Каталог статей 0

КОРУПЦІЙНІ ЗВ’ЯЗКИ ЯК ОЗНАКА ЗЛОЧИННОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

У нашій країні вивчення організованої злочинності почалося порівняно недавно, але вже зараз на теренах колишнього СРСР можна зустріти безліч публікацій і наукових праць видатних юристів, практиків і теоретиків, які торкалися цієї теми: М.І. Бажанов, В.В. Василевич, М.Г. Вербенський, А.Б. Вобліков, Б.В. Волженкін, Л.Г. Гаухман, В.О. Глушков, П.І Грішаєв, А.І. Долгова, Р.Є. Єфремова, А.Е. Жалінський, А.П. Закалюк, І. А. Клепицький, В.В. Корж, М.Й. Коржанський, М.В. Корнієнко, Г.А. Крігер, Н.А. Лопашенко, В.В. Лунєєв, С.В. Максимов, М.І. Мірошник, Г.В. Новицький, А. А. Пінаєв, В.І. Шакун та інші.

Але і в цей час залишається багато проблем у вивченні й протидії організованій злочинності. Однією із таких проблем є визначення в кримінальному праві структурних ознак будь-якого організованого об’єднання (групи чи організації), які вчиняють злочини. Під організованим об’єднанням, що характеризує організовану злочинність у кримінології, ми розуміємо організовану групу, банду, злочинну організацію, до складу якої можуть входити як організовані групи, банди, так і інші форми співучасті. Як правило, під структурою розуміють будову чого-небудь, внутрішній устрій [1, с. 2]. Структуру організованої злочинності, як свідчить аналіз вітчизняної науково — монографічної літератури, можна представити як у вузькому, так і в широко му розумінні.

У широкому розумінні структуру організованої злочинності утворюють:

а) злочинні співтовариства «злодії в законі»;

б) злочинні співтовариства «авторитети»;

в) економічні форми організованої злочинності;

г) молодіжні злочинні угруповання (до складу яких входять особи віком до 30 років).

У вузькому розумінні — це внутрішня побудова окремого злочинного об’єднання. Якщо говорити про окреме злочинне об’єднання, то згідно з положеннями ст. 28 КК України це можуть бути організована група та злочинна організація. Незважаючи на те, що поняття банди в Загальній частині чинно¬го Кримінального кодексу України не закріплено, зі змісту ст. 257 КК України «Бандитизм» можна визначити, що банда є однією із організованих форм злочинної діяльності. І відповідно, до внутрішньої структури будь-якого злочинного об’єднання входять фізичні особи:

  • одноособовий керівник (лідер) або колегіальний орган управління (як правило, це в злочинній організації);
  • заступник (друга особа після лідера в злочинній організації — «візир»);
  • різні структурні підрозділи, що створюються залежно від потреб планованої злочинної діяльності (охоронні, інформаційні, бойові, посередницькі, у тому числі це можуть бути регіональні підрозділи, що створюються та функціонують на інших територіях, «підпорядкованих» злочинному об’єднанню, тощо), і особи, які ними керують (бригадири, ланкові, «смотрящі», «утримувачі общаку»);
  • рядові учасники організованих злочинних груп (бійці чи бики);
  • спеціалісти вузького спрямування в різних галузях професійних знань (мистецтвознавці, адвокати, нотаріуси, економісти, ювеліри, програмісти, хакери, тощо);
  • службові особи органів державної влади та місцевого самоврядування (корумповані чиновники, у тому числі і працівники правоохоронних органів, які здійснюють прикриття злочинної діяльності);
  • також це можуть бути інші особи, які виконують пособницькі функції; вони можуть залучатися до «роботи» в злочинному об’єднанні на постійній основі або лише виконувати разові функції.

Тепер розглянемо характерні ознаки структури організованої злочинності в широкому розумінні.

Так, злочинні співтовариства «злодії в законі» («воры в законе»). Дана категорія представників злочинного світу з’явилася у 30-ті роки ХХ ст. Як правило, такий статус отримували найбільш яскраві представники криміналітету, неодноразово засуджувані («бывалые сидельцы»), які знали «злодійські закони» та беззаперечно дотримувалися їх у своєму житті, яким на спеціальній злодійській сходці привласнювали такий «кримінальний ступінь». Отримання такого статусу не лише надавало злочинцю особливі права, але й наділяло певними обов’язками у кримінальному світі.

Основними вимогами, яким повинен відповідати претендент на отримання статусу «злодія в законі», були такі: наявність організаторських здібностей; власна фізична сила; наявність інтелектуальних здібностей; знання та дотримання «злодійських законів» (правил, традицій кримінального світу); відсутність будь-якого соціально корисного досвіду (служба в армії, у правоохоронних чи інших державних органах, робота на підприємстві, наявність робітничої професії, наявність легального способу заробітку тощо); авторитет серед відомих представників кримінального світу і певні їх рекомендації.

«Злодії в законі», як правило, очолюють злочинні об’єднання, ведуть роботу із налагодження контактів з представниками правоохоронних органів на підконтрольній їм території, з іншими злочинними групами, пропагують злочинний спосіб життя тощо.

Обов’язковою ознакою сучасного злочинного об’єднання (організованої групи, банди чи злочинної організації), як свідчить проведене нами дослідження, є наявність корумпованих зв’язків з правоохоронцями та державними чиновниками.

Так, із семи організованих груп, що перебували в полі зору правоохоронних органів Донецької області у 2011-2012 рр., кожна мала корупційні зв’язки з правоохоронцями та місцевими органами влади. Звичайно, що доведення в судовому порядку наявності такого зв’язку з конкретними чиновниками є досить складним процесом. Пов’язано це із тим, що всі чиновники та правоохоронці, які надавали допомогу цим злочинним об’єднанням, ретельно приховували свої зв’язки із представниками кримінального світу, маскували всі свої контакти з ними та джерела прибутків, отримуваних від них за надання певних «послуг».

Отже, наявність корупційних зв’язків членів злочинного об’єднання (злочинної організації, організованої групи, банди) є однією із ознак, що характеризують сучасну організовану злочинність. У зв’язку із цим виявлення корупційних зв’язків представників злочинних об’єднань є одним із напрямків діяльності оперативних підрозділів, які виявляють факти злочинної діяльності та надають допомогу слідчим підрозділам у фіксації інформації, що буде джерелом доказування у кримінальному провадженні.