Каталог статей 0

КОРУПЦІЯ В СИСТЕМІ ДЕТЕРМІНАНТ ВІЙСЬКОВИХ ЗЛОЧИНІВ

Причинами вчинення злочинів серед військовослужбовців внутрішніх військ МВС України можна назвати цілий ряд детермінант, що впливають на загальний рівень злочинності в державі та в системі правоохоронних органів взагалі і в системі органів внутрішніх справ зокрема. Однак серед військовослужбовців внутрішніх військ вчинення злочинів зумовлюється рядом специфічних причин та умов, притаманних лише цій структурній частині всієї системи МВС України. На наш погляд, для кримінологічного аналізу детермінант саме військових злочинів необхідно визначити найбільш значиме коло обставин, що детермінують змістовні характеристики злочинів, вчинюваних військовослужбовцями різних категорій. Серед категорій військовослужбовців, які вчиняють військові злочини, як свідчить проведений нами аналіз матеріалів кримінальних справ та матеріалів службових розслідувань, можна виділити такі: 1) офіцерський склад (командири та начальники від найнижчого рівня до найвищого: від командира взводу, роти до командира батальйону, полку (бригади); 2) солдати, сержанти та старшини військової служби за контрактом; 3) солдати строкової служби. У зв’язку із цим необхідно зазначити, що в судовій практиці немає випадків притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення військових та інших злочинів офіцерського складу вищої ланки (начальників управлінь територіальних командувань, керівників Головного управління ВВ МВС України). Свідчить це про високий рівень правосвідомості таких осіб, номінальний характер зайняття ними цих посад чи високий рівень корумпованості, — це питання, що потребує відповіді на основі самостійного наукового дослідження. Однак проведене нами опитування військовослужбовців строкової служби підтверджує думку про те, що рівень корумпованості серед військових командирів та начальників внутрішніх військ досить високий, як і рівень латентності злочинів та корупційних правопорушень в їх середовищі. Як і в усій правоохоронній системі, так і у внутрішніх військах досить сильні корпоративні зв’язки, що не дозволяє будь-якій інформації, що компрометує систему МВС у цілому, так і війська зокрема, виходити за «межі дозволеного». Вплив з боку військового керівництва на військовослужбовців строкової служби та військової служби за контрактом досить суттєвий, і тому ні жертви військових злочинів, ні винні у їх вчиненні військовослужбовці не зацікавлені у розголошенні фактів злочинної поведінки. І головну роль у їх приховуванні відіграють корупційні зв’язки військових командирів та начальників з органами прокуратури, залякування звільненням зі служби та великими матеріальними збитками у разі розголошення приховуваних фактів.

Що ж стосується військовослужбовців нижчих рангів, то за матеріалами вивченої нами судової практики та матеріалами службових розслідувань можна виділити дві головні ланки детермінант, що суттєво впливають на вчинення корупційних діянь серед військовослужбовців ВВ МВС України. Першою такою ланкою детермінант є загальні причини та умови злочинності сучасного українського суспільства, що не оминули і внутрішні війська. Це низький рівень грошового забезпечення військовослужбовців контрактної служби, відсутність соціального та правового захисту, нівелювання соціальних гарантій, що призводить до розчарування у військовій службі, пошуку незаконних шляхів для задоволення власних потреб у найнеобхіднішому (коштах для придбання одягу, продуктів харчування, оплаті комунальних послуг); низький рівень поваги до закону в суспільстві, що підриває віру військовослужбовців у невідворотність покарання за порушення ними вимог закону. Такі причини та умови не лише взаємовпливають та взаємозумовлюють одна одну, а й взаємодоповнюють одна другу. Таким чином, головні причини та умови вчинення злочинів та корупційних діянь (дисциплінарно-, адміністративно- та кримінально-караних) військовослужбовцями внутрішніх військ необхідно шукати в загальних детермінантах корупційної злочинності в суспільстві в цілому.

Другу групу детермінант складають причини та умови, що викликають вчинення злочинів проти військової служби військовослужбовцями різних категорій. До даної групи можна віднести низький рівень освіченості більшої частини сучасних військовослужбовців. Особливо, це стосується військовослужбовців контрактної служби. Як свідчать результати проведеного нами опитування військовослужбовців, які вчинили правопорушення та злочини, на службу до ВВ МВС України потрапляють переважно особи, які «не знайшли себе» у житті (34 %), не змогли вступити на навчання до вищих навчальних закладів внаслідок низької загальноосвітньої підготовки (67 %), не бажають «багато працювати» (56 %), і шукають «легкі шляхи заробітку» (87 %). Особливо турбує останнє, коли молоді люди, лише подаючи заяву на військову службу, уже мають наміри отримувати від неї незаконні прибутки, а надання їм владних повноважень не лише не сприяє підтриманню рівня правопорядку у суспільстві, а й навпаки, сприяє його зниженню.

Такий стан речей можна пояснити тим, що всі військові формування, створені в Україні, і внутрішні війська не є винятком, є складовою частиною суспільства. Це ті самі громадяни, які живуть у складних умовах сучасної української дійсності, на них так само, як і на інші категорії населення, впливає тривала економічна та політична криза, так само, як й інші верстви населення, вони відчувають себе невпевнено у завтрашньому дні, так само вони не мають достатніх коштів для придбання житла, годування родини, навчання своїх дітей у вищих навчальних закладах, і так само, як й інші верстви населення — перебувають у невпевненості та страху, як далі жити, коли відбуваються постійні скорочення штатів, названі в МВС гарним словом «оптимізація».

