Каталог статей 0

БОРЬБА З КОРУПЦІЄЮ В СІНГАПУРІ: РЕЦЕПТ УСПІХУ

В Україні безперервно проводиться профілактика, яка спрямована на боротьбу з корупцією. Владою держави змінюється та удосконалюється антикорупційне законодавство. Зміни в антикорупційному законодавстві націлені на жорсткість санкцій щодо осіб, які вчиняють корупційні дії. Але при постійному внесенні змін та удосконаленні антикорупційного законодавства рівень корупції в країні не зменшується, тому виникають питання щодо дії антикорупційного законодавства та націленості правоохоронних органів на боротьбу з цим негативним явищем.

Серед зарубіжних країн, які успішно долають корупцію, цікавим є досвід незалежного Сінгапуру.

Сьогодні Сінгапур стоїть у ряду самих чистих у корупційному відношенні держав. Це Данія, Фінляндія, Швеція, Нідерланди, Ізраїль, Канада, Люксембург, Нова Зеландія, Норвегія, Австралія.

Слід зазначити, що уряд незалежного Сінгапуру в протистоянні корупції зіштовхнувся з великою кількістю проблем. Закон, який регулював боротьбу з корупцією, був неефективним. Більшість корупційних злочинів опинялися поза зоною його дії, а співробітники правоохоронних органів не мали повноважень, які б давали їм можливість ефективно виконувати свої функції. Більш того, доказати корупційне діяння було вкрай важко через неефективність законодавства та залучення великої кількості чиновників у корупційну практику.

Керівництво незалежного Сінгапуру поставило перед собою одне з головних завдань — боротьбу з корупцією, розуміючи, що без цього у держави немає майбутнього.

Про боротьбу з корупцією свідчить наявність у країні спеціалізованого органу — Бюро по розслідуванню випадків корупції (далі — Бюро), який має політичну та функціональну самостійність.

Але до введення Акта про попередження корупції робота Бюро не приносила відчутних результатів. Річ у тому, що даний Акт усунув декілька серйозних перешкод. По-перше, він дав чітке та ємне визначення всіх видів корупції. Хабарники не могли більше уникати покарання отримуючи «подяку» у формі подарунків та ховаючись за розмитими формулюваннями. По-друге, Акт регламентував роботу Бюро та надав йому серйозні повноваження. По-третє, він збільшив тюремні строки за хабарі. Крім того, Бюро: розслідує скарги, які містять звинувачення в корупції в суспільних та приватних сферах; розслідує випадки недбалості державних службовців; перевіряє діяльність та операції, які проводилися державними службовцями, з метою мінімізувати можливості вчинення корупційних дій.

Бюро складається з трьох відділів: оперативного, адміністративного та інформаційного. Два останніх, крім підтримки оперативної роботи, відповідають за «чистоту» бюрократії. В їхньому віданні відбір кандидатів на високі державні посади, профілактичні заходи та навіть організація тендерів на держзамовлення.

Керівником цього органу є директор, який безпосередньо звітує перед прем’єр-міністром, внаслідок чого ніякий міністр не може втручатися в розслідування або будь-яким чином вплинути на нього. Бюро несе відповідальність за підтримку принципу чесності та непідкупності державних службовців, а також заохочення вільних від корупції угод приватного сектора. Також у його обов’язки входить перевірка випадків зловживання серед державних чиновників та повідомлення в подібних випадках відповідним органам для проведення необхідних дисциплінарних заходів. Бюро також вивчає методи роботи потенційних державних органів, які можуть бути схильні до корупційних правопорушень, з метою виявлення можливих уразливих частин у системі управління. Якщо з’ясовується, що подібні проблеми можуть призвести до корупції та зловживань, Бюро рекомендує головам цих відділів вжити відповідних заходів щодо попередження злочинів.

Відповідно до Акта, бюро має виняткове право без рішення суду затримувати та обшукувати підозрюваних у корупційних діяннях, якщо на те є причини. Може вести розслідування не тільки стосовно підозрюваного, але також його родичів та поручителів, перевіряти будь-які банківські, дольові та розрахункові рахунки, фінансові записи вищезазначених осіб. Може викликати на допит свідків, а також розслідувати будь-які правопорушення, які викриваються в ході вивчення корупційної справи.

Бюро має право притягнути до суду будь-якого громадянина, незалежно від його статусу, рангу або віросповідування. Винятків для найвищих держслужбовців не робиться.

Крім того, боротьба з корупцією в Сінгапурі стала ефективною завдяки таким принципам, а саме:

1. Застосування заходів до обох сторін (до тих, хто дає хабарі, а також до тих, хто їх бере).

2. Чітке дотримання принципу відповідальності: корупцію необхідно карати в адміністративному або кримінальному порядку. Але громадський осуд є невід’ємною частиною процесу покарання.

3. Проведення чітких меж між державними обов’язками та особистими інтересами (конфуціанський обов’язок допомагати своїй сім’ї, родичам та друзям повинен виконуватися тільки за допомогою залучення особистих, а не державних коштів).

