінки, яку обирають злочинці на допитах, та скласти уявлення про мотивацію злочинних дій особи.

При застосуванні даного тактичного прийому слід пам’ятати, що він здійснюється незалежно від ситуації, у якій відбувається допит. Адже психологічний контакт у будьякому разі сприяє одержанню повних та об’єктивних показань. Особа, що підозрюється у вчиненні отримання неправомірної вигоди, може повідомити дані, що мають значення для справи, а слідчий — їх зафіксувати з метою подальшого ефективного використання.

Ефективним тактичним прийомом викриття підозрюваного у вчиненні отримання неправомірної вигоди, який заперечує свою провину, є пред’явлення доказів. Він полягає у тому, як зазначає К.О. Чаплинський, що слідчий повідомляє підозрюваному про докази та інші матеріали, які викривають злочинців або спростовують їх показання, і демонструє їх у певній послідовності, визначаючи надалі позицію допитуваних як на допиті, так і під час усього розслідування [5, с. 244-245]. Серед доказів, що можна пред’явити особі, слід виділити:

а) докази, що свідчать про його суспільно небезпечні дії або участь у них (показання потерпілого і свідків, протокол огляду, обшуку, вилучені предмети та ін.);

б) документи, що характеризують особу допитуваного.

Створення уявлення про інформованість слідчого залишається основним тактичним прийомом за наявності доказів, які мають істотні прогалини на момент допиту. У справах про отримання неправомірної вигоди даний тактичний прийом може бути застосований за наявності групи осіб, що вчинили суспільно небезпечне діяння. Адже шляхом демонстрації поінформованості слідчого про певні епізоди діяльності групи у підозрюваних створюється таке враження, що хтось з їхніх співучасників дав розгорнуті показання. Поінформованість можна продемонструвати як обізнаність про зв’язки та способи життя допитуваних осіб, так і про причини відмови свідків (потерпілих) від давання показань тощо.

Іншим тактичним прийомом, що може застосовуватися при допиті підозрюваних у вчиненні отримання неправомірної вигоди, є приховування межі поінформованості слідчого. Приховуючи поінформованість, на чому наголошує К.О. Чаплинський, слідчий створює інформаційний вакуум, при якому аналізує наявні відомості, які заперечуються хуліганами і змушує їх взяти ініціативу на себе [4, с. 130-131]. Цей тактичний прийом надає можливість слідчому дійти висновку про лінію поведінки, яку обрав злочинець. У разі вчинення отримання неправомірної вигоди групою осіб умисне замовчування фактів породжує у допитуваних нерозуміння, особливо коли вони очікують повідомлення будь-яких даних, аби орієнтуватися у своїй подальшій поведінці. Під час проведення спілкування більшість слідчих вказали, що застосовують такий прийом у практичній діяльності і вважають його ефективнішим від інших.

Таким чином, допит підозрюваних є однією з найбільш інформаційноємних слідчих дій при розслідуванні отримання неправомірної вигоди. У ході допитів підозрюваних слідчими з’ясовуються обставини щодо події злочину, повідомлення, характер дій кожного співучасника, дані, що мають тактичне значення.