Крім того, в жорстких умовах армійської дійсності, коли все життя військовослужбовця підпорядковано твердому статутному порядку, особа, яка схильна до дрібних порушень у цивільному житті, під час військової служби повинна неухильно дотримуватися встановлених правил і будь-яке запізнення може бути розцінене як дисциплінарна провина, що потребує відповідного реагування з боку військових командирів та начальників. Також у середовищі військовослужбовців панують жорсткі правила єдиноначальності, чіткої підпорядкованості, субординації тощо і не дозволяють військовослужбовцю самостійно приймати рішення (як по службі, так і стосовно свого вільного часу, який також підпорядкований чітким правилам та розпорядку дня).

І третю групу детермінант, на наш погляд, складають причини та умови субєктивного характеру. Як свідчить проведене опитування, серед військовослужбовців є особи, які суворо дотримуються закону та дисципліни, мають тверді переконання у необхідності «поступати по закону» (23 %), і ні за яких умов не порушать вимог чинного військового та кримінального законодаства. Але, як бачимо, відсоток таких осіб дуже малий, і майже % військовослужбовців таких переконань не мають, що і призводить до вчинення злочинів та правопорушень, повязаних з виконанням обовязків військової служби.

Серед особливостей детермінант військових злочинів, вчинюваних військовослужбовцями строкової служби та військової служби за контрактом (неофіцерського складу), нами виділено такі. Підвищена роль та значимість факторів суб’єктивного характеру, а саме — довіра, інколи сліпа та беззаперечна, до свого безпосереднього військового командира чи начальника. Так, така довіра закріплена військовими наказами і передбачає неухильне виконання підлеглими військовослужбовцями наказів командира (начальника). Однак одночасно кримінальним законодавством передбачено відповідальність військовослужбовців за виконання явно злочинного наказу чи розпорядження. При цьому чіткого розмежування незаконного та злочинного наказу чи розпорядження в законодавчих актах не закріплено. Так, поняття злочину, військового злочину закріплені законодавчо, а поняття дисциплінарного проступку — керівними документами, але розмежування їх здійснюється лише при здійсненні кримінальних проваджень, і завжди має конкретний характер, застосовуваний до певної ситуації. Узагальнення ступеня суспільної небезпечності незаконного наказу чи розпорядження та злочинного — у вітчизняній юридичній науці не проводилося. Це і викликає труднощі при розгляді кримінальних справ (зараз — здійсненні судових проваджень) у судах. Таких труднощів за останні декілька років більше, ніж 3-5 років тому. Це пояснюється тим, що мережу військових судів скасовано, а цивільні судді не мають відповідної підготовки і не розуміють тонкощів військової служби, її правової регламентації, часто регламентованої великою кількістю законодавчих та вузь- коспеціалізованих нормативних актів. Друге — не завжди адекватне до сучасних умов життя в суспільстві та військової служби формулювання наказів та розпоряджень, здійснюване військовими командирами та начальниками вищої ланки. Так, призначення на посади вищого керівного складу внутрішніх військ військовослужбовців, які не знають специфіки служби в цих підрозділах, не мають відповідної фахової підготовки, досвіду служби саме у внутрішніх військах, які не можна порівнювати зі службою у Збройних Силах України або в інших військових формуваннях, незважаючи на отримання ними військових звань полковників та генералів, що часто призводить до нестатутних відносин, насильства до підлеглих військовослужбовців, доведення до самогубства внаслідок надмірного та необгрунтовано жорсткого, а інколи і жорстокого поводження з ними. Переконаність у власній безкараності та бажання самоствердитися шляхом приниження інших (переважно серед військовослужбовців строкової служби). Третє — недосконалість вітчизняного кримінально-процесуального законодавства, незважаючи на прийняття нового Кримінального процесуального кодексу України у 2012 році. Так, у ст. 208 КПК України «Затримання уповноваженою службовою особою» закріплено право затримувати особу, яка підозрюється у вчиненні злочину. Одну із умов такого затримання законодавець називає у пункті 2 частини першої: «якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин». Що означає формулювання «щойно вчинила злочин»? Чи можна вважати особу, яка вчинила злочин декілька годин такою, яка щойно вчинила злочин чи ні? Якщо під час патрулювання вулиць міста до військовослужбовців внутрішніх військ звертається особа, і вказує на місце перебування особи, яка на його очах 2 години тому вчинила побиття невідомого громадянина, якому викликали медичну допомогу і відвезли до лікарні. Чи можна розцінювати затримання особи, на яку вказує свідок подій, як затримання особи, «яка щойно вчинила злочин», чи ні — це питання до розробників кодексу. А здійснення затримання згідно з положеннями частини першої ст. 207 КПК України «Законне затримання» взагалі неможливе. Як затримати особу «1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення», коли в чинному кримінальному законодавстві немає навіть такого поняття як «кримінальне правопорушення». Такі види затримання уже самі по собі є злочином згідно з положеннями чинного КК України.