4. Укріплення верховенства закону. Це досягається за рахунок діяльності Бюро, яке розслідує випадки корупції, судових органів, які вирішують, яким буде покарання. Таким чином, суспільство впевнене, що Бюро діє ефективно та юридично законно.

5. Максимальне виключення корупції шляхом встановлення зрозумілих та чітких методів роботи та прийняття рішень власними структурами. Як тільки суспільство усвідомить, що не існує можливості впливати на урядові рішення шляхом дачі хабара, корупції стане менше.

6. Демонстрація лідерами особистих прикладів бездоганної поведінки на самому високому рівні, щоб підтримувати свій моральний авторитет, необхідний для боротьби з корупцією. Отже, непідкупність повинна бути ключовим критерієм, основною метою політичних лідерів.

7. Необхідність наявності гарантій, що саме визнання особистих та професійних досягнень, а не родинні зв’язки або політичне покровительство повинні бути визначальними факторами при призначенні посадових осіб. Використання сімейних зв’язків підриває довіру до державної служби, до її ефективності та безпристрасності. Навпаки, визнання досягнень гарантує, що на відповідну посаду буде призначено кваліфікованого спеціаліста.

8. Дотримання принципу непідкупності та звільнення чиновників, які заплямували свою репутацію. Преса відіграє важливу роль у наданні гласності випадків корупції та деталізації покарання, щоб інформувати суспільство відповідно наслідків корупції. Це допомагає збудувати атмосферу чесності та довіри до державної служби, а також закріпити принцип покарання корупції, так як боротьба з корупцією залежить від системи цінностей політичних лідерів, державної служби та суспільства.

9. Відповідна оплата праці державних службовців. У Сінгапурі міністрам та вищим посадовим особам працю оплачують відповідно до формули, яка прив’язана до середньої заробітної плати успішно працюючих осіб у приватному секторі (адвокатів, банкірів та ін.).

10. Створення ефективного, працюючого за принципом чесності та відданості своїй справі органу по боротьбі з корупцією, захист інформаторів, які повідомляють про випадки корупції.

11. Мінімізація кількості необхідних для документів підписів, що призводить до зменшення вчинення корупційної діяльності.

12. Обов’язковим є контрольована звітність державних осіб про джерела їх доходів. У Сінгапурі кожен рік від державних службовців вимагають заповнення спеціальних форм декларації їх майна, активів та боргів. Якщо службовці не можуть пояснити, звідки в них з’явилися додаткові фінансові кошти, можна припустити, що джерелом є корупція. Тоді проводиться відповідна перевірка. Прокурор має право перевіряти будь-які банківські, акціонерні та розрахункові рахунки осіб, які підозрюються в порушенні Акта про запобігання корупції.

Крім того, передача та отримання хабара в Сінгапурі є кримінальним злочином. Згідно з Актом про попередження корупції, до хабарництва в Сінгапурі відносять вимогу, передачу та отримання винагороди за вчинення або невиконання будь-яких дій та створення умов для будь-якої особи в рамках повноважень отримувача хабара.

Співучасть у корупції також переслідується законом. У поняття «співучасть у корупції» входять дії, направлені на ініціацію злочину або надання допомоги під час вчинення злочину. Відповідно до Акта про запобігання корупції, особа, яка сприяє корупції, отримує покарання, як і особа, яка брала участь у незаконній угоді.

У Сінгапурі не існує поняття «малозначність правопорушень». Антикорупційне законодавство розповсюджується навіть на незначні підкупи та хабарі. Факт того, що учасник незаконної угоди не отримав бажаного результату, не пом’якшує покарання.

Антикорупційне законодавство в Сінгапурі розповсюджується на всіх громадян та корпорації та застосовується у випадку, якщо незаконна угода вчинена на території Сінгапуру або вчинена громадянами Сінгапуру в іншій державі світу.

Також поряд із роботою Бюро антикорупційну програму було розгорнуто в Міністерстві фінансів Сінгапуру, яка включає в себе такі заходи:

— удосконалення процедур взаємодії з громадянами та організаціями з метою виключення затягування вирішення питань;

— забезпечення прозорості контролю нижчестоящих чиновників вищестоящими;

— ведення ротації чиновників для уникнення формування стійких корупційних зв’язків;

— проведення непередбачуваних перевірок;

— забезпечення режиму конфіденційності для попередження витоку важливої інформації, якою можна скористатися з корупційною метою;

— ведення процедури перегляду комплексу антикорупційних заходів кожні 3-5 років.

Таким чином, із введенням у дію програми по боротьбі з корупцією в Сінгапурі було досягнуто значних успіхів у подоланні цього негативного явища. Переважно це відбулося завдяки правильному визначенню пріоритетних напрямків програми: прозорості діяльності органів влади, зближення штатних громадян та контролюючих організацій, зменшення рівня низової корупції.