Каталог статей 0

АЛЬТЕРНАТИВНЕ ВИРІШЕННЯ СПОРІВ

Альтернативне вирішення спорів (АВС) являє собою заходи досудового чи позасудового вирішення конфліктної правової ситуації. За своєю суттю АВС є формою вираження природного права суб’єкта на самозахист без звернення до органів правосуддя або вже в ході ініційованого інституційного судового процесу. Класичними способами АВС є третейський розгляд, міжнародний комерційний арбітраж, медіація (посередництво), примирення, переговори. АВС можуть застосовуватися як в обов’язковому порядку, так і в добровільному порядку. АВС може стати результатом арбітражного застереження в контракті або листуванні сторін, а також іншого волевиявлення сторін. В якості арбітрів обираються фахівці постійно діючих третейських судів.

Арбітраж може виникнути і ad hoc (для кожного випадку) з числа фахівців, остаточне рішення яких сперечальники зобов’язані будуть виконати. У цьому плані завдання медіатора не особливо відрізняється від завдання арбітра — примирення сторін. Тільки воля арбітра є імперативом для сторін спору і регулятором. Воля медіатора — лише інструмент в досягненні консенсусу, з якої сторони можуть і не рахуватися. Медіатори здійснюють свою діяльність як індивідуально (фізичні та юридичні особи), так і об’єднавшись в асоціацію. Як і арбітри професійну діяльність ведуть постійно, або ad hoc — на конкретний випадок той чи інший фахівець (як правило, юрист) присвячує свій час і знання врегулювання конкретного спору на прохання обох сторін. Наявність системи цивілізованого громадського саморегулювання, в тому числі і АВС, свідчить про розвиненість інститутів громадянського суспільства, оскільки підтверджує можливості суспільства використовувати правові інструменти для врегулювання спірних правовідносин (а правовий спір, безумовно, є найскладнішим правовим відношенням), без звернення до силових державним важелів, що говорить про самодостатність соціуму. З іншого боку, звернення до способів АВС дозволяє розвантажити судову систему, полегшивши доступ громадян до правосуддя. Дійсно, спрощує, вдамося вони до АВС, або врегулюють спір, не звернувшись до суду, або все-таки прийдуть після АВС в суд з більш чіткими напрацьованими позиціями на предмет спору.

Використання погоджувальних і примирних процедур дозволить прискорити і здешевити правосуддя для держави, і громадян. Норми міжнародного права досить об’ємно і повно регулюють АРС і містять необхідні рекомендації для держав. Комісією ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) підготовлено два Типових профільних закону, які схвалені й рекомендовані Генеральною Асамблеєю ООН для прийняття на національному рівні: Типовий закон ЮНСІТРАЛ «Про міжнародний торговий арбітраж» (1985 р.) та Типовий закон ЮНСІТРАЛ «Про міжнародні комерційні погоджувальні процедури »(2002 р.). Дані закони ефективно використані більш ніж у 50 державах для імплементації в своє законодавство. Існує ряд конвенцій в сфері міжнародного комерційного арбітражу: Конвенція про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 1958 р.), Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж (Женева, 1961 р.), Конвенція про вирішення арбітражним шляхом цивільно-правових спорів, що випливають з відносин економічного і науково-технічного співробітництва (Москва, 1972 р.), Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності (Київ, 1992 р.), Конвенція про врегулювання інвестиційних спорів між державами та фізичними чи юридичними особами інших держав (Вашингтон, 1965 р.).

Підписання вищеназваних конвенцій означає не тільки реалізацію міжнародного зобов’язання держав на співпрацю, але й має суто практичне значення. Сторони зобов’язуються виконувати рішення третейських судів інших держав-учасниць конвенції на своїй території. Для виконання рішень інституційних державних судів за кордоном необхідно угоду між державою, юрисдикційний орган якого виніс рішення, і державою території виконання судового рішення. Як правило, йдеться про угоди по правову допомогу між двома державами. Суспільні відносини у сфері АВС, будучи врегульованими в законодавчому полі, дають відповідні плоди та формалізуються в рамках інститутів громадянського суспільства. Третейські суди створюються найчастіше при громадських інститутах і громадських організаціях, при Торгово-промислових палатах або промислових спілках та асоціаціях. АВС не мислиться без існування центрів примирних процедур — професійних медіаторських організацій.